ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

22 листопада 2006 р.

№ 9/99

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,      

                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі № 9/99 за позовом відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго” до відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе” про стягнення суми, -

                                                                                 

                                       ВСТАНОВИВ:

У лютому 2003 року відкрите акціонерне товариство “Сумиобленерго” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.Ф. Фрунзе” про стягнення 151479,58 грн. вартості товару, отриманого відповідачем на підставі договору № 25 від 10 січня 2000 року, додатку до договору № 2 від 3 лютого 2000 року, додатку № 9 від 16 лютого 2000 року, а також 22722 грн. вартості юридичних послуг, наданих позивачеві згідно договору № 11 від 3 лютого 2003 року.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 24758,08 грн. основного боргу та судові витрати, які складаються з 22722 грн. вартості адвокатських послуг, 11300 грн. вартості проведеної судово-бухгалтерської експертизи, а також витрат по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У листопаді 2003 року відповідач подав до суду зустрічний позов про визнання протоколу взаємозаліку однорідних вимог за договором № 9411 від 18 травня 1999 року та договором № 223/572 від 12 травня 1999 року на суму 541961,31 грн. недійсним в частині взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 142275,91 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 серпня 2004 року з відповідача на користь позивача стягнуто 24758,08 грн. основного боргу, 10000 грн. вартості адвокатських послуг, 11300 грн. вартості проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1700 грн. державного мита, 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі по первинному позову на суму 126721,50 грн. та по зустрічному позову припинено. Повернуто відповідачеві витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2004 року рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 24758,08 грн. основного боргу, 10000 грн. вартості адвокатських послуг, 11300 грн. вартості проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1700 грн. державного мита та 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу змінено і у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 червня 2005 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2004 року та рішення господарського суду Сумської області від 18 серпня 2004 року у справі № 9/99 в частині вирішення спору про стягнення коштів в розмірі 24758,08 грн., витрат з оплати послуг адвоката, за проведення судової експертизи, по оплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасовано і справу в даній частині передано на розгляд до суду першої інстанції. В решті оскаржувану постанову залишено без змін.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Сумської області від 15 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24758,08 грн. основного боргу, витрати за проведення судової експертизи в розмірі 11300 грн., витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 2500 грн., 1514,80 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року рішення місцевого суду змінено. В частині стягнення 24758,08 грн. боргу та 247,58 грн. державного мита в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення 24758,08 грн. основного боргу та 247,58 грн. державного мита; скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 2500 грн. та постановити нове рішення в цій частині, яким призначити суму витрат на послуги адвоката, що підлягає стягненню, в розмірі 22722 грн., посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та наявність правових підстав для стягнення з відповідача 24758,08 грн. основного боргу, витрат за проведення судової експертизи в розмірі 11300 грн. та за послуги адвоката в сумі 2500 грн., місцевий господарський суд виходив з наступного.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі підтверджується матеріалами справи.

Необхідність проведення судової експертизи у справі сторонами не заперечувалась і, в силу ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за її проведення покладаються на відповідача у зазначеному розмірі.

Заявлена до стягнення сума витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 22722 грн. є неспіврозмірною як з ціною позову, так і з розумною необхідністю судових витрат на оплату послуг адвоката, пов’язаних з розглядом справи, а тому, згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, дана сума підлягає зменшенню до 2500 грн.

Не погодившись з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24758,08 грн. та державного мита в сумі 247,58 грн., апеляційна інстанція змінила рішення місцевого суду і в позові в цій частині відмовила.

При цьому, апеляційний господарський суд послався на те, що вимога про стягнення 24758,08 грн. обґрунтовується позивачем невиконанням відповідачем умов договору № 25 від 10 січня 2000 року, а саме, несплатою за отриману продукцію по накладних № 112 від 14 березня 2000 року, № 121 та № 129 від 11 березня 2000 року, які позивач вважає такими, що мають відношення до даного договору. Проте, як вбачається зі спірних накладних, підставою поставки товару не є договір № 25 від 10 січня 2000 року, тобто ці накладні не мають до спірного договору жодного відношення, що свідчить про необґрунтованість позову в даній частині.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 24758,08 грн. та державного мита в сумі 247,58 грн. погодитись не можна.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі № 25 від 10 січня 2000 року та накладних № 112 від 14 березня 2000 року, № 121 та № 129 від 11 березня 2000 року.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що заборгованість, що виникла як на підставі договору, так і з вказаних накладних, складає 151479,61 грн.

Під час розгляду справи відповідач погасив частково вказану суму заборгованості в сумі 126721,53 грн. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 24758,08 грн.

Встановивши дані обставини, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність позовних вимог в даній частині позову. Суд другої інстанції, без урахування підстав позову, встановлених обставин справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в даній частині, а тому прийнята ним постанова в цій частині та в частині судових витрат підлягає скасуванню.

Судові рішення в частині стягнення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому їх слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

          

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго” задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі № 9/99 в частині скасування рішення господарського суду Сумської області від 15 травня 2006 року про стягнення 24758,08 грн. боргу, 247,58 грн. державного мита та прийняття нового рішення про відмову в позові в цій частині скасувати. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року та рішення господарського суду Сумської області від 15 травня 2006 року у справі № 9/99 в повному обсязі залишити без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Гончарук П.А.