СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5002-11/3286-2010 (2/21-4621-2010)

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Борисової Ю.В.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Кулікова Олена Ігорівна, довіреність № 2 від 19.03.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим";

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 14 вересня 2010 року у справі № 5002-11/3286-2010 (2/21-4621-2010)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим" (вул. Промислова, 16-А,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" (вул. Гоголя, 4-40,Ялта,98600)

про стягнення 390169,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим" просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" за договором підряду №01/07 від 03 червня 2008 року заборгованість за виконані роботи у розмірі 280197,85 грн., збитки від інфляції за період із 13 лютого 2009 року по 31 травня 2009 року у розмірі 31009,01 грн., 3% річних за період із 13 лютого 2009 року по 31 травня 2010 року у сумі 9696,05 грн., та пеню за період із 13 лютого 2009 року по 31 травня 2010 року у розмірі 69266,09 грн.

Посилаючись на загальні норми цивільного законодавства України про належне виконання зобов'язань та на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" своїх обов'язків щодо оплати виконаних робіт за договором підряду №01/07 від 03 червня 2008 року, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 14 вересня 2010 року у справі №5002-11/3286-2010 позов задоволено частково, стягнуто із відповідача основний борг у сумі 280197,85 грн., збитки від інфляції у сумі 31009,01 грн., 3% річних у розмірі 9696,05 грн. та пеню в розмірі 32022,78 грн.

Суд першої інстанції встановив, що за договором підряду позивачем були виконані будівельно - монтажні роботи, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт за січень, лютий та квітень 2009 року, проте у порушення умов договору вартість виконаних робіт відповідач не сплатив, у зв'язку з чим його заборгованість становить 280197,85 грн., яка визнана місцевим господарським судом підлягаючою стягненню на підставі статті 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Частково відмовляючи в позовних вимогах про стягнення неустойки, судом першої інстанції було зроблено перерахунок суми пені, з урахуванням вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 14 вересня 2010 року у справі №5002-11/3286-2010 скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та зазначає, що після виконання замовлення за спірним договором підряду, товариством були виявлені недоліки у виконаній роботі, про що складено доповідну записку. Дані обставини, на думку заявника апеляційної скарги, звільняють товариство від сплати заборгованості за договором підряду.

Під час розгляду справи сторони підтримали свої вимоги та заперечення. Крім того, судовою колегією були залучені додаткові матеріали справи, надані сторонами.

У судовому засіданні, що відбулось 17 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим" наполягало на вимогах заявленого позову, повністю підтримував рішення суду першої інстанції та просив судову колегію апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь у зазначеному судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-Крим» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Утьос» (замовник) укладено договір підряду № 01/07, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи по налаштуванню комбінованого ростверка № 3, № 4 на об`єкті «Комплексний захист території будівництва «Елінг центра» з рятувальною станцією і пляжними спорудами в смт.Гурзуф АР Крим». Об`єм робіт вказаний в додатку № 1.

Сторонами вказаного договору було укладено декілька додаткових угод № 1 від 29 липня 2008 року, № 2 від 06 серпня 2008 року, № 3 від 25 вересня 2008 року, № 4 від 26 вересня 2008 року, № 5 від 26 жовтня 2008 року, № 6 від 20 листопада 2008 року, № 7 від 15 грудня 2008 року та № 8 від 23 січня 2009 року, відповідно до яких змінювались умови основного договору в частині строку виконаних робіт та їх ціни (т.1, а.с. 15-22).

Відповідно до пункту 2.4 договору замовник приймає виконані роботи щомісячно, згідно акту приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, згідно із завданням на виконання робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем були виконані відповідні роботи, про що свідчать акти приймання будівельних робіт форми Кб-2в за січень, лютий та квітень 2009 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств (т.1.,а .с. 24, 26-27, 29).

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки про вартість виконаних робіт форми Кб-3, які також підписані та скріплені печатками сторонами спірного договору (т.1, а.с.23,25,28).

Згідно довідки позивача та наданих суду доказів, на зазначеному об'єкті позивачем виконано підрядних робіт на загальну суму 280197,85 грн.. Доказів здійснення оплати за виконані роботи суду не надані.

Матеріали справи містять також акт звірення взаєморозрахунків, який підписано сторонами та скріплено печатками підприємств (т.1, а.с. 30). Як вбачається із даного акту, станом на 10 квітня 2009 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" перед позивачем також становить 280197,85 грн.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Як встановлено судовою колегією, зазначена заборгованість утворилась у відповідача за актом приймання виконаних робіт форми Кб-2в та довідки про вартість виконаних робіт Кб-3 за січень, лютий та квітень 2009 року, які були ним узгоджені.

Відсутність сплати вказаної суми за виконані роботи є односторонньою відмовою з боку відповідача від спірного договору від 03 липня 2008 року.

Оскільки відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 280197,85 грн., позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

У виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:

Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Отже, оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, суд обґрунтовано застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України, стягнув на його користь з відповідача суму інфляційних витрат за період із 13 лютого 2009 року по 31 травня 2009 року у розмірі 31009,01 грн., 3% річних за період із 13 лютого 2009 року по 31 травня 2010 року у сумі 9696,05 грн..

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.4. договору підряду, у випадку несплати по актами виконаних робіт у вказані строки, замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення, але не більш 5% всієї, визначеної договором, вартості робіт.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий розрахунок пені, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із розрахунком суду першої інстанції, та вважає, що пеня підлягає стягненню за період із 13 лютого 2009 року по 16 жовтня 2009 року у розмірі 32022,78 грн.

Щодо доводів товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" про виявлення недоліків підрядних робіт судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 4.9. договору підряду встановлено, що підрядник гарантує якість виконаних робіт відповідно з діючим законодавством в Україні, будівельними нормами та правилам. У разі виявлення дефектів та недоліків виконаних підрядником робіт, замовник не має права припиняти фінансування виконаних робіт. Усунення виявлених недоробок підрядчик виконує за свій рахунок і в терміни передбачені дефектним актом.

В 6 пункті Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду» зазначено, що за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В абзаці 10 пункту 6 вказаного Оглядового листа, Вищим господарським судом України зазначено, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, виходячи із наведеного, оскільки відповідно положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування обставин, на які посилається заінтересована сторона, як на підставу своїх вимог (у даному випадку належне повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим" про виявлення дефектів в роботі) та доведення їх переконливості - покладено саме на неї (заінтересовану сторону - товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" ) - саме відповідач повинен довести, що товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим" було повідомлене про наявність дефектів та недоліків робіт.

Так, в якості доказу виявлення дефектів виконаних робіт відповідач посилається на доповідну записку інженеру технагляду товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" від 25 травня 2010 року та акт про виявлені дефекти в монолітних притискних плитах від 08 червня 2010 року.

Однак, відповідачем не надано відповідних повідомлень, з яких би вбачалось, що товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" було доведено до підрядника про виявлення дефектів в виконаних роботах.

Навпаки, як вже було зазначено, матеріали справи містять узгоджені акти виконаних робіт форми КБ-2в та лист товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" від 24 квітня 2009 року за вих. №01/166 (т.1., а.с. 46), згідно з яким замовник визнає, що підрядником за договором підряду були виконані будівельно - монтажні роботи, які прийняти замовником без зауважень та претензій.

За такими обставинами, доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування переглянутого рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, оскільки не спростовують викладеного.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2010 року у справі № 5002-11/3286-2010 (2/21-4621-2010) залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді Ю.В. Борисова

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Крим" (вул. Промислова, 16-А,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" (вул. Гоголя, 4-40,Ялта,98600)