ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27 листопада 2006 р. | № 2-20/10731-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Івер” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 |
у справі | господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Івер” |
до | Міністерства оборони України |
3-тя особа | Відкрите акціонерне товариство “Кримзалізобетон” |
про | визнання права спільної часткової власності на майно |
ВСТАНОВИВ:
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Підпунктом “а” п. 2 ст.3 Декрету встановлено, що із заяв майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Відповідно до пп. “а” і пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету при зверненні до касаційної інстанції сума державного мита, що підлягає сплаті в цьому випадку становить 61, 09 грн.
Додане до касаційної скарги платіжне доручення № 319 від 23.10.2006 не відповідає вказаним вимогам, оскільки вона свідчить про сплату скаржником державного мита в сумі 42, 50 грн. Таким чином, зазначене платіжне доручення не є доказом сплати держмита у встановленому порядку і розмірі.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 86, 111, п. 4 ч. 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Івер” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 у справі № 2-20/10731-2006 повернути скаржнику.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко