ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року Справа № 5011-48/12066-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ
на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року господарського суду міста Києва від 31.10. 2012 року
у справі№ 5011-48/12066-2012 господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ Жданов Дмитро Олександрович, м.Донецьк
простягнення 298 000,00 грн.
за участю представників:
Позивача: Куцький Д.В. (дов.№1 від 12.10.2012 року);
Відповідача: Мельник О.П. (дов.№52 від 10.01.2013 року);
Третьої особи: Петракова Т.І. (дов. б/н від 28.08.2011 року);
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року (суддя: Бойко Р.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" грошові кошти у розмірі 298 000 грн. та судовий збір.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5011-48/12066-2012 (судді: Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., Чорна Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 у справі №5011-48/12066-2012 залишено без змін.
Прийняті судові акти, мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", м.Київ звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Від третьої особи до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просять відмовити у задоволені касаційної скарги та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року.
У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, прийняті у справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представники позивача та третьої особи, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.04.2009 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо-Класик" (після зміни назви та організаційно-правової форми - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка") (страховик) та Ждановим Дмитром Олександровичем (страхувальник) було укладено договір страхування №006061/0431/0000003-1 предметом якого є зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором та Правилами добровільного страхування наземного транспорту, Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, Правилами страхування від нещасних випадків ЗАТ "СК "Кредо-Класик", а зобов'язанням страхувальника вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови Договору. (п.1.1 договору).
Об'єктом страхування за договором є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом -автомобілем "Volkswagen TOUAREG GP 3.0", реєстраційний номер АН 4818 СТ, та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, вказаним в заяві на страхування (страхування КАСКО). (п.1.2 Договору).
Вигодонабувачем за Договором визначено Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк").
Згідно пункту 3.1 Договору страховими випадками по страхуванню КАСКО вважаються: угон, викрадення або будь-яке інше незаконне заволодіння транспортним засобом; пошкодження або знищення транспортного засобу (його частини та/або додаткового обладнання) внаслідок ДТП, попадання предметів; пошкодження або знищення транспортного засобу (його частини та/або додаткового обладнання) внаслідок протиправних дій третіх осіб, викрадення частин та/або додаткового обладнання транспортного засобу; пошкодження або знищення транспортного засобу (його частини та/або додаткового обладнання) внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, шторм, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід ґрунтових вод, сель, удар блискавки, просадка ґрунту, землетрус), пожежі, нападу тварин, падіння дерев та інших предметів.
За змістом п. 5.1 Договору строк дії Договору визначений з 08.04.2009 до 07.04.2010.
06.04.2009 року між страховиком (відповідачем), страхувальником (третьою особою) та вигодонабувачем (позивачем) було укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п.1.1 якої вигодонабувач є єдиним вигодонабувачем за Договором згідно з умовами Договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору страхування.
На виконання умов Договору та Додаткової угоди страхувальником в якості сплати перших двох платежів було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 9715,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №18 від 07.04.2009 та №1 від 08.09.2009.
11.11.2009 року Жданов Д.О. звернувся до Компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із настанням 08.11.2009 страхового випадку -ДТП; листом №60 від 14.01.2010 відповідач повідомив третю особу про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із припиненням дії Договору до настання страхового випадку, що пов'язано із несплатою останнім чергового страхового платежу.
13.04.2012 листом №100-12-4-3/987 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування за Договором у зв'язку настанням ДТП; листом №1482 від 14.05.2012 відповідачем було направлено на адресу позивача відзив на вимогу, за змістом якого у виплаті страхового відшкодування відмовлено з огляду на припинення дії Договору.
Стаття 16 Закону України "Про страхування" передбачає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 985 Цивільного кодексу України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач вказує на відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку із припиненням на момент настання страхового випадку (ДТП) дії Договору, оскільки третьою особою не було внесено чергового страхового платежу, а позивач вказує на порушення відповідачем положень Додаткової угоди щодо своєчасного повідомлення про невиконання страхувальником зобов'язання із сплати чергового страхового платежу, що призвело до завдання Компанії збитків.
Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несплати чергової частини страхового платежу в обсязі і в строк, визначені умовами договору, дія договору припиняється (договір вважається розірваним) з дати, визначеної умовами договору, як дата сплати відповідної частини страхового платежу, і поновлюється з дня, наступного за днем сплати страховику відповідної частини страхового платежу, при цьому дата закінчення дії договору залишається незмінною.
Положеннями п. 1.6 Додаткової угоди сторонами було погоджено, що страховик зобов'язується негайно, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту виявлення порушення умов Договору страхувальником, але, в кінцевому випадку, не пізніше, ніж за 3 (три) робочих днів до дати припинення дії Договору з будь-яких причин, повідомити вигодонабувача про такий випадок невиконання або неналежного виконання страхувальником своїх зобов'язань за Договором, включаючи, але не обмежуючись цим, несплату страхових платежів у належні терміни, що впливає на дійсність Договору.
Згідно п. 1.17 Додаткової угоди сторони погодили, що вигодонабувач має право, з метою отримання страхового відшкодування, за своєю власною ініціативою вчиняти будь-які дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник. При цьому, вчинення таких дій вигодонабувачем буде породжувати такі ж самі правові наслідки, якби такі дії були вчинені страхувальником.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що обов'язок відповідача по повідомленню позивача про невиконання страхувальником такого обов'язку мав бути виконаний до 05.10.2009; встановлений п. 1.6 Додаткової угоди обов'язок відповідача щодо повідомлення позивача про несплату страхувальником чергового страхового платежу виконано не було, що мало своїм наслідком позбавлення Банку на реалізацію наданих п.1.17 Додаткової угоди йому прав щодо самостійної сплати такого страхового платежу.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що здійснення відповідачем неправомірних дій, що призвело до позбавлення Банку на реалізацію наданих йому прав, належним чином підтверджують наявність протиправної поведінки та вини відповідача у завданні позивачу збитків та причинного зв'язку між такою поведінкою і збитками, оскільки у випадку виконання Компанією встановленого п. 1.6 Додаткової угоди обов'язку позивач міг самостійно сплатити черговий страховий платіж, що у випадку настання страхової події призвело б до настання реальних наслідків у вигляді отримання позивачем страхового відшкодування, з метою чого останнім було укладено Договір.
Враховуючи обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності реальних збитків в сумі 298 000 грн., причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача та задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 298 000 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", м.Київ.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м.Київ залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року у справі №5011-48/12066-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя М.Д. Запорощенко
Судді: Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко