ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 Справа № 813/2624/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.

з участю: секретаря судового засідання Кончук Н.С.

представників:

позивача Кузьменко А.В.

відповідача Практики А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Янтар» до Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про визнання незаконними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Янтар» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області (надалі відділ ДВС Миколаївського РУЮ) в якому просить:

-визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.11.2012р. (ВП № 32826618);

- визнати незаконною та скасувати постанову від 04.12.2012р. про відкриття виконавчого провадження із стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачем неправомірно, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., винесено постанови про стягнення з позивача виконавчого збору після повернення виконавчого документа стягувачу та про відкриття виконавчого провадження із стягнення виконавчого збору за такою постановою. При цьому зазначає, що примусове стягнення боргу за наказом Господарського суду Львівської області від 27.05.2011р. по справі № 5015/1151/11 відповідачем не проводилось, так як згідно з ухвалою цього суду від 03.07.2012р. по даній справі позивачу розстрочено сплату заборгованості за рішенням суду на шість місяців згідно з графіком. Позивачем самостійно достроково погашено всю суму заборгованості перед стягувачем, що стало підставою для повернення останньому виконавчого документа.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив у задоволенні таких відмовити за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.05.2012 року заступником начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ Нагорняк В.Я. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 32826618 з примусового виконання наказу № 5015/1151/11 виданого 27.05.2011р. Господарським судом Львівської області про стягнення солідарно з ТзОВ «Янтар» та ПП»Техбудкомплект» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/08-3/3377/в від 04.12.2007р. в сумі 254202,46 дол. США, що станом на 07.12.2011р. згідно з курсом НБУ становило 2019816,48 грн., та заборгованості за додатковою угодою № 5 від 29.06.2010р. до кредитного договору № 010/08-3/3377/в від 04.12.2007р. в сумі 307349,57 грн. Одночасно боржнику надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 06.06.2012р. про що необхідно було повідомити державного виконавця.

Постановою державного виконавця від 08.06.2012р. (а.с.9) відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання вказаного вище виконавчого документа на підставі заяви позивача та у зв'язку з несвоєчасним отриманням ним документів виконавчого провадження. При цьому, в заяві про відкладення провадження виконавчих дій боржником зазначалось, що ним 22.05.2012р. подано до Господарського суду Львівської області заяву про відстрочку виконання рішення суду і дана заява перебуває на розгляді.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 03.07.2012р. по справі № 5015/1151/11 (а.с.10-11) судом задоволено заяву позивача та розстрочено сплату заборгованості за рішенням суду від 13.04.2011р. у справі № 5015/1151/11 в розмірі 254202,46 доларів США та 307349 грн. 57 коп. на шість місяців наступним чином:

Липень 2012р. - 2542,03 доларів США та 10000,00 грн.;

Серпень 2012р. - 5000,00 доларів США та 60000,00грн.;

Вересень 2012р. - 61665,11 доларів США та 59337,40 грн.;

Жовтень 2012р. - 61665,11 доларів США та 59337,40 грн.;

Листопад 2012р. - 61665,11 доларів США та 59337,40 грн.;

Грудень 2012р. - 61665,11 доларів США та 59337,40 грн.

Вказана ухвала суду була надіслана відповідачу та знаходиться в матеріалах виконавчого провадження № 32826618.

02.10.2012р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягувачем по виконавчому провадженню № 32826618, у зв'язку з повним погашенням позивачем заборгованості за кредитним договором № 010/08-3/3377/в від 04.12.2007р. та додатковою угодою до нього № 5 від 29.06.2010р., надіслано на адресу відповідача заяву про повернення виконавчого документа (а.с.12), на підставі якої 16.11.2012р. заступником начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.13). Цього ж дня відповідачем, у зв'язку з відсутністю у нього доказів погашення заборгованості перед стягувачем відповідно до розстрочки за липень 2012 року, серпень 2012 року та вересень 2012 року, винесено спірну постанову від 16.11.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 67923,65 грн.

Постановою державного виконавця від 04.12.2012р. відкрито виконавче провадження із стягнення виконавчого збору.

При вирішенні вказаного спору по суті, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

За положеннями вказаного Закону, виконавче провадження розпочинається за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону.

Як вбачається з положень статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Примусове виконання рішення розпочинається за умови ненадання боржником у строки, визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення, документального підтвердження про повне його виконання та, виходячи з аналізу норм Закону, полягає у вчиненні державним виконавцем ряду заходів та виконанні обов'язків, спрямованих на своєчасне та повне виконання рішення в інтересах стягувача.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і був нереальним.

В даному випадку, добровільно погасити заборгованість перед стягувачем у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2012р. строк в боржника не було можливості у зв'язку з несвоєчасним отриманням документів виконавчого провадження, що і було враховано відповідачем в постанові про відкладення провадження виконавчих дій від 08.06.2012р.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження № 32826618 вбачається, що примусове виконання наказу № 5015/1151/11 від 27.05.2011р. після відкладення провадження виконавчих дій розпочато не було, так як згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2012р. сплату заборгованості за вказаним виконавчим документом було розстрочено.

Згідно з підпунктом 7.1.2. пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Пунктом 7.8. вказаної Постанови передбачено, що ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Вказаною вище ухвалою Господарським судом Львівської області боржнику встановлено нові строки погашення наявної перед стягувачем заборгованості, а тому, за умови дотримання вказаних строків погашення заборгованості, відсутні підставі для примусового виконання такої.

Крім цього, судом встановлено, що заява про примусове виконання цієї ухвали стягувачем не подавалась, відтак у відповідача не було підстав для примусового її виконання та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» судовий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, стягується за постановою державного виконавця у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

З долученої до матеріалів справи довідки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 140-5-1-00/8972 від 18.04.2013р. вбачається, що станом на 02.10.2012р. у ТзОВ «Янтар» відсутня заборгованість перед банком за кредитним договором № 010/08-3/3377/в від 04.12.2007р. та додатковою угодою № 5 від 29.06.2010р. до кредитного договору № 010/08-3/3377/в від 04.12.2007р.

Таким чином, розстрочена ухвалою від 03.07.2012р. заборгованість за рішенням Господарського суду Львівської області від 13.04.2011р. № 5015/1151/11, була самостійно погашена ТзОВ «Янтар» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» достроково та в повному обсязі, а тому відсутні були підстави для стягнення виконавчого збору.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного, суд прийшов до переконання, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору від 16.11.2012р. та постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового його стягнення від 04.12.2012р. винесені без належних на це підстав та підлягають скасуванню.

Крім цього, суд вважає за необхідне у резолютивній частині постанови у відповідності до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України зазначити про протиправність спірних постанов.

З урахуванням норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 7-14,69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області про стягнення з ТзОВ «Янтар» виконавчого збору від 16.11.2012р. (ВП № 32826618).

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області від 04.12.2012р. про відкриття виконавчого провадження із стягнення з ТзОВ «Янтар» виконавчого збору (ВП 35523680).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Янтар» 34 (тридцять чотири) гривні 41 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2013 року.