Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1670/13 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині стягнення боргу та відсотків за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відсотків за договором позики.

Зазначав, що 26 червня 2007 року на підставі розписки він позичив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 380 000 грн., що еквівалентно 75 000 доларів США. Оскільки відповідач ухилявся від повернення позики, 23 березня 2011 року він направив на ім'я ОСОБА_3 претензію з вимогою повернути позику та сплатити проценти за її використання. Претензія залишилися без відповіді.

З цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 471 533 грн. 94 коп., проценти за користування позикою в сумі 197 638 грн. 21 коп., що еквівалентно 24 795,59 доларам США, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 21 листопада 2011 року справа була прийнята до провадження Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ( а. с. 1-4,42-43,68,81 т. 1 ).

08 листопада 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що грошових коштів у розмірі 380 000 грн. він не отримував, розписку від 26 червня 2007 року не писав. В обґрунтування вимог також вказував, що за фактом підробки розписки від 26 червня 2007 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України. Просив позов ОСОБА_2 залишити без задоволення. Зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним договір позики, оформлений розпискою 26 червня 2007 року на суму 380 000 грн., стягнути з ОСОБА_2 судові витрати. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області зустрічний позов об'єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу ( а. с. 106-107,141 т. 1 ).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Договір позики, оформлений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розпискою від 26 червня 2007 року на суму 380 000 грн., визнано недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 471 533 грн. 94 коп., відсотки за користування позикою в розмірі 197 638 грн. 21 коп., судові витрати у розмірі 1 820 грн., з яких 1 700 грн. витрати по сплаті судового збору, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Запорізької області, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, яка частково задоволена ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 року. Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 471 533 грн. 94 коп., відсотків за користування позикою в розмірі 197 638 грн. 21 коп. скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2012 року по даній справі залишено без змін.

При цьому в ухвалі зазначено, що в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання договору позики недійсним рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2012 року залишено без змін, оскільки в цій частині воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_2 для перевірки законності рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 боргу по договору позики та відсотків за користування позикою.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_2, його представника за довіреністю ОСОБА_5, заперечення представника ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, яка подана на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року в частині відмови у позові щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості та відсотків за договором позики, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2007 року ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_2 в борг 380 000 грн., що підтверджується відповідною розпискою ( а. с. 30 т. 2 ).

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики та розписка укладені ОСОБА_3 як генеральним директором СПП АФ «Людмила», а не як фізичною особою. Позивачем за первісним позовом не надано доказів наявності перешкод для отримання від вказаного підприємства прибуткового касового ордеру або власноруч написаної ОСОБА_3 розписки.

Скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд Запорізької області у рішенні від 19 вересня 2012 року, з яким погодився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначив, що договір позики від 26 червня 2007 року був безпосередньо укладений відповідачем ОСОБА_3, як фізичною особою, що підтверджується попередніми рішеннями судів, тому підстав для визнання договору позики недійсним не встановлено.

Вказані обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, і відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України на теперішній час вони не підлягають доказуванню ( а. с. 5,10-13,97-98 т. 1, а. с. 125-127 т. 2 ).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог і умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих документів видно, що ОСОБА_3 у період з 24 вересня 2007 року по 25 січня 2008 року частково сплатив борг по розписці від 26 червня 2007 року на загальну суму 80 000 грн. Це підтверджується відповідними помітками на договорі займу ( а. с. 19 т. 1 ).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сума боргу, яку слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, дорівнює 300 000 грн.

Згідно з вимогами статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обов'язок сплатити проценти за користування грошима в випаду і розмірах передбаченому договором, а в разі відсутності такої умови в договорі, в розмірі, що визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Крім того, в разі відсутності в договорі умови сплатити проценти за користування грошима, законом передбачені два випадки коли проценти не сплачуються, це тоді, коли: договір укладено між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін або позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками ( ч. 2 ст. 1048 ЦК України ).

З урахуванням конкретних обставин справи, розмір процентів, з якого слід виходити при обрахуванні суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_3, необхідно визначати на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки в розписці від 26 червня 2007 року розмір процентів не визначався. Сума процентів правильно обрахована позивачем і дорівнює 125 634 грн. 08 коп. (а. с. 133 ).

Викладене свідчить про те, що при відмові ОСОБА_2 у позові щодо стягнення боргу та відсотків за договором позики, судом першої інстанції порушені норми матеріального права, висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржуване рішення на підставі статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення вимог.

Доводи ОСОБА_3 про пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, положенням частини 5 статті 261 ЦК України ( а. с. 5,14-16 т. 1 ).

Посилання ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду на повернення боргу у сумі 196 800 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами, а також не збігається з позицією відповідача у суді першої інстанції, яка викладена у зустрічному позові, а також у доводах касаційної скарги ( а. с. 113-119 т. 2 ). Крім того, в ході вирішення спору з'ясовано, що між сторонами існують і інші грошові зобов'язання. Надані ксерокопії квитанцій про банківські перекази не свідчать про цільові призначення переказів - повернення боргу по розписці від 26 червня 2007 року. Текст, викладений від 24 вересня 2008 року про повернення 12 000 грн., також не визнається позивачем, який заперечує факт отримання коштів та підписання листка ( а. с. 202-204 т. 1, а. с. 27-28,31,181-187 т. 2 ).

Вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 700 грн. судового збору задоволенню не підлягають, оскільки вказані витрати стягнуто рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2012 року, яке в цій частині набрало законної сили.

На підставі статті 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1 663 грн. 15 коп., що сплачений позивачем при подачі апеляційної скарги ( а. с.47 т. 2 ).

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення боргу та відсотків за договором позики скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг по договору позики у розмірі 300 000 грн., проценти від суми позики в розмірі 125 636 грн. 08 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 663 грн. 15 коп.

В решті позову щодо стягнення боргу та відсотків відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: