ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

    Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року у справі № 8-31/528-05-9175 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  про стягнення суми, -

                                       ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  про стягнення 27500 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 26 квітня 2004 року в частині розрахунків за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27500 грн. боргу та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції, керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, виходили з того, що факт отримання відповідачем від позивача товару “Ліносол” за договором купівлі-продажу від 26 квітня 2004 року підтверджено накладною НОМЕР_1 та довіреністю НОМЕР_2, проте, розрахунків за товар не проведено.

Доводи відповідача про те, що отриманий ним товар є неякісним, місцевим та апеляційним господарськими судами не прийняті до уваги з посиланням на те, що, в порушення вимог п. 7.3 договору від 26 квітня 2004 року, відповідач на протязі 15 днів не надіслав на адресу позивача претензію щодо якості товару.

Надані відповідачем ксерокопії листів від 5 травня 2004 року, 10 травня 2004 року, 10 червня 2004 року, в порушення ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, не завірені належним чином, доказів надсилання їх позивачу не надано.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним.

В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не дослідив договір, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, не з'ясував та не зазначив у судовому рішенні предмет договору купівлі-продажу від 26 квітня 2004 року (за умовами вказаного договору товар, що повинен передаватися покупцеві, -“Гумісол”, фактично передано відповідачу -“Ліносол”) та форму розрахунку між сторонами за даним договором купівлі-продажу (бартер чи безготівковий) та не дав цьому оцінки.

Між тим, з'ясування даних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, до набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року рішенням господарського суду Одеської області від 31 липня 2006 року у справі № 28/245-06-6417 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 квітня 2004 року, на якому ґрунтуються позовні вимоги. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 повернути суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 отриманий за договором на підставі накладної НОМЕР_1 “Ліносол” в кількості 550 літрів на суму 27500 грн.

Апеляційний господарський суд, при перегляді судового рішення у справі № 8-31/528-05-9175 в апеляційному порядку, не взяв до уваги порушення судом першої інстанції норм права, рішення господарського суду Одеської області від 31 липня 2006 року у справі № 28/245-06-6417 про визнання договору купівлі-продажу від 26 квітня 2004 року недійсним та дійшов передчасного висновку про залишення рішення господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року без змін.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року та рішення господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року у справі № 8-31/528-05-9175 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Гончарук П.А.