ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року Справа № 5009/2955/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби
на ухвалу та постанову господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року
у справі№ 5009/2955/12 господарського суду Запорізької області
за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Російське підприємство "Вектор - М", м. Полтава Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотерм", м. Запоріжжя
провизнання банкрутом
за участю представників сторін: від Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - Пасько Т.Г., дов. № 14167/9/10-123 від 11.10.2012 року,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2012 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Російське підприємство "Вектор - М" (далі - ТОВ Спільне Українсько-Російське підприємство "Вектор - М") порушено провадження у справі № 5009/2955/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотерм" (далі - ТОВ "Інфотерм") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Запорізької області від 20.08.2012 року у справі № 5009/2955/12 ТОВ "Інфотерм" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ТОВ Спільне Українсько-Російське підприємство "Вектор - М".
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року у справі № 5009/2955/12 (суддя - Черкаський В.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Інфотерм" та припинено провадження у справі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5009/2955/12 (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., суддя - Азарова З.П., суддя - Кододова О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року у справі № 5009/2955/12 залишено без задоволення. Ухвалу господарського Запорізької області від 17.10.2012 року у справі № 5009/2955/12 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5009/2955/12, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5009/2955/12 скасувати та припинити провадження у справі.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 23, 52 Закону про банкрутство, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник вказує на те, що судами не досліджено та не враховано той факт, що за змістом ст.ст. 17-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"єдиним та належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте матеріали справи такого доказу не містять.
ТОВ Спільне Українсько-Російське підприємство "Вектор - М" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС, в якому просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5009/2955/12 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.
Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції в ухвалі від 17.10.2012 року у справі № 5009/2955/12 виходив з того, що у боржника ТОВ "Інфотерм" за результатами ліквідаційного балансу не залишилось майна для здійснення статутної діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.
У підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Суд апеляційної інстанції в постанові від 30.01.2013 року у справі № 5009/2955/12, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, надав також оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство.
За результатами перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було правомірно порушено провадження у справі № 5009/2955/12 за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, ліквідатором були вчинені всі необхідні дії, які передбачені вказаним законом, а ухвала господарського суду Запорізької області 17.10.2012 року у справі № 5009/2955/12 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Так, в силу вимог ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням. Для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.
У п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій було вказано на наявність підстав для визнання боржника банкрутом, в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки згідно відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, боржник перебуває у стані припинення підприємницької діяльності (т. 1 а.с. 31).
Однак, при цьому, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано наступне.
Ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що поняття відсутності підприємницької діяльності боржника та процесу припинення підприємницької діяльності, який не завершено, не є тотожними, а відомості про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженими ними органами рішення про припинення підприємницької діяльності не свідчать про фактичну відсутність такої діяльності, як систематичної господарської діяльності боржника.
Враховуючи, що Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містить відомостей про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, а постанова державного виконавця не є належним доказом відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ініціюючим кредитором не доведено належними доказами відсутність підприємницької діяльності боржника.
В силу цього, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство може бути припинення такого провадження відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини уваги не звернув та дійшов неправомірного висновку про залишення ухвали господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року без змін.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.
Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").
Ст. 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а провадження у справі - припиненню.
Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 року у справі № 5009/2387/12 господарського суду Запорізької області, постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2013 року у справі № 5009/3564/12 господарського суду Запорізької області.
Керуючись п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5009/2955/12 скасувати.
Провадження у справі № 5009/2955/12 припинити.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді В.Я. Погребняк
М.І. Хандурін