ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 33/313-05 (40/341-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Закритого акціонерного товариства “Харківське Дослідне Конструкторське Бюро Автоматики “Хімавтоматика” (далі ЗАТ ХДКБА “Хімавтоматика”) |
на постанову | від 16.06.2006 року Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 33/313-05 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі РВ ФДМУ по Харківській області) |
до | 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Делікат” (далі ТОВ “ВКФ “Делікат”); 2. ЗАТ ХДКБА “Хімавтоматика” |
про | визнання наявності права власності держави Україна на будівлю |
та зустрічним позовом | ЗАТ ХДКБА “Хімавтоматика” |
до | 1. РВ ФДМУ по Харківській області; 2. ТОВ “ВКФ “Делікат” |
про | визнання права власності на нежиле приміщення |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача-1: від відповідача-2: | Канищев О.О. (довіреність від 19.09.2005р. № 24) Скоркина І.С. (довіреність від 06.04.2006р.) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від 06.04.2006 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Слюсарева Л.В., судді –Івакіна В.О., Фоміна В.О.) від 16.06.2006 року, у справі № 33/313-05 первісний позов задоволено частково; визнано наявність права власності Держави Україна на будівлю їдальні літера К-2, загальною площею 1732,7 кв.м., розташовану в м. Харкові по вул.Кібальчича, 18; в задоволенні позову до ТОВ “ВКФ Делікат” відмовлено; стягнуто з відповідача-2 на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита; стягнуто з відповідача-2 на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. судових витрат; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2006 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.128 ГК України, ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, ст.35 ГПК України.
У відзивах на касаційні скарги позивач та відповідач-1 повністю заперечують викладені в ній доводи.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з реєстраційним посвідченням КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 10.01.2004 року нежила будівля літ. “К-2” площею 1732,7 кв. м, розташована в м. Харкові по вул. Кібальчича, 18, зареєстрована за Державою Україна (користувач - АТЗТ “ХДКБА “Хімавтоматика”) на праві державної власності та записана в реєстрову книгу за № 544 (том 2-й, арк.с.66). Реєстрація не скасовувалась і не була оскаржена в установленому законом порядку. Факт законності такої реєстрації підтверджений рішенням Господарського суду Харківської області від 17.05.2005 року у справі № 11/149-05 (том 1-й, арк.с.125-127), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 року (том 1-й, арк.с.128-130), яким відмовлено ЗАТ “ХДКБА “Хімавтоматика” у зобов’язанні КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати за ЗАТ ХДКБА “Хімавтоматика” право власності на приміщення спірної їдальні.
Виходячи із того, що визнання наявності права, як спосіб захисту прав і законних інтересів, передбачений законом, є необхідною передумовою для визначення правомірності поведінки порушника права, суд першої інстанції виходячи з факту законності реєстрації права за Державою України на спірне нерухоме майно задовольнив первісний позов. Апеляційний суд його в цьому підтримав.
В частині зустрічного позову апеляційна інстанція послалась на преюдиціальність встановлених судом фактів по справі №11/428-05 за позовом ЗАТ “ХДКБА “Хімавтоматика” до РВ ФДМУ по Харківській області та до ВКФ “Делікат” про визнання недійсним договору та виселення (том 1-й, арк.с.131-134). Одночасно обома судами спростовано посилання ЗАТ “ХДКБА “Хімавтоматика” на преюдиціальність факту, встановленого рішенням по справі №20/116-03 за позовом ЗАТ “ХДКБА “Хімавтоматика” до РВ ФДМУ по Харківській області, АТ “Баварія Лянд-інвест” та до ВКФ “Делікат” про визнання недійсним договорів оренди та виселення (том 1-й, арк.с.22-24).
Суд першої інстанції при вирішенні даної справи в частині зустрічного позову ретельно дослідив процес приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства ЗАТ “ХДКБА “Хімавтоматика”, та дійшов висновку, що останнє не набуло права власності на приміщення їдальні по вул. Кибальчича, 18 у м. Харкові, а це майно залишилося у державній власності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з яким погодилась і апеляційна інстанція, з огляду на наступне.
Місцевим судом встановлено, що Розпорядженням №53-Р від 13.08.1993 року Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області було затверджено план приватизації Орендного підприємства Харківського дослідно-конструкторського підприємства “Хімавтоматика”.
Згідно розділу 2 Плану приватизації була визначена оціночна вартість цілісного майнового комплексує розмірі 126 053 тис. крб., в тому числі майно орендаря в розмірі 33 064 тис. крб., майно, для якого встановлені пільги (об’єкти соцпобуту) медичний пункт та теплиця на суму 1916 тис. крб., майно, для якого встановлено особливий режим приватизації (житловий будинок та їдальня) – 1 774 тис. крб., державне майно, яке підлягало викупу на загальну суму 89 299 тис. крб.
Пунктом 3.7 цього Плану приватизації було передбачено, що із загальної вартості цілісного майнового комплексу виключається вартість майна, яке не підлягає приватизації, а саме приміщення їдальні та житловий будинок, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 18, загальною остаточною вартістю 1 774 тис. крб.
Протоколом засідання комісії по приватизації майна ОП “ХДКБА “Хімавтоматика” від 01.07.1993 року було встановлено, що стосовно приміщення їдальні по вул. Кібальчича, 18 визначено особливий режим приватизації з відповідним виключенням з вартості цілісного майнового комплексу в сумі 1 774 тис. крб. з віднесенням на забалансовий рахунок та встановлено, що вартість майна, яке підлягає викупу складає 89 299тис.крб.
Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який складено за результатами інвентаризації майна ОП “ХДКБА “Хімавтоматика” станом на 01.07.1993 року та з урахуванням вимог Методики оцінки вартості об’єктів приватизації та оренди, в рядку 15 (п.І р. II Плану приватизації) визначена вартість майна, яке підлягає приватизації в сумі 89 299 тис. крб., згідно з рядком 13.3 якого серед вилученої вартості майна цілісного майнового комплексу зазначене майно, для якого встановлено особливий режим приватизації, а саме приміщення їдальні та житловий будинок, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 18, загальною остаточною вартістю 1 774 тис. крб. (п.3.4 розділу IIІ Плану приватизації).
На виконання вищевикладеного, 01.09.1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та організацією орендарів орендного підприємства “Хімавтоматика” було укладено договір № 71 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики “Хімавтоматика”, за яким перший відповідач за зустрічним позовом передав у власність позивачу за зустрічним позовом цілісний майновий комплекс орендного підприємства Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики “Хімавтоматика”, вартістю 89 299 000 крб., про що було складено акт передачі від 30.12.1993 року. Цей акт не містить у собі переліку майна, що передається, але визначає це майно за вартістю, яка дорівнюється 89 299 тис. крб. Ця вартість повністю співпадає з вартістю майна, що підлягає приватизації і викупу у вищенаведених приватизаційних документах. В цих документах відсутні наміри, факти приватизації, викупу чи передачі будівлі їдальні у власність позивача.
Разом з тим, згідно акту передачі № 82 нерухомого майна у власність АТЗТ “ХДКБА “Хімавтоматика” від 27.07.1999 року, який складено відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 року № 1450, в переліку об’єктів, що передавалися у власність відсутнє приміщення їдальні, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 18.
Судами беззаперечно встановлено, що спірна будівля їдальні до складу майна цілісного майнового комплексу, яке було предметом договору купівлі-продажу № 71 від 01.09.1993 року не увійшла та знаходились в користуванні ЗАТ “Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики “Хімавтоматика” на забалансовому рахунку, що підтверджується листами позивача за зустрічним позовом № 3271/1858 від 07.12.1999 року, № б/н від 22.06.2004 року, № 321/241 від 23.02.2000 року, зі змісту яких вбачається, що позивач за зустрічним позовом ставився до приміщення їдальні не як до майна, що належить йому на праві власності, а як до майна, що знаходиться в його користуванні та на балансі.
