ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 15/99-06-3023 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства “ТРИКОТАЖНИК” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. та на рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. у справі за позовом Виробничо-комерційного підприємства “ТРИКОТАЖНИК” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до Управління Одеської обласної ради з майнових відносин, Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДСЕРВІС” про визнання угоди недійсною, визнання першочергового права на укладення угоди та зобов’язання укласти угоду
|
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У березні 2006 року Виробничо-комерційне підприємство “ТРИКОТАЖНИК” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) пред'явило в господарському суді позов до Управління Одеської обласної ради з майнових відносин, ТОВ “БУДСЕРВІС” про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою м. Одеса, вул. Балківська, 42а в частині оренди приміщень на четвертому поверсі, площею 449 кв.м.; визнання за позивачем першочергового права на укладення договору оренди приміщень; зобов’язання Управління Одеської обласної ради з майнових відносин укласти з позивачем договір оренди нежилих приміщень, розташованих за адресою м. Одеса, вул. Балківська, 42а, з встановленням орендної ставки згідно діючої Методики розрахунку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. (судді Савицький Я.Ф. –головуючий, Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.), в задоволенні позову було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є визнання договору укладеним під впливом помилки, визнання першочергового права оренди та зобов’язання укласти договір оренди.
Як встановлено судом між фабрикою “Ремвзуття” (орендодавець) та Виробничо-комерційним підприємством “ТРИКОТАЖНИК” у вигляді ТОВ (орендар) 01.01.2006р. було укладено договір оренди нежилого приміщення на 4-му поверсі будинку 42а по вул. Банківській м. Одеси загальною площею 449 кв.м.
До вказаного договору його контрагентами у подальшому укладалась додаткова угода.
Так, 21.07.2003р. за №2 було укладено додаткову угоду, якою дію Договору оренди від 01.01.2000р. продовжили з 21.07.2003р. по 21.07.2006р.
Цю додаткову угоду було погоджено начальником Управління обласної ради з питань використання майна та приватизації.
29.12.2003р. на виконання рішення Одеського обласної ради №139-ХХІV від 24.04.2003р. “Про виділення зі складу цілісного майнового комплексу фабрика “Ремвзуття” між Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації та ТОВ “Будсервіс” було укладено договір оренди майна, за умовами якого орендодавець зобов’язувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування 2-й, 3-й, 4-й та 5-й поверхи та ліфт пасажирський в будівлі №42а по вул. Балківській в м. Одесі, з метою проведення підприємницької діяльності у сфері надання комунальних, побутових послуг.
Предметом спору є визнання договору оренди від 29.12.2003р. таким, що укладено під впливом помилки, визнання першочергового права оренди та зобов’язання укласти договір оренди.
Господарський суд правильно встановив, що позивач не є стороною у договорі, який останнім оспорюється, як і те, що оскільки спірний договір укладено до набуття чинності Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року.
Відповідно ж до ст. 56 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана судом недійсною тільки за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
За таких обставин суд мав підстави для відмови у позові як про визнання договору недійсним, так і решти похідних від нього заявлених вимог.
Мав підстави з таким вирішення спору погодитись і суд другої інстанції.
Посилання ж апеляційного суду на положення ст. 229 ЦК України, то воно саме по собі не вплинуло на правильність вирішення спору в даній справі по суті заявлених вимог.
Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства “ТРИКОТАЖНИК” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук