ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 р. |
№ 2-17/94-2006 (2-17/14074-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого |
Грейц К.В., |
суддів: |
Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
ТОВ "Роза" |
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. |
у справі |
№2-17/94-2006 |
господарського суду |
Автономної Республіки Крим |
за позовом |
ТОВ "Роза" |
до |
Виконавчого комітету Феодосійської міської ради |
третя особа: |
Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Феодосійської міської ради |
про |
стягнення 31 038,00 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2006 р. у справі №2-17/94-2006 (суддя Гайворонський В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. (судді: Коваль В.М., Сотула В.В., Борисова Ю.В.), у позові ТОВ "Роза" до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради про стягнення 31 038,00 грн. відмовлено повністю. Стягнуто з позивача -ТОВ "Роза" на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 261,60 грн.
У касаційній скарзі ТОВ "Роза" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р., рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2006 р. у справі №2-17/94-2006 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Роза" у справі №2-17/94-2006 задовольнити та стягнути з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради на користь ТОВ "Роза" суму заборгованості у розмірі 31 038,00 грн., сплачене державне мито в сумі 155,19 грн., посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 43, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 206 Цивільного кодексу України, оскільки позивач виконав додаткові роботи з укладання тротуарної плитки в парку ім.Федька, не передбачені затвердженим сторонами кошторисом, за усною домовленістю з відповідачем, що не суперечить ч. 3 ст. 206 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (а між позивачем і відповідачем існував договір від 20.09.2004 р. на виконання робіт з капітального ремонту тротуарів у парку ім.Федька).
Позивач, відповідач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
20.09.2004 р. між Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради та ТОВ "Роза" укладено договір підряду, згідно з яким ТОВ "Роза" зобов'язано виконати роботи з капітального ремонту тротуарів у парку ім.Федька в м.Феодосії відповідно до заявок виконкому, оформлених рахунками.
Відповідно до п. 1.2 договору виконком здійснює попередню оплату за роботи згідно з виставленим рахунком. Строк попередньої доплати не може перевищувати 30 календарних днів.
Сторонами була узгоджена договірна ціна на проведення зазначених у договорі робіт у сумі 20 013,00 грн. (а.с. 74) та затверджений кошторис на капітальний ремонт тротуарів у парку ім.Федька станом на 01.08.2004 р. на суму 20 013,00 грн. (а.с. 73).
Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004 р. (підписаним обома сторонами) виконком Феодосійської міської ради прийняв виконану роботу на суму 20 013,00 грн. (а.с. 72).
Рахунок від 20.09.2004 р. №68 на суму 20 000,00 грн., виставлений позивачем, був оплачений відповідачем повністю (а.с. 77-78).
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за виконання додаткових робіт з ремонту тротуарів у парку ім.Федька (понад затверджений сторонами кошторис і без здійснення відповідачем попередньої оплати робіт, передбаченої п. 1.2 договору), посилаючись на усну домовленість з відповідачем про виконання вказаних робіт.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено факт укладання між сторонами договору від 20.09.2004 р. на виконання робіт із капітального ремонту тротуарів у парку ім.Федька, ціна та обсяг робіт за яким були узгоджені сторонами окремо -в кошторисі на капітальний ремонт тротуарів у парку ім.Федька, складеному в цінах станом на 01.08.2004 р., погодженому директором ТОВ "Роза" і затвердженому міським головою м.Феодосії Шайдеровим В.А. (договірна ціна на капітальний ремонт тротуарів у парку ім.Федька в розмірі 20 013,00 грн. і кошторис на капітальний ремонт тротуарів на загальну вартість 20 013,00 грн., підписані керівниками позивача та відповідача, знаходяться в матеріалах справи а.с. 73, 74).
Господарськими судами встановлено і факт виконання позивачем і прийняття відповідачем робіт в обсязі і на суму, які були узгоджені сторонами в кошторисі станом на 01.08.2004 р. -на суму 20 013,00 грн. (акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004 р. на загальну суму 20 013,00 грн., підписаний керівниками позивача та відповідача, знаходиться в матеріалах справи -а.с. 72).
Факт оплати відповідачем у повному обсязі рахунку від 20.09.2004 р. №68 на суму 20 000,00 грн., виставленого позивачем відповідно до п. 1.2 договору, встановлено господарськими судами і сторонами не заперечується (рахунок від 20.09.2004 р. №68 та платіжне доручення від 19.10.2004 р. №5058 на суму 20 000,00 грн. знаходяться в матеріалах справи -а.с. 77, 78).
Таким чином, господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено факт оплати відповідачем виконаних позивачем робіт із капітального ремонту тротуарів у парку ім.Федька в обсязі і на суму, погоджених сторонами за договором від 20.09.2004 р.
Посилання позивача на наявність усної домовленості з відповідачем про виконання та оплату додаткових робіт понад затверджений сторонами кошторис цілком правомірно не було взято господарськими судами до уваги, оскільки зазначені доводи документально не підтверджено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо недоведення позивачем факту узгодження сторонами додаткового обсягу робіт та їх ціни відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Таким чином, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. у справі №2-17/94-2006 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Роза" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. у справі №2-17/94-2006 -без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна