АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1512/13 Головуючий у першій інстанції: Антонюк О.А.
Категорія: 34 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.
суддів: Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі Безверхому О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ЕТО Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року позивачка звернулапь до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у зв»язку з проведенням відповідачем ремонтних робіт у належній йому квартирі АДРЕСА_1, було пошкоджено її квартиру АДРЕСА_2 у вказаному будинку, яка розташована безпосередньо під квартирою відповідача. Згідно уточнених позовних вимог, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 22843,0 грн., нарахування у зв»язку з інфляцією, моральну шкоду у розмірі 10000,0 грн. та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 22843,0 грн., витрати по складанню кошторису 245,0 грн., моральну шкоду 1500,0 грн., витрати на судовий збір 236 грн. 93 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 16,0 грн., а всього - 24840 грн. 93 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, з урахуванням положення ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткової зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 06.05.1993 року, виданого Держуніверситетом згідно розпорядження №П-20, та право власності на 1\4 частину вказаної квартири зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі укладеного у письмовій нотаріальній формі договору дарування від 08.10.1998 року.
Власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3 на підставі укладеного у письмовій нотаріальній формі договору купівлі-продажу від 29.11.2003 року.
Починаючи з 2004 року відповідачем у належній йому квартирі були проведені ремонтні роботи з переплануванням житлового приміщення, що визнано сторонами, та стверджується листом ЗАТ інституту «Дніпрокомунпроект» від 24.12.2004 року, де зазначено, що у квартирі АДРЕСА_1, зокрема, частково демонтовані перегородки, які не є несущими.
Місцевим судом також встановлено, що у зв»язку з ремонтними роботами, знесенням перегородок у квартирі ОСОБА_3 було завдано значних технічних пошкоджень помешканню позивачки, що розташоване поверхом нижче безпосередньо під квартирою відповідача, які полягають у залитті стелі у туалеті, ванній кімнаті, кухні, кімнаті № 2; у туалеті та ванній кімнаті внаслідок залиття стелі відпала штукатурка; у кухні, кімнатах № 1, 2, 3, коридорі з'явилися тріщини довжиною до 5 м. та мікротріщини, які згодом збільшились у розмірах та за довжиною; при здійсненні цементної стяжки підлоги у квартирі АДРЕСА_1 було залито кімнати у квартирі АДРЕСА_2 і пошкоджено електропроводку; внаслідок заміни каналізаційного стояка, на стелі у туалеті в квартирі позивачки залишився отвір розміром 40 х40 мм, який тимчасово було закрито фанерою. Наявність зазначених пошкоджень в квартирі АДРЕСА_2 стверджується актами від 15 січня 2004 року, 24 грудня 2004 року та 15 жовтня 2005 року, які було складено комісією, створеною ДНУ.
Надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказане залиття та пошкодження житла позивачки сталося безпосередньо з квартири відповідача в наслідок недбалого ставлення останнього до виконання ремонтних робіт у своїй квартирі; об'єктивного спростування цього суду не надано. Своїми неправомірними діями відповідач порушив права позивачки і завдав їй матеріальної шкоди.
На час винесення оскаржуваного рішення позивачкою було здійснено ремонт у належній їй квартирі АДРЕСА_2 та витрачено, у зв»язку з проведенням ремонту, 19566,33 грн., що стверджується представленими суду касовими чеками, рахунками, накладними, довідкою банку і здійсненим позивачкою розрахунком (т. 2 а.с. 59 - 68).
Разом з тим, колегія зауважує, що суду не надані докази наявності витрат позивачки на придбання сітки під штукатурку у розмірі 335,67 грн.; накладна на придбання кахлю на загальну суму 1201,32 грн. не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не містить відмітки про оплату вказаного товару, а відповідний касовий чек суду не представлений. Отже, позивачкою не доведені її твердження про наявність витрат на придбання сітки під штукатурку, кахлю та плінтусу до кахлю на вказані вище суми.
Місцевим судом також встановлено, що у зв»язку з пошкодженням майна позивачки їй було заподіяно моральну шкоду, яка пов»язана з хвилюванням за технічний стан житла, дискомфортом у зв»язку з проведенням ремонту, переживаннями через небажання відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду у необхідному розмірі.
Згідно до вимог статті 177 ЖК України, - громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.
Наймачі жилих приміщень на умовах і в порядку, що визначаються законодавством, повинні провадити за свій рахунок поточний ремонт жилих приміщень.
Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року, з відповідними змінами та доповненнями, наймачі зобов'язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду в деліктних відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 і ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
Згідно із зазначеними нормами обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в заполдіянні шкоди позивачу.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення судом факту здійснення відповідачем ремонтних робіт у належній йому квартирі АДРЕСА_1, факту утворення у помешканні відповідачки, під час проведення ремонтних робіт відповідачем, пошкоджень з характерними ознаками залиття стелі та стін, зважаючи те, що відповідачем не представлені докази відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладення на ОСОБА_3 відповідальності за завдану ОСОБА_5 шкоду.
Колегія приймає до уваги, що апелянтом не спростовано обґрунтовані висновки місцевого суду, що вказане залиття та пошкодження житла позивачки сталося безпосередньо з квартири відповідача в наслідок недбалого ставлення останнього до виконання ремонтних робіт у своїй квартирі, що свідчить про вчинення відповідачем неправомірних дій, якими позивачці завдано матеріальну та моральну шкоду.
Разом з тим, місцевий суд не взяв до уваги факт здійснення позивачкою, на час винесення оскаржуваного рішення, ремонту у належній їй квартирі та не надав належної оцінки кошторисній документації, що була складена Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІпроектреконструкція» Дніпропетровської філії у 2006 році, яка не є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди, оскільки не співпадає з письмовими доказами розміру фактичних витрат позивачки на проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_2.
Колегія звертає особливу увагу, що, згідно висновку №3791-12 судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2013 року, дати відповідь на питання щодо причин виникнення пошкоджень у квартирі АДРЕСА_2, розміру заподіяної, у зв»язку з цими пошкодженнями, матеріальної шкоди не є можливим через здійснення ремонтних робіт у квартирі (т. 2 а.с. 130 - 130).
Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що при визначенні розміру матеріальної шкоди необхідно виходити з доведеної суми фактичних витрат позивачки на проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_2 яка дорівнює 19566,33 грн. та стверджується викладеними вище доказами.
Доводи позивачки про те, що витрати на ремонт квартири АДРЕСА_2 понесла саме вона, незважаючи на наявність інших співвласників даного житла, у суді не спростовані та не заперечуються відповідачем.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині розміру матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, повинно бути змінено з 22843,0 грн. на 19566,33 грн., що обумовлює необхідність зміни рішення і в частині розміру загальної суми, що присуджена до стягнення на користь ОСОБА_5, - з 24840 грн. 93 коп. на 21564 грн. 26 коп.
Разом з тим, місцевим судом належним чином обґрунтовано стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у справедливому розмірі 1500,0 грн., тому у даній частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Колегія зауважує, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову, зокрема щодо стягнення нарахувань у зв»язку із зростанням інфляції, не оскаржене, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного вище, вимог ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2010 року в частині розміру матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, - змінити з 22843,0 грн. на 19566,33 грн.; в частині розміру загальної суми, що присуджена до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, - змінити з 24840 грн. 93 коп. на 21564 (двадцять одна тисяча п»ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді