ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р. | № 9/262-06 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006р. та рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006р.
у справі №9/262-06 господарського суду Сумської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”
про стягнення 254 138,90грн.
за участю представників:
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –Мандригель Р.С.;
ВАТ “Сумигаз” –Шаповал С.В.
в с т а н о в и л а :
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Сумської області з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” 254 138,90грн., у т.ч. 150 206,42грн. основної заборгованості, 14 137,43грн. пені за період з 17.11.2005р. по 17.05.2006р., 73 783,85грн. збитків від інфляції, 16 009,20грн. в рахунок трьох процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору від 24.12.2003р. №06/03-3108 щодо оплати переданого у 2004р. природного газу (а.с.2-5).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідач відзиву на позов по суті заявлених вимог суду не направив, а надав лише контррозрахунок збитків від інфляції (а.с.39).
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.06.20006р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 150 206,42грн. основної заборгованості, 14137,43грн. пені, 41 362,57грн. збитків від інфляції, 16 009,20грн. в рахунок трьох процентів річних; в іншій частині позову відмовлено (а.с.49-50).
Частково задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань за умовами договору щодо оплати коштів за поставлений природний газ в установлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 150 206,42грн.;
- за прострочення виконання зобов’язання з оплати коштів договором встановлена відповідальність у вигляду пені;
- прострочення виконання грошового зобов’язання надає позивачу право вимагати сплати процентів за користування грошовими коштами та збитків від інфляції;
- позивачем невірно обраховано розмір збитків від інфляції, у зв’язку з чим в частині позовних вимог слід відмовити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006р. рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006р. залишено без змін (а.с.82-84).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить прийняті у справі судові акти в частині стягнення збитків від інфляції скасувати, задовольнивши заявлені позовні вимоги у цій частині повністю.
Вимоги скаржника обґрунтовані порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.12.2003р. між сторонами у справі –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Сумигаз” підписано договір №06/03-3108 на постачання природного газу. Даний договір підписано відповідачем з протоколом розбіжностей, які врегульовано сторонами шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей 23.01.2004р. У подальшому, шляхом укладення додаткових угод до вказаного договору вносились зміни щодо ціни природного газу, що постачається за умовами договору. Даний договір з моменту його укладення –23.01.2004р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця у 2004р. природний газ для власних потреб об’єктів, а відповідач –прийняти його та оплатити на умовах договору.
Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором.
Як встановлено судами, на виконання умов вказаного договору, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 463801,42грн.
Зобов’язання з оплати переданого природного газу виконані відповідачем лише частково, заборгованість за поставлений природний газ, що встановлено судами, на момент прийняття рішення у даній справі становила 150 206,42грн. і не заперечувалось відповідачем та підтверджено ним шляхом підписання акта звірки.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. При цьому, остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця (п.6.1 договору).
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, встановивши факт прострочення виконання зобов’язання в частині розрахунків за прийнятий природний газ.
Договором передбачена відповідальність у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий природний газ у строки, встановлені п.6.1 договору у вигляді пені, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором сторонами визначено, що пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п.7.4 договору).
Вимоги щодо стягнення пені заявлені позивачем за період з 17.11.2005р. по 17.05.2006р. згідно умов договору.
Враховуючи зазначене, судами вірно визнані обґрунтованими заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені.
Касаційна інстанція вважає також правильним висновок судів в частині наявності у відповідача права вимагати сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Так, відповідний обов’язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання, у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних встановлений і ч.2 ст.625 ЦК України, яка правильно застосовувалась судами, оскільки, в силу ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, позивач вважає, що за спірний період відповідач зобов’язаний сплатити 73 783,85грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, а згідно контррозрахунку відповідача, розмір таких збитків становить 41 362,57грн.
Приймаючи рішення в частині вимог щодо відшкодування збитків від інфляції, суд першої інстанції виходив з розрахунку відповідача. Між тим, у такому розрахунку суми здійснених оплат (227 534грн. та 86 061грн.) зараховуються за травень та червень 2005р., а у розрахунку позивача відповідно за червень та липень 2005р. (а.с.4,39). Враховуючи, що оплата здійснена відповідно 26.05.2005р. та 24.06.2005р., виходячи з Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України від 03.04.97р. 362-97р, правильним є нарахування інфляційних за травень та червень без урахування оплат, які здійснені у кінці зазначених місяців. При цьому, касаційна інстанція погоджується з висновком судів щодо невірної методики нарахування позивачем індексу інфляції. Відповідно до розрахунку касаційної інстанції розмір збитків від інфляції, які підлягають відшкодуванню за спірний період, складає 63439,25грн.
Враховуючи зазначене постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006р. щодо розгляду позову в частині збитків від інфляції, а також розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а вказане рішення у відповідній частині зміні.
При цьому, касаційна інстанція погоджується з правильністю висновків суду щодо задоволення заявлених вимог в частині стягнення процентів.
В силу ч.1 ст.49 ГПК України, позивачу необхідно відшкодувати частину судових витрат, понесених ним у зв’язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом, а саме у загальній сумі 103,44грн.
Також, у відповідності з ст.47 ГПК України, п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ДК Газ України” НАК “Нафтогаз України” з державного бюджету підлягає поверненню 1 108,89грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати апеляційної скарги, а також 206,89грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати касаційної скарги, оскільки державне мито позивачем перераховано понад встановлений розмір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47,49. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006р. щодо розгляду позову в частині збитків від інфляції, а також розподілу судових витрат скасувати.
3. Рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006р. змінити, збільшивши розмір сум, що підлягають стягненню з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, в рахунок:
- відшкодування збитків від інфляції до 63 439,25грн.;
- витрат по сплаті державного мита до 2 437,94грн., ;
- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 113,20грн.
4. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006р. у цій справі залишити без змін.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 103,44грн. в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат у зв’язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом.
6. Повернути Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” з державного бюджету 1 108,89грн. в рахунок повернення частини державного мита, перерахованого в рахунок оплати апеляційної скарги державним митом, а також 206,89грн. в рахунок повернення частини державного мита, перерахованого в рахунок оплати касаційної скарги державним митом.
7. Доручити видати наказ та довідку на виконання пп.5,6 резолютивної частини постанови господарському суду Сумської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М