ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 3/267-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” |
на постанову | від 14.08.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 3/267-06 |
за позовом | ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (надалі –Товариство) |
до | Управління праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області (надалі –Управління) |
про | стягнення 20113,48 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Іващенко С.В. |
від відповідача | - Дорошенко Н.П. |
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2006 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Управління про стягнення 20113,48 грн. збитків, понесених внаслідок необґрунтованої відмови у відшкодуванні коштів по наданих у жовтні 2005 р. пільгах по оплаті за спожитий газ.
Управління проти задоволення позовних вимог заперечувало з підстав їх необґрунтованості.
Рішенням господарського суду Сумської області 06.06.2006 р. (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р. (судді: Фоміна В.О., Білоконь Н.Д., Філатов Ю.М.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Товариство надавало послуги з газопостачання пільговим категоріям населення відповідно до ст. 57 Закону України “Про освіту”, ст. 29 Основ законодавства України про культуру, Основ законодавства України про охорону здоров’я.
Відповідно до положення Ліцензійних умов проведення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 74 від 25.08.2005 р., ліцензіат –Товариство, зобов'язане постачати природний газ пільговим категоріям споживачів і має право на покриття витрат у порядку, встановленому актами законодавства.
В свою чергу Управління є органом, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” повинен відшкодовувати витрати позивача по газопостачанню пільгових категорій населення.
Як встановлено судами, згідно листів Управління від 05.12.2005 р. та Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 29.11.2005 р. “Щодо надання пільг працівникам бюджетних установ” з листопада 2005 р. призупинено відшкодування витрат за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам підприємствам надавачам послуг за надані пільгові послуги відповідним споживачам.
Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” надавачі послуг щомісяця надають до управління праці та соціального захисту населення списки осіб пільгової категорії населення про фактично використані послуги, після чого управління праці та соціального захисту населення звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Судами досліджено, що позивачем за жовтень 2005 р. були надані відповідачу списки-розрахунки витрат на відшкодування збитків, пов’язаних з наданням пільг за професійною ознакою на суму 19890,15 грн. Після проведеної відповідачем перевірки сторонами було складено акт звірки розрахунків на суму 19890,15 грн., згідно з яким заборгованість відповідача станом на 01.11.2005 р., з урахуванням заборгованості за жовтень 2005 р., становила 20243,85 грн. Платіжним дорученням № 25 від 24.11.2005 р. відповідачем було проведено відшкодування заборгованості позивачу за надані послуги в повному обсязі в сумі 38000 грн. За листопад 2005 р. позивачем були надані відповідачу списки - розрахунки витрат на відшкодування збитків, пов’язаних з наданням пільг за професійною ознакою на суму 41459,51 грн. Після звіряння розрахунків сторонами було складено акт звірки на суму 41459,51 грн.
Судами встановлено, що відповідно до листа Сумської обласної державної адміністрації від 09.12.2005 р. № 01-15/2517 “Про проведення оперативних розрахунків за надані послуги пільг та субсидій до 22.12.2006 р. за фінансовий 2005 рік” та на усний запит управління праці та соціального захисту населення для складання попередніх актів звіряння розрахунків станом на 22.12.2005 р. управлінням експлуатації газового господарства 01.01.2006 р. був наданий лист про перерахунок наданих пільг працівникам бюджетних установ управлінням експлуатації газового господарства до управління праці та соціального захисту населення, але без розшифровки по кожному пільговику, що в свою чергу є порушенням положення постанови Кабінету Міністрів України 29.01.2003 р. № 117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” та унеможливило проведення звіряння кількості пільговиків та розміру пільги. При цьому судами враховано, що твердження позивача про включення в розрахунки боргу за листопад 2005 р. коштів за надані послуги у жовтні 2005 р. є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки останні є необґрунтованими та неправомірними.
Наведені висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно відмовлено у позові.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р. у справі № 3/267-06 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Рибак