Справа № 140/171/13-к

Провадження №10/772/43/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Царапора О.П.

Доповідач : Ляліна Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Ляліна Л.М.

суддів: Ващук В.П., Бурденюка С.І.

за участю прокурора: Вознюка Д.В.

потерпілої: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянула 17 квітня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову попереднього розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч. 4, 5 ст. 191 КК України і ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України від 28 березня 2013 року, якою відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні скарги про скасування постанови слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 13.04.2010 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 19.05.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою попереднього розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч. 4, 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України від 28.03.2013р. Немирівського районного суду Вінницької області відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні скарги про скасування постанови слідчого СВ Ленінського райвідділу РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України від 13.04.10р. та ст. слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 19.05.2011р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, як винесених без законних приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 28.03.2013р. про попередній розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ч. 4, 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України в частині розгляду його скарги на постанову слідчого СВ Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області від 13.04.10, і постанову ст. слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 19.05.11р. про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_2

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд грубо порушив норми КПК України 1960р., а саме: судом при розгляді скарги не виконані вказівки Апеляційного суду, які є обов'язковими для суду першої інстанції, судом допущена необґрунтована тяганина, не зрозуміло, нормами якого КПК керувався суд при винесенні постанови, постанова суду немотивована і не ґрунтується на нормах кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, апелянта ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу і просить її задовольнити, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить закрити апеляційне провадження, оскільки, на її думку, постанова суду від 28 березня 2013р. не можу бути оскаржена в апеляційному порядку, прокурора Вознюка Д.В., який заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

В постанові від 28.03.2013р. зазначено, що скарга ОСОБА_3 розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 234, 236 КПК України 1960 року, тобто при передбаченому розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4, 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України.

Стаття 94 КПК України передбачає перелік приводів до порушення кримінальної справи. Частина 1 ст. 94 КПК України одним із приводів до порушення кримінальної справи зазначає заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 КПК, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи.

Пленум Верховного Суду України в постанові №6 від 4.06.2010 року зазначив, що підставою до порушення кримінальної справи згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_3, суд перевірив наявність приводів на час порушення справи, достатність даних, що вказують на ознаки злочину, законність джерел отримання цих даних, повноважність особи, яка прийняла рішення про порушення кримінальної справи.

Приводом до порушення кримінальної справи по факту шахрайських дій стала офіційна заява ОСОБА_2 про скоєння злочину стосовно неї.

Підставою до порушення кримінальної справи являються достатні дані, що свідчать про реальність події злочину.

Суд обґрунтовано зазначив в постанові, що слідчим СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області та старшим слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області дотримані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, оскільки постанови про порушення кримінальної справи від 13.04.2010р. та 19.05.2011р. прийняті за наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи, уповноваженими особами в межах їх компетенції.

Доводи апелянта про незаконність постанови попереднього розгляду кримінальної справи в частині розгляду його скарги на постанови про порушення кримінальної справи, оскільки може привести до неможливості реалізації права на оскарження зазначеного судового рішення, безпідставні. Їм подана апеляція на дане рішення, яка прийнята апеляційною інстанцією і призначена до розгляду.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень КПК України 2012р. кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Перехідних положень КПК 2012р. суд керувався при винесенні постанови від 28.03.2012р. нормами КПК 1960р.

Ст. 240 КПК України передбачає, що постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті. Відповідно до протоколу попереднього розгляду справи суддя видалявся до нарадчої кімнати, вийшовши з якої оголосив постанову.

Оскільки скарга ОСОБА_3 розглядалась при попередньому розгляді справи, підставою для видалення судді у нарадчу кімнату окремо для вирішення скарги не було.

Всі доводи апелянта ОСОБА_3 підлягають перевірці і їм повинна бути дана оцінка судом при проведенні судового слідства.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960р., колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 28 березня 2013 року, в частині відмовлення ОСОБА_3 в задоволенні скарги про скасування постанови слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 13.04.2010 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 19.05.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - без змін.

Судді:

Л.М. Ляліна В.П. Ващук С.І. Бурденюк

З оригіналом вірно: