ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2694/13 11.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2694/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»;

про стягнення 37 739,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шандакова Є.О., довіреність № 22 від 19.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» (надалі - відповідач) про стягнення 37739,20 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 1673 від 31.10.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 34129,01 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 2614,76 грн. та 3% річних - 995,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2694/13 та призначено її розгляд на 21.03.2013р.

Ухвалою від 21.03.2013р. суд відклав розгляд справи на 18.04.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судових засіданнях 21.03.2013р. та 11.04.2013р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, а також надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги суду, викладені в ухвалах від 14.02.2013р. та від 21.03.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 14.02.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 21.03.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Договір № 1673, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до правил «Інкотермс - 2000» на умовах: EXW - склад постачальника, м. Кам`янець-Подільський, вул. Грушевського, 29. Поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник пропонує покупцю рахунок і накладну на продукцію, в якій вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, яка поставляється постачальником покупцю на період дії даного договору, і/або оплачена покупцем у період дії даного договору, рахується продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Сторони у пункті 2.3. договору погодили, що представник покупця, на якого виписане доручення на отримання цінностей, являється вповноваженою особою покупця, який має право погодити асортимент, кількість і ціну поставленої продукції. Підпис представника покупця на накладній являється погодженням покупцем асортименту, кількості і ціни поставленої продукції. Особа, яка підписала накладну зі сторони постачальника, являється уповноваженою особою постачальника на погодженні асортименту, кількості і ціни поставленої продукції.

Відповідно до п. 2.4. договору, датою поставки продукції являється дата виписки постачальником товарної накладної. Накладна також являється специфікацією до діючого договору.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.4. договору встановлено, покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 14 днів з дати поставки партії продукції. Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. За згодою сторін розрахунок за продукцію може бути зроблений в іншій формі й порядку, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до п. 6.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2011р.

На виконання умов договору, позивач за накладними № 3695 від 14.11.2011р., № 3714 від 15.11.2011р., № 3729 від 16.11.2011р., № 3782 від 21.11.2011р., № 3809 від 24.11.2011р., № 3811 від 24.11.2011р., № 3832 від 25.11.2011р., № 3836 від 29.11.2011р., № 3864 від 29.11.2011р., № 3894 від 03.12.2011р., № 3899 від 03.12.2011р., копії яких залучені до матеріалів справи, здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 40830,15 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 672 від 14.2011р. та № 726 від 29.11.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 6701,14 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 34129,01 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 34129,01 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 34129,01 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2614,76 грн. та 3% річних - 995,43 грн., які нараховані на суму заборгованості за кожноною накладною, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, покупець

сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 2614,76 грн., згідно з розрахунками позивача, доданими до позовної заяви, які є арифметично вірними.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 995,43 грн., згідно розрахунку позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, літера Б, офіс 197; код ЄДРПОУ 34575984) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький» (29006, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1, код ЄДРПОУ 23838102) 34129 грн. 01 коп. - боргу, 2614 грн. 76 коп. - пені, 995 грн. 43 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.04.2013 р.

Суддя А.І. Привалов