ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 26/286-9/350 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Факел” |
на постанову | від 03.08.2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | № 26/286-9/350-26/373 |
за позовом | ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” |
до | ТОВ “Факел” |
про | стягнення 108655,57 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - Касьяненко М.І. |
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2005 р. ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” звернулось до суду з позовом до ТОВ “Факел” про стягнення боргу, передбаченого умовами мирової угоди від 22.08.2002 р., тобто 67 тон пшениці 3-го класу врожаю 2003 р., а у зв’язку із неможливістю виконати відповідачем взятого зобов’язання у відповідності до умов мирової угоди, позивач просив суд змінити спосіб виконання зобов’язання та стягнути з відповідача 83750 грн. основного боргу, 19880,57 грн. інфляційних нарахувань, 5025 відсотків річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов’язання по передачі 67 тон пшениці 3-го класу врожаю 2003 р. за мировою угодою від 22.08.2002 р.
ТОВ “Факел” проти задоволення позовних вимог заперечувало з підстав їх необґрунтованості та неправомірності.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2006 р. (суддя Зубкова Т.П.) в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р. (судді: Коробка Н.Д., Кагітіна Л.П., Юхименко О.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2006 р. скасовано частково, позов задоволено частково: зобов’язано ТОВ “Факел” виконувати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.08.2002 р. у справі № 9/293 шляхом передачі ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” пшениці 3-го класу в кількості 67 тон; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Факел” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.08.2002 р. у справі № 9/293 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ “Факел”, ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” та ТОВ “Плавське”.
Відповідно до цієї угоди, ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” та ТОВ “Факел” (стягувачі, кредитори) відмовляються від продовження процедури примусового стягнення з ТОВ “Плавське” (боржник) заборгованості, що підтверджена рішенням господарського суду Херсонської області від 28.12.2001 р. у справі № 9/293 та претензії № 072 від 01.04.2002 р. ТОВ “Факел” за умови наступного добровільного погашення боржником суми заборгованості в порядку, передбаченому цією угодою. Сторони підтвердили, що заборгованість боржника перед стягувачами на дату підписання угоди становить: ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” –30000 грн.; ТОВ “Факел” –136672,40 грн. Загальна заборгованості становить 166672,40 грн.
В угоді містяться положення про те, що ТОВ “Плавське” зобов’язується у добровільному порядку передати на користь ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” та ТОВ “Факел” дві поливальні машини “Фрегат” на загальну суму 120000 грн. та адмінбудівлю гаражу (балансова вартість 46672,40 грн.) з яких частина поливальної машини “Фрегат”, з огляду її неподільності, переходе у власність ТОВ “Факел”, за яку ТОВ “Факел” приймає на себе зобов’язання погасити заборгованість ТОВ “Плавське” перед ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” зерном пшениці 3-го класу у кількості 67 тон із врожаю 2003 р. до 01.08.2003 р. Кредитори зобов'язуються прийняти це майно за рахунок суми боргу, уклавши окрему угоду між собою.
Приймаючи рішення про відмову в позові місцевий господарський суд, з посиланням на ст. ст. 16, 20 ЦК України, ст. 121 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, виходив з того, що предмет позову ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” не відповідає встановленим законом способам захисту прав, оскільки примусове виконання рішень здійснюється держаною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, до яких відноситься і ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими твердженнями господарського суду першої інстанції вірно вказавши на те, що у випадку невиконання однією стороною умов мирової угоди інша сторона не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Згідно положень ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, способом захисту права може бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі.
Водночас, підставно скасовуючи необґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд належним чином не дослідив прав та обов’язків осіб за мировою угодою, сторонами якої є не тільки ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” та ТОВ “Факел” (стягувачі, кредитори), але й ТОВ “Плавське” (боржник). Суд не звернув уваги на те, що виконання зобов’язання ТОВ “Факел” погасити заборгованість ТОВ “Плавське” перед ТОВ “Виробнича фірма “Агро-Південь-2000” зерном пшениці 3-го класу у кількості 67 тон із врожаю 2003 р. поставлене в залежність від виконання свого зобов’язання ТОВ “Плавське” та набуттям ТОВ “Факел” права власності на певне майно. При цьому, кредитори зобов’язались прийняти майно за рахунок суми боргу шляхом укладення окремої угоди між собою.
Вказані обставини судами належним чином не досліджувались, юридична оцінка надана не була.
В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В позовній заяві містяться суперечливі вимоги. Виконання ТОВ “Плавське” свого зобов’язання за мировою угодою відноситься до предмету доказування у справі. Наведене безпосередньо впливає на надання судом юридичної оцінки обставинам справи.
У такому випадку, для дотримання положень ч. 3 ст. 43, ст. 43 ГПК України, суду слід було зобов’язати позивача уточнити позовні вимоги та залучити до участі в справі ТОВ “Плавське” у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, належним чином не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку дійсним правам і обов’язкам сторін, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Факел” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р. у справі № 26/286-9/350-26/373 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Рибак