ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/3485/13 18.04.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/3485/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і
Продаж Україна»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ГАЛЕН»
про стягнення 31989,30 грн.
Представники сторін:
від позивача: Наливайко Ю.О., довіреність б/н від 07.02.2013р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ГАЛЕН» (надалі - відповідач) про стягнення 31989,30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 284 поставки товарів від 09.02.2012р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 30733,58 грн., з огляду на наявність якої позивачем нарахована пеня за прострочку платежу в сумі 1255,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/3485/13 та призначено її розгляд на 28.03.2013р.
Ухвалою від 28.03.2013 р. суд відклав розгляд справи на 18.04.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.
Присутнім у судових засіданнях 28.03.2013р. та 18.04.2013р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, а також надані витребувані судом документи.
Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги суду, викладені в ухвалах від 25.02.2013р. та від 28.03.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 25.02.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 28.03.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
09.02.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Договір № 284 поставки товарів, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплатити за товар в строки, визначені даним договором. Асортимент, одиниця виміру та вартість товару, який поставляється за даним договором визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору.
Сторони у п. 1.2. Договору погодили, що право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару покупцем. Під час приймання товару покупець зобов'язаний в накладній поставити підпис, вказати розшифровку підпису, посаду отримуючого товар, та поставити печатку (штамп) організації, яка отримує товар. Відповідальність за належне оформлення накладних під час прийому товару лежить на покупці, який зобов'язаний забезпечити приймання товару. Також покупець зобов'язується надати довіреності на отримання товару, оформлені у відповідності з законодавством.
Умовами пункту 1.3 договору встановлено, що ціна договору складається із сум усіх видаткових накладних, по яких буде проданий товар за час дії договору.
Розділом 2 договору сторони обумовили умови поставки та розрахунків за товар, зокрема, згідно п. 2.3 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом 60 календарних днів з дня поставки товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 31.07.2012р. по 28.09.2012р. був поставлений товар на загальну суму 32671,93 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.
Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 1938,21 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.
З метою досудового врегулювання даного спору, 16.01.2013р. позивачем направлено на юридичну та фактичну адреси відповідача претензії від 10.01.2013р. з вимогю сплатити наявну за договором заборгованість. На зазначені претензії відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на день розгляду справи становить у загальній сумі 30733,72 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 30733,72 грн.
Таким чином, на день розгляду справи фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 30733,72 грн., а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1255,58 грн., нарахованої за час прострочення платежу окремо за кожною видатковою накладною.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Сторони передбачили пунктом 3.4. договору, що у випадку прострочення оплати постачальник в односторонньому порядку має право нараховувати на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки оплати товару, що поставляється за даним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1255,58 грн., згідно з розрахунком, позивача наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «ГАЛЕН» (юридичн адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31/27, літера А; фактична адреса: 03029, м. Київ, пр.. Науки, 42/1; код ЄДРПОУ 35592105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» (юридична адреса: 03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203 (літера 2А); код ЄДРПОУ 35432061) 30733 грн. 72 коп. - боргу, 1255 грн. 58 коп. - пені, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22.04.2013 р.
Суддя А.І. Привалов