ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 17/225-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Славгород” |
на постанову | від 21.08.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/225-06 |
за позовом | ТОВ “Алекто” |
до | ТОВ “Славгород” |
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача | ТОВ “Агропромислова компанія “Краснопілля” |
про | стягнення 222711,17 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Іваненко Н.О. |
від відповідача | - Левченко В.А. |
від третьої особи | - не з’явились |
в судовому засіданні 15.11.2006 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2006 р. ТОВ “Алекто” звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Славгород” 222711,17 грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті товарно-матеріальних цінностей, поставлених йому ТОВ “Агропромислова компанія “Краснопілля” за накладними та довіреностями в 2000-2002 роках, а також на виникнення у ТОВ “Алекто” права вимоги за наслідком заміни кредитора у зобов’язаннях у відповідності до укладеного договору про відступлення права вимоги № 06-Р/313/1 від 05.04.2005 р.
ТОВ “Славгород” проти задоволення позову заперечувало з мотивів необґрунтованості позовних вимог та заявило про застосування позовної давності в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України (а. с. 79).
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.06.2006 р. (суддя Коваленко О.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 р. (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Такмаков Ю.В.) рішення господарського суду Сумської області від 05.06.2006 р. скасовано, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 222711,17 грн. боргу.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Славгород” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 15.11.2006 р. судом оголошувалась перерва. Сторони належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання (а. с. 156 на звороті, 168).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, протягом 2000-2002 років ТОВ “Агропромислова компанія “Краснопілля” в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності на підставі усних угод поставило ТОВ “Надія”, правонаступником якого є ТОВ “Славгород”, товарно-матеріальні цінності на загальну суму 222711,17 грн., що підтверджується відповідними накладними на поставку продукції та довіреностями на одержання цінностей.
В силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР між ТОВ “Агропромислова компанія “Краснопілля” та ТОВ “Славгород” (правонаступник ТОВ “Надія”) на підставі усних угод та відповідних дій сторін виникли зобов’язальні відносини.
В подальшому, 05.04.2005 р. між ТОВ “Алекто” та ТОВ “Агропромислова компанія “Краснопілля” укладено договір про відступлення права вимоги № 06-Р/313/1, відповідно до умов якого третя особа відступила, а позивач прийняв право вимоги і став кредитором по вищезгаданих усних договорах купівлі-продажу на загальну суму 222711,17 грн.
Відповідно до положень статей 512, 513, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи рішення про відмову в позові місцевий господарський суд виходив з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивачем не було заявлено клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності та клопотання про відновлення строку позовної давності.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з необґрунтованою мотивацією господарського суду першої інстанції.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Визначаючи момент початку перебігу позовної давності апеляційний господарський суд підставно врахував, що у даному випадку цей момент повинен визначатись з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України у зв’язку із невстановленням сторонами строку виконання грошових зобов’язань божника.
Так, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, апеляційний господарський судом підставно прийняв до уваги пред’явлення позивачем відповідної вимоги про виконання зобов’язань 06.04.2006 р. та дійшов правомірного висновку про непропущення ТОВ “Алекто” позовної давності.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції про сплив позовної давності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні відносини сторін; дослідив обставини належного виконання третьою особою зобов’язань з поставки товарно-матеріальних цінностей, відступлення нею права вимоги позивачу у відповідності до договору № 06-Р/313/1 від 05.04.2005 р., а також неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання по проведенню розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, в порушення вимог законодавства; встановив розмір заборгованості; дійшов правомірного висновку про непропущення позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно задоволено позов. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Славгород” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 р. у справі № 17/225-06 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа