КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа№ 5011-32/6702-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Войцех А.С.- за довіреністю;

від відповідача-1: Алексеєв Д.М.- за довіреністю; Рябченко В.П.- за довіреністю; Рябченко К.М.- керівник;

від відповідача-2: не з'явились;

від третьої особи на стороні позивача: Дудченко С.М.- за довіреністю;

від третьої особи-1 на стороні відповідача: Дембовська В.В. - за довіреністю;

від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року

у справі № 5011-32/6702-2012 (Головуючий суддя Підченко Ю.О., судді Босий В.П., Стасюк С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ", м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Криворізький цемент", м. Київ

до відповідача-2: Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України, м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

1. Фонду державного майна України, м. Київ

2. Головного управління комунальної власності міста Києва, м. Київ

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське МППЗТ", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Криворізький цемент" про визнання права власності на двоповерхову будівлю побутового корпусу (інв. № 10010) площею 647,6 кв. м. по вул. Новокостянтинівській, 9-а (літера Б) у м. Києві.

Позивач зазначав про невизнання його права власності з боку відповідача на нерухоме майно а також про оспорення цього права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року залучено до участі у праві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та стороні першого відповідача Фонд державного майна України та Головне управління комунальної власності міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-32/6702-2012 (Головуючий суддя Підченко Ю.О., судді Босий В.П., Стасюк С.В.) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким визнати за позивачем право власності на спірне майно.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи,оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що про оспорення відповідачем-1 права власності позивача на спірне майно свідчать пояснення відповідача-1, надані у справі № 11/151, та подання останнім апеляційної скарги на рішення у вказаній справі.

Позивач стверджує також, що Акт передачі спірного майна є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивача; відповідачем не доведено наявність поштової адреси вул.. Фрунзе, 102 літ. Ю; судом першої інстанції не було враховано, що апелянт є в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а спірне майно не вибувало з державної власності та було вилучено з цивільного обороту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі № 5011-32/6702-2012, розгляд справи призначено на 14.02.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року розгляд справи відкладено на 28.02.2013 р. у зв'язку з нез'явленням до судового засідання представників відповідача-2 та третіх осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2013р. розгляд справи відкладено на 13.03.2013 р. у зв'язку з нез'явленням до судового засідання представників відповідача-2 та третьої особи-2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 27.03.2013 р. у зв'язку з нез'явленням до судового засідання представників відповідача-2 та третьої особи-2.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.. Тому, згідно п. 3.8 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", перебіг строку вирішення спору розпочався спочатку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. справу № 5011-32/6702-2012 прийнято до свого провадження. Цією ж ухвалою, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи-2, розгляд справи відкладено на 17.04.2013 року.

Відповідач-1, згідно з поданим до суду 14.02.2013 року відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, прийнятим на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач-1 стверджує, по-перше, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність спірного майна на праві власності відповідачу-1; по-друге, документи, на які посилається позивач в обґрунтування наявності в нього права власності, не є правовстановлюючими; по-третє, спірне майно не передавалось Державою до статутного капіталу позивача, а знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною підставою для визнання права власності.

11.03.2013 року позивачем було подано до апеляційного господарського суду заперечення на відзив відповідача-1.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, Фондом державного майна України, 01.04.2013 року подано суду відзив, згідно з яким третя особа повідомила суду, що, по-перше, єдиним акціонером та повноважним органом управління позивача є Держава в особі Міністерства інфраструктури України; по-друге, за результатами інвентаризації об'єктів державної власності, відомості про будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а до Єдиного реєстру об'єктів державної власності від органів управління не надавались.

Відповідач-2 та третя особа-2 на стороні відповідача до судового засідання, що відбулось 17.04.2013 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-2 та третьої особи-2 на стороні відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності вказаних осіб є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" є державним підприємством, що засноване відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року № 746 шляхом перетворення Державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" у Відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому указом Президента України від 15.06.1993 № 210 "Про корпоратизацію підприємств", правонаступником на даний час якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", далі Підприємство, відповідно до п. 1.2 Статуту.

Згідно з п. 5.1 Статуту позивача засновником та акціонером товариства є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, яке з метою формування статутного капіталу під час проведення корпоратизації, згідно акту передачі майна у власність (додаток до наказу №746 від 30.10.2001 року), передало позивачу основні фонди та обігові кошти.

Наказом Підприємства № 37 від 07.03.2011 року створено філію - Київ-Пертівське ДМППЗТ", затверджено положення та передано по акту приймання передачі майно та оборотні активи, до якого, згідно акту приймання передачі від 14.09.2002 року, увійшли, зокрема, адмінбудівля та побутовий корпус за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 9а.

Разом з тим, відповідачем-1, на підставі договору купівлі-продажу укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек Плюс", набуто право власності на нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, загальною площею 777,78 кв. м. З матеріалів справи вбачається, що право власності на вказане майно зареєстровано за відповідачем-1 у встановленому Законом порядку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек Плюс" право власності на спірне майно було набуто на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азбодеревскло", за яким останнє продало будівлю слюсарної і зарядної майстерні (літ "Ю") за вищевказаною адресою.

Згідно наявних в матеріалах справи пояснень Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", при порівнянні матеріалів технічної інвентаризації на будівлі за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літ. "Б" та за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літ. "Ю", було встановлено тотожність приміщень.

Наведене узгоджується також з наявними в матеріалах справи поясненнями Головного управління комунальної власності м. Києва, поданими у межах розгляду справи № 11/151, згідно з якими Головне управління комунальної власності м. Києва підтверджує факт тотожності спірних будівель, та зазначає, що, зокрема, поповерхові плани БТІ на будівлю по вул. Фрунзе, 102, літ. "Ю", у м. Києві відповідають поповерховим планам БТІ на будівлю на вул. Новокостянтинівській, 9а, літ. "Б" у м. Києві. Одночасно звертає увагу, що ним було оформлено право власності Відкритому акціонерному товариству "Азбодеревскло" та видано свідоцтво про право власності серія МК № 010001696 на майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, до складу якого увійшла будівля слюсарної і зарядної майстерень (літера "Ю").

Згідно Листа Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 35142 (И-2012) від 24.09.2012 року, нерухоме майно по вул. Новокостянтинівській, 9-а та вул. Фрунзе, 102, на праві власності за позивачем не зареєстровано.

В зв'язку з тим, що об'єкт нерухомості зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літ "Ю" та об'єкт нерухомості зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а, літ "Б" є тотожними, позивач, з посиланням на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України, просив суд визнати за ним право власності на нього, оскільки, на його думку, він належить йому на праві власності на підставі акту приймання передачі від 14.09.2002 року.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) № 1227 від 27.10.2009р. визначено порядок оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, згідно якого функції такої реєстрації покладено на Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Процедура оформлення права власності передбачає надання певних правовстановлюючих документів, зазначених у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що кореспондується з наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2001 року № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" (надалі Положення).

Так, відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 з наступними змінами (далі - Тимчасове положення) для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням (п. 2.2. Тимчасового положення).

Згідно Додатку № 2 Положення такими документами є:

1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності,

2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом,

3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом,

4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом,

5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом,

6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування,

7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду,

8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України,

9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання,

10. Рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності,

11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди,

12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації,

13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом,

14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна,

15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Відповідно до пункту 1.6. Положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яке і проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Як вбачаться з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" зверталось до Головного управляння комунальної власності м. Києва із заявою про оформлення прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 9а.

Проте, позивачу було відмовлено у здійснені такої реєстрації зважаючи на ненадання передбачених п. 11.1 Положення документів, зокрема, актів про прийняття в експлуатацію об'єктів, документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що підтверджують фінансування будівництва об'єктів, що підтверджують присвоєння об'єктам поштової адреси тощо, що також зазначено у технічному паспорті БТІ.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 23.03.2007 року, відповідно до заяви позивача, до якої було додано акт приймання-передачі нерухомого майна від 14 вересня 2002 року, та відповідно до наданих позивачем вихідних даних, в тому числі адреси об'єкта нерухомості, була створена Інвентаризаційна справа нерухомого майна за адресою вул. Новокостянтинівська, 9а. При цьому, технічну інвентаризацію вказаного приміщення було проведено саме за адресою, яка була зазначена позивачем у поданій заяві, згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 14 вересня 2002 року.

Згідно розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київськкої міської державної адміністрації) від 25.06.2011 р. № 1094 "Про питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві", питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпоряджень районних в місті Києві державних адміністрацій або наказів Головного управління містобудування та архітектури з подальшим їх внесенням до єдиного реєстру адрес.

Листом від 15.11.2012 року № 151740/06/27-12 Головне управління містобудування та архітектури повідомило суд, що присвоєння та погодження поштових адрес: вул. Фрунзе, 102, літера "Ю" та вул. Новокостянтинівська, 9-а, літера "Б" у м. Києві, в установленому порядку не відбулось.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на двоповерхову будівлю побутового корпусу (інв. № 10010) площею 647,6 кв. м. по вул. Новокостянтинівській, 9-а (літера Б) у м. Києві

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 Господарського кодексу України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання своїх прав і законних інтересів.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право та обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що вчинені відповідачем-1 дії, в тому числі його висловлення можуть бути розцінені як невизнання останнім права власності на спірне майно, в тому числі те, що таке право оспорюється, втрату документа, який засвідчує право власності.

Також, відповідно до п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року № 01-06/1642/2011 у спорах, пов'язаних з регулюванням відносин власності, правовою позицією Верховного Суду України є те, що відмова органу реєстрації в оформленні права державної власності на об'єкт нерухомості та видачі свідоцтва суб'єкту суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права державної власності на об'єкт нерухомості.

Як зазначалося вище, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав, а право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем цих прав.

Разом з тим, з матеріалів справи на вбачається наявності підстав для визнання за позивачем права власності на двоповерхову будівлю побутового корпусу по вул. Новокостянтинівська, 9а, у м. Києві, в тому числі, присвоєння поштової адреси.

Як зазначалось, позивач стверджує про наявність в нього правовстановлюючих документів на спірне майно, якими позивач вважає акт приймання передачі у власність майна, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України № 746 від 30.01.2001 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що питання наявності у Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" правовстановлюючих документів на спірний об'єкт нерухомості досліджувалося господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 11/151 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі відокремленого структурного підрозділу Київ-Петрівської філії до Головного Управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на нерухоме майно, за участю прокуратури та третіх осіб - Міністерства транспорту та зв'язку України, Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Криворізький цемент".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року по зазначеній справі встановлено наявність у Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське МППЗТ" технічного паспорту на спірний об'єкт нерухомості по вул. Новоконстянтинівський, № 9а, та зазначено, що згідно з даними книг реєстрації БТІ по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі, зокрема, за вказаною адресою на праві власності не зареєстровані.

Посилання ж позивача на акт приймання передачі у власність майна, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України № 746 від 30.01.2001 року обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції, оскільки з такого акту не вбачається про передачу позивачу спірного майна по вул. Новокостянтинівська, 9а, у м. Києві

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що акт прийому-передачі від 14.09.2002 року не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно в розумінні ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а наявність технічного паспорту не породжує виникнення прав власності, яке підлягає державної реєстрації в силу ст. 182 ЦК України.

Натомість, з матеріалів справи вбачається та доведено належними доказами те, що відповідачем у встановленому законом порядку набуто право власності на майно за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 102, літ "Ю" на підставі, зокрема, договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.04.2009 року № 1382 Стичинським Г.М.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-32/6702-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-32/6702-2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-32/6702-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-32/6702-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-32/6702-2012 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.