ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 листопада 2006 р. |
№ 11/257/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Подоляк О.А. |
|
суддів : |
Грека Б.М., Рибака В.В., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
ПП ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 22.08.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 11/257/06 |
|
за позовом |
ПП ОСОБА_2 |
|
до |
ПП ОСОБА_1 |
|
про |
звільнення нежитлового приміщення |
|
за участю представників: |
|
|
від позивача |
- ОСОБА_3 |
|
від відповідача |
- ОСОБА_4 |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2006 р. (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.), позов задоволено: відповідача зобов'язано звільнити приміщення об'єкту оренди за договором оренди НОМЕР_1 -торгівельний павільйон НОМЕР_2 з підсобними приміщеннями загальною площею 14,2 м2, що входить до складу торгівельного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, сторони уклали договір оренди НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування торгівельний павільйон НОМЕР_2 з підсобними приміщеннями загальною площею 14,2 м2 , який розташований у торгівельному комплексі ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Водночас, позивач користувався зазначеним приміщенням на підставі договору оренди НОМЕР_3., укладеного з приватним підприємством фірма “Емія”, якому згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради НОМЕР_1. на праві приватної власності належить торгівельний комплексІНФОРМАЦІЯ_1. ПП фірма “Емія” передало позивачу спірне майно у користування на підставі акту приймання-передачі від 28.04.2005 р.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що договір НОМЕР_1 за своєю правовою природою є договором суборенди.
Частиною 2 ст. 774 ЦК України передбачено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
При цьому, господарські суди з'ясували, що строк дії договору оренди НОМЕР_3 закінчився, а відтак прийшли до висновку про закінчення строку дії договору суборенди НОМЕР_1 та зобов'язали відповідача повернути позивачеві спірне майно.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України господарські суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Зокрема, господарські суди не перевірили доводи відповідача про те, що договір оренди НОМЕР_3 є мнимим, оскільки він підписаний з одного боку приватним підприємцем ОСОБА_2, а з іншого ПП фірмою “Емія”, керівником якої є також ОСОБА_2. Окрім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували чи сторони виконували даний договір, зокрема суду належало перевірити факт здійснення щомісячної оплати орендної плати.
Окрім того, за умовами договору оренди НОМЕР_3. ПП ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути орендоване майно після закінчення строку договору оренди ПП фірмі “Емія”, яка є власником майна. Як встановлено судом, дія договору оренди НОМЕР_3. припинилась, однак майно знаходиться у користуванні у відповідача у справі.
З огляду на викладене, для дотримання положень ч. 3 ст. 43 , ст. 43 ГПК України, судам слід було залучити до участі у справі власника спірного приміщення -приватне підприємство фірму “Емія”.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення та постанови, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Разом з тим, суду потрібно було оцінити укладений між позивачем та ПП фірма “Емія” договір оренди від 02.04.2006 р. НОМЕР_3 за яким ПП фірма “Емія” повторно передала позивачу в оренду спірний об'єкт.
З пункту 2.4 цього договору вбачається, що строк договору оренди обчислюється з моменту передачі майна, а відтак судам належало перевірити дію цього договору та з'ясувати чи виникло у позивача законне право користування спірним майном, а відтак чи мав право позивач на звернення до суду з позовом про звільнення не житлового приміщення з огляду на положення ст. 48 Закону України “Про власність”.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2006 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. у справі № 11/257/06 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Рибак