ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

                    Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.09.2005р. у справі №5/207/б (суддя Чорненька І.К.) зобов'язано керуючого санацією здійснити компенсаційні виплати працівникам ВАТ "Стромацемент" м. Амвросіївка.

                    Не погодившись з цією ухвалою комітет кредиторів ВАТ "Стромацемент" подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу господарського суду Донецької області від 13.09.2005р. у справі №5/207/б скасувати.

                    Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у справі №5/207/б (судді: Діброва Г.І.; Москальова І.В.; Шевкова Т.А.) апеляційну скаргу комітету кредиторів ВАТ "Стромацемент" на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.09.2005р. у справі№ 5/207/Б в частині зобов'язання керуючого санацією здійснити компенсаційні виплати працівникам ВАТ "Стромацемент" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 13.09.2005р. у справі №5/207/б без змін.

Не погоджуючись з даною постановою комітет кредиторів ВАТ “Стромацемент” подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. по даній справі, як  прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для  задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.10.2003р. кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоекспорт», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Стромацемент», м. Амвросіївка Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2003р. порушено справу про банкрутство.

Процедура санації боржника введена ухвалою господарського суду від 12.05.2004р., керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду від 09.11.2004р. затверджений план санації ВАТ «Стромацемент».

Як зазначено судами, до господарського суду Донецької області працівниками ВАТ «Стромацемент»була подана скарга щодо невиплати компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

Апеляційним судом встановлено, що у судовому засіданні господарським судом розглянута скарга фізичних осіб працівників ВАТ «Стромацемент», підписана 21 особою, та ухвалою від 13.09.2005р. зобов'язано керуючого санацією здійснити компенсаційні виплати працівникам ВАТ «Стромацемент»; розгляд справи відкладено; зобов'язано керуючого санацією провести засідання комітету кредиторів, на якому заслухати звіт керуючого санацією про виконання плану санації, надати суду протокол засідання комітету кредиторів та звіт керуючого санацією; керуючому санацією надати суду документи, що підтверджують зберігання трудових відносин з працівниками боржника; голові комітету кредиторів надати суду письмове пояснення щодо продовження процедури санації.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану ним роботу. Статтею 2 цього ж закону передбачено, що основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особові умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці»передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд попередньої інстанції правомірно врахував, що заробітна плата у справі про банкрутство має визначатися відповідно до положень Закону України «Про оплату праці»з посиланням ст. ст. 1, 2 вказаного Закону.

Боржник посилався на той факт, що компенсаційні виплати, пов'язані із затримкою розрахунків з робітниками по заробітній платі, нараховані, відповідно до вимог чинного законодавства України, але не виплачені.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що скарга фізичних осіб обґрунтована та підлягає задоволенню.

Висновок суд апеляційної інстанції, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду Донецької області від 13.09.2006р. в частині зобов'язання керуючого санацією здійснити компенсаційні виплати працівникам ВАТ «Стромацемент»від 13.09.2005 року у справі №5/2076 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення цього питання, відповідає нормам процесуального та матеріального права, є вірним.

Отже, суди попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне законодавство.

          За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р.  не вбачається.

          Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

             ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ВАТ “Стромацемент” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у справі №5/207/б залишити без задоволення.

2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у справі №5/207/б залишити без змін.

Головуючий                                                   О.В. Яценко

Судді                                                                Л.Й. Катеринчук

                                                                                   М.І. Хандурін