Колегія суддів також відзначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 01.09.1993 року, товариству покупців, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об’єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбане майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
Згідно редакції ч.2 статті 24 вищезазначеного Закону в редакції Закону України №2163-ХІІ від 19.02.1997 року за рішенням державного органу приватизації об’єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об’єктів можуть передаватись місцевим радам згідно з законодавством. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об’єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, зазначені об’єкти можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників підприємства, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.
На спірні правовідносини, пов’язані з безоплатною передачею в липні 1999 року на баланс АТЗТ “ХДКБА “Хімавтоматика” цілісного майнового комплексу, внаслідок його викупу організацією орендарів ОП “ХДКБА “Хімавтоматика” за № 71 купівлі-продажу від 01.09.1993 року, поширюється дія ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 04.03.1992 року та ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна” в редакції від 19.02.1997 року.
Частина 2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 04.03.1992 року не містить вказівок на безоплатну передачу в режимі пільг об’єктів соціально-побутового призначення саме у власність орендних підприємств. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вірно встановлених судом фактів в процесі приватизації приміщення їдальні підпало не під режим пільг, а під особливий режим приватизації, який полягає в тому, що статус зазначеного майна був визначений таким, що не підлягає приватизації.
Зміст вищезазначеної норми в редакції Закону від 19.02.1997 року свідчить про можливість передавати безоплатно об’єкти соцкультпобуту на баланс орендних підприємств у зв’язку з неможливістю їх утримання за рахунок коштів місцевого бюджету. При цьому колегія враховує, що така передача, яка була здійснена в липні 1997 року, може мати місце лише за умови цільового використання спірного гуртожитку та його належного утримання і без права продажу (ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна” в редакції від 19.02.1997 року), що в свою чергу додатково вказує на недопустимість безоплатної передачі об’єктів соціально-побутового призначення у власність господарюючих суб’єктів, оскільки згідно зі ст.225 ЦК України (в редакції чинній до 01.01.2004 року) право продажу майна належить лише власнику.
Колегія суддів вважає, що в порушення ч.2 ст.35 ГПК України апеляційним судом взято до уваги не факти, а правові висновки судів в рішеннях по справах №11/428-05, №327/543. Разом з тим, правомірно відхилено посилання АТЗТ “ХДКБА “Хімавтоматика” на преюдиціальність фактів встановлених рішенням по справі №20/116-03, оскільки фактами є конкретні життєві обставини, явища реальної дійсності, якими не є висновок про набуття відповідачем-2 за первісним позовом права власності на спірне нерухоме майно без дослідження приватизаційних матеріалів, який зроблений виключно на тлумаченні диспозиції ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 04.03.1992 року.
Підсумовуючи, касаційна інстанція відзначає, що аналіз приватизаційних документів дав підстави судам дійти правомірного висновку, що будівля їдальні не змінювала форми державної власності ні під час оренди, ні під час приватизації; при приватизації цілісного майнового комплексу в його складі у власність АТЗТ “ХДКБА “Хімавтоматика” не було передано спірне приміщення їдальні по вул. Кібальчича, 18. Звідси, у зустрічному позові правомірно відмовлено, а первісний позов правомірно задоволено.
Стосовно першого відповідача за первісним позовом, ТОВ “ВКФ “Делікат”, суди правомірно відмовили в позові, оскільки останній не оспорює права власності на спірне приміщення їдальні.
Враховуючи наведене, постанова Харківського апеляційного господарсько го суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційні скарги не підлягають задоволенню, оскільки ґрун туються на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законо давства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарсько го процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Харківське дослідно конструкторське бюро автоматики “Хімавтоматика” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2006 року у справі № 33/313-05 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2006 року у справі № 33/313-05 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |