АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/6216/13 Головуючий в 1 інстанції - Калініченко Л.С.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Ящук Т.І.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю покора: Лядецької Л.В.
представника відповідача ОСОБА_6
представника відповідача: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 січня 2013 в частині відмови у відкритті провадження в справі за позовом Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, -
ВСТАНОВИЛА:
Заступник прокурора м. Києва звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі - продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.
В позовній заяві позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 900 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.08 № 922/922;
- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_3, кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0327, вартістю 267 000 грн., виданий ОСОБА_4 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.09 за № 07-7-05096 та який посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, зареєстроване Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0327, вартістю 267 000 грн., укладений 11.02.10 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;
- відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0327, вартістю 267 000 грн., за територіальною громадою міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року відкрито провадження в справі за позовом Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення в частині наступних позовних вимог:
- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_3, кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0327, вартістю 267 000 грн., виданий ОСОБА_4 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.09 за № 07-7-05096 та який посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, зареєстроване Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0327, вартістю 267 000 грн., укладений 11.02.10 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;
- відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0327, вартістю 267 000 грн., за територіальною громадою міста Києва.
Відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог, щодо визнання незаконним та скасування пункту 900 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.08 № 922/922, у зв'язку з тим, що дане питання повинне розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з такою ухвалою, Заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 900 додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.08 № 922/922 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в цій частині. Посилалася на те, що при постановленні ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, та не враховано того, що при здійсненні повноважень власника землі Київська міська рада є не суб'єктом владних повноважень у значенні, в якому його вжито у п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею. Таким чином заявлені позовні вимоги виникають із відносин, що мають цивільно-правовий характер, а тому орган місцевого самоврядування у цих відносинах виступає як суб'єкт права власності, а не суб'єкт владних повноважень. Передбачені законом повноваження зазначеного органу щодо передачі земельної ділянки в оренду не змінюють правову природу спірних правовідносин і не перетворюють цей спір у публічно-правовий.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п.п. 6, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування пункту 900 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.08 № 922/922, суд першої інстанції виходив з того, що ця вимога повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі спором щодо законності передачі земельної ділянки у власність громадянину.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що Київська міська рада має право розпоряджатися землями територіальної громади, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності; викупу земельних ділянок для суспільних потреб міста тощо.
При цьому міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, при здійсненні повноважень власника землі Київська міська рада є не суб'єктом владних повноважень, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Разом з тим, відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування пункту 900 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.08 № 922/922, суд першої інстанції не вірно визначився з характером спірних правовідносин, а тому ухвала в цій частині підлягає скасуванню з передачею на новий розгляд даного питання.
При повторному вирішенні питання по відкриття провадження в цій частині позовних вимог, суду також треба перевірити, чи не вирішені вказані вимоги вже в порядку адміністративного судочинства.
Тому, що до матеріалів позовної заяви прокурором долучена постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року, якою скасовано рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року № 922/922 щодо передачі земельних ділянок в тому числі і громадянці ОСОБА_4
Тобто суду слід з'ясувати чи не існує рішення , яке набрало законної сили в спорі про той же предмет та з тих же підстав, та визначитись з необхідністю відкриття провадження в частині вже розглянутих або не розглянутих позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія вважає, що при постановленні ухвали в частині відмови у відкритті провадження в справі було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання.
Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИ Л А:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 січня 2013 в частині відмови у відкритті провадження в справі - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження в цій частині.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: