Справа № 2-7964/11 провадження № 22-ц/773/678/13 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.

Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі -Черняк О.В.

з участю:

представника відповідача Павліка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі по тексту ПАТ КБ) «Надра» про стягнення інфляційних втрат, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 жовтня 2008 року між ним та відповідачем укладено договори строкового банківського вкладу № 668870 та № 668867, за умова яких він передав банку по 40988, 84 доларів США за кожним із договорів строком на 6 місяців, а відповідач зобов'язався повернути зазначені кошти із сплатою 12, 7 процентів річних від суми вкладу.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання вчасно не виконав, судовими наказами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2009 року, які набрали законної сили стягнуто на користь позивача банківські вклади із нарахованими процентами у розмірі 626120, 92 грн. За вищевказаними судовими наказами відкрито виконавче провадження, а 13 жовтня 2009 року між сторонами укладено додаткові угоди до зазначених договорів про банківські вклади, відповідно до яких вклади пролонговано і суми виплачено 13 лютого 2011 року.

Покликаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача за період з 29 липня 2009 року по 13 жовтня 2009 року інфляційні втрати у розмірі 6311, 29 грн., три проценти річних у розмірі 3859, 64 грн., 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 квітня 2012 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду від 20 червня 2012 року рішення Луцького міськрайонного суду від 02 квітня 2012 року у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про стягнення з ПАТ КБ «Надра» в користь ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3859, 64 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року рішення апеляційного суду від 20 червня 2012 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні інфляційних втрат скасовано, і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційної інстанції залишено без змін.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на незаконність оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у стягненні інфляційних втрат з таких мотивів.

Відмовляючи у позові в частині стягнення інфляційних втрат суд першої інстанції виходив із того, що стягнення з боржника інфляційних за час невиконання рішення суду законом не передбачено.

Однак, із таким висновком суду погодитись не можна.

Встановлено, що 29 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» (в подальшому перейменований на ПАТ КБ «Надра») укладено договори строкового банківського вкладу № 668870 та № 668867, за умова яких позивач передав банку по 40988, 84 доларів США за кожним із договорів строком на 6 місяців, а відповідач зобов'язався повернути зазначені кошти із сплатою 12, 7 процентів річних від суми вкладу (а.с. 4-5).

Судовими наказами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2009 року, які набрали законної сили стягнуто на користь позивача банківські вклади із нарахованими процентами у розмірі 626120, 92 грн. та судові витрати по справі. Вимога про стягнення інфляційних за весь період невиконання зобов'язання позивачем не заявлялась (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст.625 ЦК України в цій частині поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривнях.

Як роз'яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки судовими наказами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2009 року, які набрали законної сили 29 липня 2009 року стягнуто з відповідача на користь позивача суму банківських вкладів у гривнях 626120, 92 грн., то відповідно грошове зобов'язання банку, яке було виражене в іноземній валюті, було трансформовано у гривневе грошове зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи, банк прострочив виконання грошового зобов'язання, яке за ухваленим судовим рішенням виражене у гривні, з 29 липня 2009 року по 13 жовтня 2009 року.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення інфляційних втрат постановлено із порушенням вищеназваних правових норм, у зв'язку із чим, підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Отже, за 2009 рік - індекси інфляції за серпень (99,8 %), вересень (100,8 %), жовтень (100,9 %). 626120,92 грн. х (0,998 х 1,008 х 1,009) = 635512, 73 грн.;

635512, 73 грн. (сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції) - 626120,92 грн. (сума боргу) = 9391,81 грн. інфляційні втрати за період прострочення з 29.07.2009 року по 13.10.2009 року.

Розрахунок індексу інфляцій здійснено на підставі рекомендацій висловлених Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних втрат здійснюється з наступного місяця.

Однак, стягненню з відповідача в користь позивача підлягають інфляційні втрати від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання в сумі 6311, 29 грн. відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України в межах позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 02 квітня 2012 року в частині відмови у стягненні інфляційних втрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в користь ОСОБА_2 6311 (шість тисяч триста одинадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді