Справа № 2-2786/12

Рішення

Іменем України

"01" серпня 2012 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Анциборенко Н.М.,

при секретарі Медведській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" про стягнення заробітної плати за час роботи, за невикористану відпустку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

20.06.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що вона працює майстром-перукарем у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Красуня". Відповідач з травня 2012 року не виплачує належну їй заробітну плату, заборгованість складає 1600 гривень за травень 2012 року та 800 гривень за 15 днів червня 2012 року, чим порушено її право на оплату праці. У зв'язку з діями відповідача вона почала хвилюватися, нервуватися, тому їй завдано моральну шкоду, яку оцінює у 3000 гривень. Всього просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 2 400 гривень та завдану моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

У судове засідання позивачка не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, згідно поданої 24.07.2012 року заяви просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення та пояснив, що оплата праці позивачки здійснюється за відрядною системою оплати праці, її середній заробіток становить 1140,77 грн, а не 1600 грн., як зазначено в позовній заяві. Заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 16.07.2012 року відсутня. Розрахунок проводився несвоєчасно, оскільки у підприємства не було коштів. Право на компенсацію за невикористану відпустку у позивачки не виникло, так як нею використані всі відпустки за минулі періоди роботи, а у 2012 році її відпустка запланована восени. Оскільки керівництво ввело контроль за надходженням у касу коштів за надання перукарями перукарських послуг, позивачка взагалі відмовилась виконувати роботу, про що свідчать складені акти. Щодо завданої моральної шкоди, то посилання на неправомірні дії відповідача у зв'язку з невиплатою заробітної плати вважає надуманими, оскільки вина підприємства у затримці розрахунку відсутня.

Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 46-47) позивач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Красуня" з 01.02.1993 року на посаді майстра-перукаря.

Між сторонами існують трудові правовідносини, які регулюються законодавством про оплату праці, що грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори і угоди" та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. При відрядній системі оплати праці заробіток нараховується за виконаний обсяг роботи, вироблену продукцію за відрядними розцінками, обчисленими виходячи з установлених тарифних ставок і норм виробітку або часу.

Згідно ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Твердження позивачки щодо наявності заборгованості по заробітній платі за травень 2012 року та 15 днів червня 2012 року спростовуються наданими представником відповідача письмовими доказами. Так, згідно довідки № 30 від 16.07.2012 року (а.с.45) заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 16.07.2012 року відсутня.

Оскільки заборгованість по заробітній платі Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" перед позивачем на час розгляду справи виплачена, тому позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2 400 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. Позивачем не заявлено конкретну позовну вимогу щодо невикористаної відпустки.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що на даний час на підприємстві колективний договір не укладено. Нормативний акт, яким встановлено на підприємстві строки виплати заробітної плати, відповідачем також не надано.

На день звернення 20.06.2012 року ОСОБА_1 до суду нею був отриманий лише аванс за травень 26.05.2012 року у розмірі 500 гривень, що підтверджується копією платіжної відомості № 35 від 26.05.2012 року (а.с. 53).

Оскільки заробітна плата за травень 2012 року повинна бути виплачена працівнику не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, тобто не пізніше 07 червня 2012 року, то має місце затримка розрахунку.

Відповідно до листків непрацездатності (а.с. 52, 60) з 16.05.2012 року по 25.05.2012 року та з 08.06.2012 року по 23.06.2012 року включно ОСОБА_1 хворіла.

Лише в останній день перебування на листку непрацездатності 23.06.2012 року та вже після звернення до суду ОСОБА_1 отримала заробітну плату за травень у розмірі 591,82 грн., що підтверджується копією платіжної відомості № 45 від 23.06.2012 року за травень 2012 року (а.с.56). Тобто, заробітна плата виплачена з порушенням встановлених законодавством строків виплат.

Крім того, відповідно до платіжної відомості №50 від 13.07.2012 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за червень у розмірі 1085,54 грн. лише 13.07.2012 року ( а.с.61), тобто відповідачем знову порушені законні права позивача щодо строків та регулярності оплати праці.

Згідно чинного законодавства обов'язок доказування відсутності вини у затримці розрахунку покладений на роботодавця.

В матеріалах справи відсутні докази відсутності вини роботодавця за затримку розрахунку, тобто наявність об'єктивних, непереборних причин неможливості проведення таких виплат своєчасно та регулярно у встановлені законодавством строки. Тому суд приходить до висновку про доведеність вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" у затримці виплати заробітної плати позивачу.

Крім того, згідно ст.15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 237-1 ЦПК України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Оскільки факт порушення законних прав позивача на своєчасну та регулярну оплату праці у встановлені ст. 115 КЗпП України строки доведений, це призвело до моральних страждань позивача, оскільки вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту своїх прав, тому є підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір якої з урахуванням розміру заборгованості, періоду затримки розрахунку, характеру та ступеню моральних страждань позивача необхідно визначити у розмірі 50 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 115, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про відпустки", ст.ст.10, 11, 30, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" про стягнення заробітної плати за час роботи, за невикористану відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" на користь ОСОБА_1 50 гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Н. М. Анциборенко