ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Гончар М.М.) від 27.03.2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Краєвська М.В., судді -Дух Я.В., Зданкевич З.І.) від 11.09.2006 року, у справі № 1/33-46.1 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ “Українські логістичні системи” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.

Відповідач та третя особа не скористались наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юриди чної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Ви щого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 26 квітня 2005 року між ТОВ “Українські логістичні системи” (експедитор за договором, позивач у справі) і Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (перевізник за договором, відповідач у справі) був укладений договір

НОМЕР_1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за яким експедитор зобов'язувався надати перевізнику заявку на перевезення вантажу не пізніше, ніж за 1 добу до завантаження, яка є невід'ємною частиною договору, а також забезпечити завантаження (відвантаження) автомобіля та оформлення супровідних документів (митне оформлення) протягом одного робочого дня з моменту подачі автомобіля до завантаження (відвантаження), а перевізник зобов'язувався надати експедитору для перевезення справний автомобіль, транспорт у термін, зазначений у заявці експедитора, здійснити перевезення вантажів експедитора (а.с.11-12).

Вантаж за маршрутом: м.Київ - м.Дніпропетровськ - м.Дніпродзержинськ - м.Запоріжжя відповідачем не був доставлений до місця призначення в зв'язку з його крадіжкою в м.Дніпродзержинську, що підтверджується Заводським РВ Дніпродзержинського ГУ УМВС України у Дніпропетровській області згідно з талоном-повідомленням НОМЕР_2(а.с.15) та довідкою НОМЕР_3 (а.с.16).

Позивач, ТОВ “Українські логістичні системи” (експедитор за договором), звернувся до відповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (перевізника за договором), про стягнення з вартості втраченого вантажу в розмірі 140 600,00 грн. на підставі ст.ст.920, 925, 924 ЦК України, ст.ст.308, 314, 315 ГК України.

Відмовляючи в позові суди виходили із того, що відсутня вина відповідача у втраті вантажу; ні в договорі сторін НОМЕР_1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.04.2005 року, ні в товарно-транспортній накладній НОМЕР_4 не відображено правильне, повне найменування вантажу, що виключає відповідальність перевізника, відповідача у справі.

Колегія суддів відзначає, що норми матеріального закону на які послався позивач в обґрунтування свого позову передбачають обов'язок перевізника відповідати за шкоду, яка утворилась у зв'язку з втратою вантажу (в даному випадку).

Майнова шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання шкоди та причинний зв'язок між порушенням права та шкодою. Разом з тим, судами не встановлено якої шкоди (реальних матеріальних втрат) завдано позивачу відповідачем; яке цивільне право чи інтерес позивача порушений відповідачем; чи наявний причинний зв'язок між завданою позивачу шкодою (за її наявності) та діями відповідача.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁸, п.3 ч. 1 ст. 111⁹, ч.1 ст.111¹⁰, ст. 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Українські логістичні системи” від 09.10.2006 року № 2286 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року у справі № 1/33-46.1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року та рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.2006 року у справі № 1/33-46.1 -скасувати.

Справу № 1/33-46.1 направити до Господарського суду Волинської області на новий розгляд.