ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

За участю представників сторін

від позивача      Савіцький С.А. дов. від 02.01.08р. № б/н,

від відповідача  Бондар Р.В. дов. від 01.01.08р. № 1

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ “Компас Кіровоград” звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ТОВ “Укрнафтрегіон” про  стягнення 97 344 грн. 12 коп.

        Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2008 року (суддя Мохонько К.М.) по справі № 15/59 позов було задоволено повністю та стягнено з відповідача на користь позивача 73 541 грн. 68 коп. боргу, 13 017 грн. 23 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 1679 грн. 93 коп. –3% річних, 9105 грн. 28 коп. пені, 973 грн. 45 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 року у справі № 15/59 (судді: Виноградник О.М., Голяшкін О.В., Науменко І.М.)  рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2008 року у справі № 15/59 залишено без змін.

 Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій звернулося до Вищого господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 року у справі № 15/59, посилаючись на порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

 Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судом апеляційної інстанції  норм матеріального та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

       Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ТОВ “Компас Кіровоград” (“продавець” за договором) та ТОВ “Укрнафтрегіон” (“покупець” за договором) 23.05.2007р. було укладено договір № 26, відповідно до якого “продавець” зобов’язався передати, а “покупець” прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, по номенклатурі, цінам та якості, зазначеними в додаткових угодах до договору та (або) в рахунках на попередню оплату.

         Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 договору сторони передбачили, що загальна вартість товару зазначається в додатковій угоді до договору та (або) рахунках на попередню оплату; додаткові угоди та (або) рахунки на попередню оплату оформлюються та підписуються обома сторонами на кожну партію товару та є невід’ємною частиною договору.

  Згідно п. 4.1 розділу 4 договору для здійснення відвантаження товару автотранспортом “покупець” зобов’язаний надати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на кожний бензовоз, “а “продавець” зобов’язаний оформити видаткову накладну.

            Суд попередньої інстанції зазначив, що пунктами 5.1, 5.3 розділу 5 договору передбачено, що порядок та строк оплати за товар обумовлені по кожній партії товару окремо та відображаються у відповідних додаткових угодах та (або) рахунках на попередню оплату; у випадку узгодження сторонами в додатковій угоді умови про попередню оплату “покупець” здійснює передоплату за товар тільки після отримання рахунку “продавця” в строк не менше одного та не більше 3-х днів; рахунок повинен бути оплачений “покупцем” в строки, визначені “продавцем” в рахунку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-які додаткові угоди до договору від 23.05.2007р. не укладались, сторонами не оформлювались та не підписувались, як не підписувались сторонами будь-які рахунки на попередню оплату, докази протилежного відсутні в матеріалах справи. На виконання договору від 23.05.2007р. позивачем на підставі довіреностей відповідача було здійснено наступні поставки нафтопродуктів:

          25.05.2007р. по накладній № РН-0001734 на суму 66 398 грн. 40 коп. на підставі довіреності № 819785; на оплату було оформлено рахунок від 25.05.2007р.;  

          30.05.2007р. по накладній № РН-0001742 на суму 34 251 грн. 30 коп., на підставі довіреності № 819771; на оплату було оформлено рахунок від 30.05.2007р.;

          30.05.2007р. по накладній № РН-0001750 на суму 14 821 грн. 98 коп. на підставі довіреності № 819776; на оплату оформлено рахунок від 31.05.2007р.;  

          01.06.2007р. по накладній № РН-0001761 на суму 46 707 грн. 20 коп. на підставі довіреності № 819778; на оплату оформлено рахунок від 01.06.2007р.;

          01.06.2007р. по накладній № РН-0001760 на суму 66 144 грн. на підставі довіреності № 819777; на оплату було оформлено рахунок від 01.06.2007р.;

          01.06.2007р. по накладній № РН-0001766 на суму 9218 грн. на підставі довіреності № 819786; на оплату було оформлено рахунок від 01.06.2007р..

           Вказані накладні містять посилання на рахунки, як і містять такі посилання документи про часткову оплату: рахунок № 998 від 25.05.2007р.; рахунок від 30.05.2007р.; рахунок № 998 від 25.05.2007р.; рахунок № 998; рахунок від 01.08.2007р.

           Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що враховуючи вартість фактично відвантаженої продукції та часткову оплату, виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 73 541 грн. 68 коп., що також підтверджується двохстороннім актом звірки; не спростовується відповідачем. Докази оплати 73 541 грн. 68 коп. відсутні в матеріалах справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін,  правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 73 541 грн. 68 коп. основного боргу, суми боргу з урахуванням індексу інфляції 13 017 грн. 23 коп. (з 01.06.2007р. по 12.02.2008р.), 1679 грн. 93 коп. річних (з 01.06.2007р. по 12.02.2008р.), пені 9105 грн. 28 коп. (з 01.06.2007р. по 12.02.2008р.) оскільки розрахунок позову ніяким чином не спростовувався відповідачем, наявний факт відсутності доказів, підтверджуючих повну та своєчасну оплату вартості поставленої продукції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

 На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -      

                                    П О С Т А Н О В И В:    

1.           Касаційну скаргу ТОВ "Укрнафтрегіон" залишити без задоволення.

    2.    Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.03.08р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.08р.  по справі № 15/59 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                          І.А. Плюшко

Судді                                                                                                С.С. Разводова

                                                                                                          С.С. Самусенко