ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року Справа № 5015/6867/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачаОСОБА_4, дов. від 15.04.2013р.
відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
Львівської міської радине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року
у справі№ 5015/6867/11
господарського судуЛьвівської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
за участюЛьвівської міської ради
проусунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, визнання права власності на нежитлові приміщення
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовом про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та про визнання права приватної власності на нежитлові приміщення: приміщення прохідної загальною площею 10,3 м.кв., позначене в поверховому плані літерою "Ж-1"; приміщення магазину загальною площею 20,1 м.кв., позначене в поверховому плані літерою "Б"; приміщення складу загальною площею 47,1 м.кв., позначене в поверховому плані літерою "К-1"; приміщення складу загальною площею 80,1 м.кв., позначене в поверховому плані літерою "Л-1"; приміщення складу загальною площею 77,9 м.кв., позначене в поверховому плані літерою "М-1", посилаючись на приписи статей 98, 115, 145, 328, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України, Закон України "Про господарські товариства". (У зазначенні позивачем прізвища відповідача мались розбіжності - ОСОБА_6, та ОСОБА_6 із зазначенням єдиного ідентифікаційного номеру; місцевий господарський суд прийняв рішення щодо відповідача - ОСОБА_6).
Позивач вказав, що відповідач безпідставно зайняв та використовує приміщення, право власності на які набуте позивачем на законних підставах, в рахунок компенсації вартості частки в товаристві; позов про визнання права власності вмотивовано втратою правовстановлюючих документів на вказане майно, в зв'язку з чим уповноваженими органами позивачу відмовлено у оформленні свідоцтва про право власності на спірні приміщення.
Відповідач не виклав власну позицію щодо позовних вимог в суді першої інстанції, відтак спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2011 року (суддя Довга О.І.) позовні вимоги задоволено; прийнято рішення усунути перешкоди в користуванні ФОП ОСОБА_5 нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме приміщенням прохідної загальною площею 10,3 м.кв., позначеної в поверховому плані літерою "Ж-1", приміщенням магазину загальною площею 20,1 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "Б", приміщенням складу загальною площею 47,1 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "К-1", приміщенням складу загальною площею 80,1 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "Л-1", приміщенням складу загальною площею 77,9 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "М-1"; визнано за ФОП ОСОБА_5 право приватної власності на нежитлові приміщення: прохідної загальною площею 10,3 м.кв., позначеної в поверховому плані літерою "Ж-1", магазину загальною площею 20,1 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "Б", складу загальною площею 47,1 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "К-1", складу загальною площею 80,1 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "Л-1", складу загальною площею 77,9 м.кв., позначеного в поверховому плані літерою "М-1", що знаходяться за адресою АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача 321 грн. судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року (судді: Якімець Г.Г. - головуючий, Кравчук Н.М., Хабіб М.І.) за апеляційною скаргою Львівської міської ради рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено повністю; з позивача стягнуто на користь Львівської міської ради 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального права, невідповідністю його висновків фактичним обставинам та матеріалам справи, а саме: спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, якою Львівська міська рада розпорядилась, відтак її права не порушуються прийняттям спірного рішення, порушення права позивача відповідачем підтверджується запереченням відповідача проти позовних вимог у судовому засіданні; апеляційним судом безпідставно не взято до уваги докази на підтвердження набуття позивачем права власності на спірне майно на підставі дійсного правочину, за належних правовстановлюючих документів, тобто, відповідно до частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України, статті 54 Закону України "Про господарські товариства", пункту 8.1 розділу VІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідач та Львівська міська рада не надіслали відзиви на касаційну скаргу, не скористались правом на участь представників сторін у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Місцевим господарським судом було встановлено, що позивач ОСОБА_5, був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ"; рішенням вказаного Товариства від 11.04.2007 року, оформленого протоколом № 11/04/07, йому передано частину майна товариства в рахунок оплати його частки як учасника товариства, зокрема передано наступні об'єкти, розташовані за адресою АДРЕСА_1: приміщення прохідної (№ 9) загальною площею 20 кв.м., позначеної в поверховому плані літерою "Ж-1", введення в експлуатацію 1984 року; приміщення магазину (№ 11) загальною площею 20,1 кв.м., позначеного в поверховому плані літерою "Б", введення в експлуатацію 1984 року; навіс-склад (№ 12) загальною площею 230 кв.м., позначений в поверховому плані літерами "К-1", "Л-1", "М-1", введення в експлуатацію 1984 року.
У зв'язку із ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ" документи за 1967-2007 роки здано у Державний архів Львівської області; у відповідь на листи позивача до ЛМБТІ та ЕО м. Львова про виготовлення технічних паспортів та видачі свідоцтва на право власності виготовлено та надано позивачу технічні паспорти на зазначенні вище об'єкти, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Суд першої інстанції, виходячи з доведеності наведеними вище обставинами справи набуття позивачем спірних приміщень на законних підставах та в рахунок компенсації вартості частки у товаристві, порушення відповідачем права власності та унеможливлення доступу до неї позивача, задовольнив позов, вказавши про наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту за статтею 392 Цивільного кодексу України.
З апеляційної скаргою до суду апеляційної інстанції звернулась Львівська міська рада, вказавши, що місцевим господарським судом без її участі прийнято рішення, яким вирішено питання про її права та обов'язки, як власника земельної ділянки, на якій розташовано зазначене у позові нерухоме майно.
Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції натомість відзначив, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення, не з'ясовано чи є відповідач тією особою, яка оспорює право власності на спірне нерухоме майно, в чому саме полягає таке невизнання чи оспорювання; рішення про захист права власності прийнято за відсутності доказів, які підтверджують виникнення у позивача права власності на зазначене у позові майно та перебування цього майна у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал".
Судова колегія зазначає, що згідно з приписами статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, що кореспондують приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; підстави для виникнення прав, які підлягають захисту в судовому порядку, визначено статті 11 Цивільного кодексу України, за частиною 5 якої цивільні права та обов'язки виникають з судового рішення у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; статтею 328 цього Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності; вказана стаття знаходиться в розділі 29 Цивільного кодексу України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.
Відтак судом апеляційної інстанції вірно наголошено, що позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Метою цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку набуття права власності на спірне майно на підставах та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, з якою існує спір про право власності на майно з огляду на власні домагання відповідача на спірне майно.
За частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України (в редакції від 11.02.2010 року) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; статтею 182 Цивільного кодексу України (в редакції від 11.02.2010 року) передбачено державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення перехід та припинення, що є публічною та здійснюється уповноваженим органом (не судом), та визначено, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість може бути оскаржена до суду.
Матеріали справи не містять доказів у підтвердження виникнення у позивача права власності на спірне майно згідно з наведеними вище приписами законодавства, доказів набуття його від законного власника, доказів, що підтверджували зміст порушень відповідача щодо спірного майна.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що визнання за позивачем права власності на нерухоме майно визначає також права та обов'язки Львівської міської ради стосовно належної їй на праві власності земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника про порушення апеляційним судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі № 5015/6867/11 Господарського суду Львівської області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач