ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 4/315-8/42 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ЛЬВІВГАЗ” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ЛЬВІВГАЗ” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2006 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пред'явила в господарському суді позов до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ЛЬВІВГАЗ” про стягнення 37921064,40 грн. заборгованості, послаючись на неналежне виконання відповідачем договору на постачання природного газу №06/02-2117 від 28.12.2002р.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 37921065,40 грн., у т.ч. 17984865,94 грн. основного боргу, 4060152,85 грн. пені, 11874350,34 грн. інфляційних, 2742755,65 грн. 3% річних та 1258940,62 грн. 7% штрафу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2006р. (суддя Гутьєва В.В.) у позові було відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. (судді Онишкевич В.В. –головуючий, Слука М.Г., Скрутовь\ський П.Д.) апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2006р. скасовано і прийнято нове рішення, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 17984865,94 грн. основного боргу, 4060152,85 грн. пені, 9824358,91 грн. інфляційних, 2097556,75 грн. річних. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р., а рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2006р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 15.11.2006р. на 29.11.2006р.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР (діяв на період спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься у статті 526ЦК України, чинного на момент вирішення справи судами.
Судом другої інстанції при повторному розгляді справи встановлено, що на підставі договору на постачання природного газу від 28.12.2002р. №06/02-2117 (далі –Договір) Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” передала ВАТ по газопостачанню та газифікації “ЛЬВІВГАЗ” протягом січня-грудня 2003р. 1269135591 куб.м. природного газу на загальну суму 133478019,44 грн. за який відповідач розрахувався частково на суму 115493153,50 грн., заборгувавши таким чином 17984865,94 грн.
Зазначене відповідачем не спростовано.
При цьому суд другої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. за №759 алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків при надходження коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств, цей алгоритм не впливає на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості переданого природного газу та не припиняє зобов’язань боржника щодо сплати боргу.
Правильний висновок апеляційного суду і про те, що інфляційні та 3% річних не підлягають стягненню до 01.01.2004р., так як Прикінцевими положеннями Закону України “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999р. №1136-ХІV, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачала, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг, за обставин, що предметом згадуваного Договору, який покладено в основу позову, є постачання природного газу для потреб населення.
Отже, апеляційний суд мав підстави скасовуючи рішення господарського суду, задовольнити позов щодо заявленої суми заборгованості за поставлений природний газ і починаючи з 01.01.2004р. також скореговані інфляційні та 3% річних, виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, з огляду правової природи 3% річних та інфляційних, не є переконливим посилання в касаційній скарзі на застосування приписів пункту 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України.
Водночас, виходячи з припису пункту 5 розділу ІХ “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України суд другої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ДК “Газ України” в частині вимог щодо стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.
Постанова суду другої інстанції в цій частині відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Разом з тим не можна погодитись з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову щодо вимог про стягнення пені, як і з рішенням господарського суду щодо мотивів відмови у стягнення заявленої суми пені.
При вирішенні цього питання судам слід врахувати положення Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію від 20.02.2003р. №554-ІV, статтею 1 якого передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання та водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від сум боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Враховуючи наведене, судові рішення в частині вимог ДК “Газ України” про стягнення пені, а також щодо розподілу судових витрат підлягають скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ЛЬВІВГАЗ” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. та рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2006р. в частині вимог про стягнення пені та розподілу судових витрат скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. залишити без змін, поновивши її виконання.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук