ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2013 року Справа № 5015/5565/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіУдовиченка О.С.,
суддів:Поліщука В.Ю. (доповідач),
Міщенка П.К.,
розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розділспецбуд",
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2013 року,
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 грудня 2012 року,
у справі№ 5015/5565/11,
за заявою Державної податкової адміністрації у Сколівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України (м. Сколе, Львівська область),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат" (с. Волосянка, Сколівський район, Львівська область)
про банкрутство,-
представники учасників судового провадження не з'явились;
в с т а н о в и в :
У жовтні 2010 року Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області Державної податкової адміністрації України (далі за текстом - ДПІ у Сколівському районі) звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат" (далі за текстом - ТзОВ "Синдикат"), в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року у справі № 31/172-2010 ТзОВ "Синдикат" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Ріжніва Михайла Івановича.
Після публікації оголошення, з грошовими вимогами до боржника звернулись Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі з вимогами в сумі 6 951 грн. 44 коп., Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств "Авіокон проект" (далі за текстом - МНВАП "Авіакон Проект") з вимогами у сумі 957 303 грн. 18 коп., Львівське обласне відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення фонду з вимогами в сумі 431 грн. 52 коп., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сколівському районі Львівської області з вимогами в сумі 459 грн. 77 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Розділспецбуд" (далі за текстом - ТзОВ "Розділспецбуд") з вимогами у сумі 616 746 грн. 27 коп., Сколівський районний центр зайнятості з вимогами в сумі 408 грн. 61 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос-Львів" (далі за текстом - ТзОВ "Геос-Львів") з вимогами в сумі 40 925 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" (далі за текстом - ТзОВ "Перша факторингова компанія") з вимогами в сумі 7 224 216 грн. 40 коп.
Ліквідатором визнано грошові вимоги наступних кредиторів: Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі в сумі 6 951 грн. 44 коп., МНВАП "Авіокон проект" в сумі 957 303 грн. 18 коп., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення фонду в сумі 431 грн. 52 коп., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сколівському районі Львівської області в сумі 459 грн. 77 коп., ТзОВ "Розділспецбуд" в сумі 616 746 грн. 27 коп., Сколівського районного центру зайнятості в сумі 408 грн. 61 коп. Водночас, ліквідатором відмовлено ТзОВ "Геос-Львів" та ТзОВ "Перша факторингова компанія" у визнанні їх грошових вимог до банкрута.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року у справі № 31/172-2010 скарги ТзОВ "Перша факторингова компанія" та ТзОВ "Геос-Львів" задоволено частково, визнано неправомірними дії ліквідатора Ріжніва М.І. в частині дій ліквідатора щодо невизнання кредиторських вимог; припинено процедуру ліквідації ТзОВ "Синдикат" та здійснено перехід до загальної процедури розпорядження майном ТзОВ "Синдикат"; повноваження ліквідатора майна ТзОВ "Синдикат" Ріжніва М.І. припинено; призначено розпорядником майна ТзОВ "Синдикат" у справі № 31/172-2010 арбітражного керуючого Шимчишина Ігоря Степановича; інше. Припиняючи повноваження ліквідатора майна боржника Ріжніва М.І. місцевий господарський суд послався на припинення процедури ліквідації банкрута і перехід до загальних процедур у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржника, оскільки у боржника наявне майно, вартість якого не лише покриває витрати ліквідаційної процедури, а й достатня для задоволення вимог кредиторів, а також виходячи з того, що у загальній процедурі у справі про банкрутство продаж майна боржника здійснюється за погодженням з комітетом кредиторів в інтересах яких, та в інтересах боржника, має діяти арбітражний керуючий.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року у справі № 31/172-2010 ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Розділспецбуд" - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2011 року у справі № 31/172-2010 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року скасовано, справу передано до Господарського суду Львівської області на
новий розгляд. Направляючи справу на новий розгляд, зокрема в частині вимог ТзОВ "Геос-Львів" та ТзОВ "Перша факторингова компанія", господарський суд касаційної інстанції відзначив, що висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо результатів розгляду скарг ТзОВ "Геос-Львів" та ТзОВ "Перша факторингова компанія" на дії ліквідатора по невизнанню грошових вимог останніх, зроблені господарськими судами з урахуванням здійснення переходу до загальних процедур у справі про банкрутство, що, враховуючи передчасність здійснення такого переходу, не дає підстав вважати їх законними та обґрунтованими.
Після повернення до Львівського господарського суду на новий розгляд справі присвоєно № 5015/5565/11.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/5565/11 відмовлено повністю у задоволенні клопотання ТзОВ "Геос-Львів" від 14.02.2011 року (поданого суду 16.02.2011 року) про прийняття ухвали про припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - процедури розпорядження майном боржника, заміну ліквідатора Ріжніва М.І. арбітражним керуючим і винесення про це відповідної ухвали; в задоволенні клопотання МНВАП "Авіокон Проект" від 30.03.2011 року (поданого суду 07.04.2011 року) про припинення процедури ліквідації банкрута, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і перехід до процедури розпорядження майном боржника, заміну ліквідатора Ріжніва М.І. арбітражним керуючим і винесення про це відповідної ухвали - відмовлено повністю; в задоволенні скарги ТзОВ "Геос-Львів" від 04.04.2011 року (поданої суду 07.04.2011 року) на дії ліквідатора у цій справі, в якій заявник просить місцевий господарський суд усунути ліквідатора арбітражного керуючого Ріжніва М.І. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, прийняти ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і перейти до загальних процедур у справі про банкрутство, призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Опришка О.З. - відмовлено повністю; скаргу ТзОВ "Геос-Львів" від 04.03.2011 року (подану суду 09.03.2011 року) на дії ліквідатора у цій справі, в якій заявник просив: визнати неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Ріжніва М.І. по невизнанню грошових вимог до боржника ТзОВ "Синдикат" на суму 40 925 грн. 00 коп., визнати грошові вимоги ТзОВ "Геос-Львів" до ТзОВ "Синдикат" в сумі 40 800 грн. 00 коп. - заборгованості за оренду автомобіля та 125 грн. 00 коп. - судових витрат та включити їх до реєстру вимог кредиторів (всього на суму 40 925 грн. 00 коп.) - задоволено повністю; визнано неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Ріжніва М.І. по невизнанню грошових вимог ТзОВ "Геос-Львів" до ТзОВ "Синдикат" на суму 40 925 грн. 00 коп.; визнано грошові вимоги ТзОВ "Геос-Львів" до ТзОВ "Синдикат" на суму 40 800 грн. 00 коп. та 125 грн. 00 коп. - судових витрат (всього 40 925 грн. 00 коп.), з яких 125 грн. 00 коп. визнано вимогами першої черги та 40 800 грн. 00 коп. - вимогами четвертої черги; скаргу ТзОВ "Перша факторингова компанія" від 09.03.2011 року (подану суду 11.03.2011 року) на дії ліквідатора у цій справі, в якій заявник просив визнати неправомірними дії ліквідатора Ріжніва М.І., визнати ТзОВ "Перша факторингова компанія" кредитором
банкрута з кредиторськими вимогами в сумі 7 224 216 грн. 40 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів - задоволено повністю; визнано неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Ріжніва М.І. по невизнанню грошових вимог ТзОВ "Перша факторингова компанія" до ТзОВ "Синдикат" на суму 7 224 216 грн. 40 коп.; визнано грошові вимоги ТзОВ "Перша факторингова компанія" до ТзОВ "Синдикат" на суму 7 224 216 грн. 40 коп. та 125 грн. 00 коп. - судових витрат (всього 7 224 341 грн. 40 коп.), з яких 125 грн. 00 коп. визнано вимогами першої черги та 7 224 216 грн. 40 коп. - вимогами четвертої черги; в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута Ріжніва М.І. від 26.10.2011 року (поданого суду 27.10.2011 року), в якому, з метою встановлення особи керівника та головного бухгалтера ТзОВ "Синдикат" за період 2008 - 2010 роки, а також на підставі яких цивільно-правових актів і коли змінено засновника ТзОВ "Синдикат", ліквідатор просив витребувати від державного реєстратора Сколівської РДА копії документів із реєстраційної справи, які підтверджують дані факти - відмовлено повністю; розгляд справи відкладено; інше.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 5015/5565/11 ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/5565/11 (пункти 4, 5) залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Розділспецбуд" - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 5015/5565/11 скасовано повністю, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у цій справі скасовано частково; пункти 4 та 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/5565/11 щодо визнання вимог ТзОВ "Геос-Львів" у розмірі 40 925 грн. 00 коп. та ТзОВ "Перша факторингова компанія" у розмірі 7 224 216 грн. 40 коп. - скасовано. Справу № 5015/5565/11 в цій частині направлено до Господарського суду Львівської області на новий розгляд. У прийнятій постанові Вищий господарський суд України вказав, що ні місцевий, ні апеляційний, господарські суди не досліджували питання видачі векселів, з урахуванням ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", не встановлювали обставини виникнення зобов'язань ТзОВ "Синдикат" перед ТзОВ "Перша факторингова компанія"; не надали оцінку поданим ТзОВ "Перша факторингова компанія" векселям як цінним паперам та не досліджували питання того, чи мають ці векселі вексельну силу, відповідно до Закону України "Про обіг векселів в Україні", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків (затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 338 від 22.11.2001 року) та ст. 196 ЦК України, у зв'язку з чим, висновок про визнання заявлених ТзОВ "Перша факторингова компанія" до боржника вимог у розмірі 7 224 216 грн. 40 коп. є передчасним.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року у справі № 5015/5565/11 (суддя - Чорній Л.З.) у задоволенні скарги ТзОВ "Геос-Львів" від 04.03.2011 року на дії ліквідатора Ріжніва М.І. щодо невизнання грошових вимог до боржника ТзОВ "Синдикат" в сумі 40 925 грн. 00 коп. - відмовлено; визнано грошові вимоги ТзОВ "Геос-Львів" до ТзОВ "Синдикат" в сумі 40 800 грн. 00 коп. та 125 грн. 00 коп. - судові витрати (125 грн. 00 коп. - вимоги першої черги та 40 800 грн. 00 коп. - вимоги четвертої черги); задоволено скаргу
ТзОВ "Перша факторингова компанія" від 09.03.2011 року на дії ліквідатора Ріжніва М.І. щодо невизнання ТзОВ "Перша факторингова компанія" кредитором банкрута з кредиторськими вимогами у сумі 7 224 216 грн. 40 коп. та включення до реєстру вимог кредиторів; визнано неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Ріжніва М.І. щодо невизнання грошових вимог ТзОВ "Перша факторингова компанія" до ТзОВ "Синдикат" на суму 7 224 216 грн. 40 коп.; визнано грошові вимоги ТзОВ "Перша факторингова компанія" до ТзОВ "Синдикат" в сумі 7 224 216 грн. 40 коп. та 125 грн. 00 коп. - судових витрат (125 грн. 00 коп. - вимоги першої черги та 7 224 216 грн. 40 коп. - вимоги четвертої черги). Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що надані ТзОВ "Перша факторингова компанія" в обґрунтування заявлених до ТзОВ "Синдикат" вимог є такими, що відповідають вимогам вексельного законодавства та свідчать про набуття ТзОВ "Перша факторингова компанія" права вимоги за цими векселями.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 5015/5565/11 (головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.) у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Розділспецбуд" відмовлено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року залишено без змін. Апеляційний господарський дійшов висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду та відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятої цим господарським судом ухвали.
Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами ухвалою та постановою, ТзОВ "Розділспецбуд" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати пункти 3 та 4 ухвали Господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 5015/5565/11, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ТзОВ "Перша факторингова компанія" до ТзОВ "Синдикат" на загальну суму 7 224 341 грн. 40 коп. При цьому, ТзОВ "Розділспецбуд" посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ст. ст. 75, 76 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" та Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 року № 528, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Розділспецбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.
09.04.2013 року від ТзОВ "Перша факторингова компанія" надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому ТзОВ "Перша факторингова компанія" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає прийняті місцевим та апеляційним господарським судом ухвалу та постанову законною та обґрунтованою, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду
справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 41 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи щодо спірних правовідносин встановлено наступне.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2010 року порушено провадження у справі № 31/172-2010 про банкрутство ТзОВ "Синдикат" за заявою ДПІ у Сколівському районі Львівської області, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року ТзОВ "Синдикат" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ріжніва М.І.
12.01.2011 року, в газеті "Урядовий кур'єр" № 4 (4402) було опубліковано оголошення про визнання боржника ТзОВ "Синдикат" банкрутом.
Після публікації оголошення, з грошовими вимогами до боржника звернулось, серед інших, ТзОВ "Перша факторингова компанія" з вимогами в сумі 7 224 216 грн. 40 коп., у визнанні яких (вимог) ліквідатором арбітражним керуючим Ріжнівим М.І. відмовлено.
11.03.2011 року ТзОВ "Перша факторингова компанія" звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою від 09.03.2011 року на дії ліквідатора у цій справі, в якій просило визнати неправомірними дії ліквідатора Ріжніва М.І., визнати ТзОВ "Перша факторингова компанія" кредитором банкрута з кредиторськими вимогами в сумі 7 224 216 грн. 40 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі ТзОВ "Розділспецбуд" ставить питання про перегляд в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року, якою, серед іншого, залишено без змін пункти 4, 5 ухвали Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року, та цієї ухвали місцевого господарського суду виключно в частині визнання грошових вимог ТзОВ "Перша факторингова компанія" та
задоволення скарги цього товариства на дії ліквідатора. Відтак, колегія суддів не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень (зокрема, ухвалі місцевого господарського суду) в іншій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В силу названої норми, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Виходячи зі змісту ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд розглядає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Отже, незалежно від того чи визнані вимоги кредитора боржником разом з розпорядником майна, чи ні, чи були стосовно них рішення юрисдикційних органів, чи визнані вони в претензійному порядку, господарський суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника, і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково. Про визнання чи відмову у визнанні
вимог кожного кредитора судом виноситься ухвала (Рекомендація Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04.06.2004 року).
При цьому, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, самі повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 5015/5565/11 було скасовано повністю, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у цій справі скасовано частково; пункти 4 та 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/5565/11 щодо визнання вимог ТзОВ "Геос-Львів" у розмірі 40 925 грн. 00 коп. та ТзОВ "Перша факторингова компанія" у розмірі 7 224 216 грн. 40 коп. - скасовано. Справу № 5015/5565/11 в цій частині направлено до Господарського суду Львівської області на новий розгляд. У прийнятій постанові Вищий господарський суд України вказав про необхідність дослідження питання видачі векселів, з урахуванням ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та обставин виникнення зобов'язань ТзОВ "Синдикат" перед ТзОВ "Перша факторингова компанія". Крім того, було вказано про необхідність надання оцінки поданим ТзОВ "Перша факторингова компанія" векселям як цінним паперам та дослідження питання того, чи мають ці векселі вексельну силу, відповідно до Закону України "Про обіг векселів в Україні", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків (затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 338 від 22.11.2001 року) та ст. 196 ЦК України.
Частиною 11112 ГПК України ГПК України, встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду усі надані господарським судом касаційної інстанції вказівки виконали, дослідивши питання видачі та вексельної сили спірних векселів, враховуючи законодавчо встановлені вимоги.
Зокрема, місцевий та апеляційний господарський суди встановили, що наявні у справі векселі (які відповідають формальним вимогам чинного законодавства, що дозволяють розглядати їх як цінний папір (вексель)), посилаючись на які ТзОВ "Перша факторингова компанія" заявляє грошові вимоги до ТзОВ "Синдикат", були отримані ТзОВ "Перша факторингова компанія" за Договором № Б7/1809-1/09 міни цінних паперів від 18.09.2009 року, укладеним з ТзОВ "Фондова компанія" і передача векселів від ТзОВ "Фондова компанія" до ТзОВ "Перша факторингова компанія" підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі цінних паперів від 18.09.2009 року.
Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наведене, вважає за необхідне відзначити, що спірні векселі, на підставі яких ТзОВ "Перша факторингова компанія" заявлено вимоги до ТзОВ "Синдикат" мають бланковий індосамент (тобто, в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), а тому законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться (в цьому випадку - ТзОВ "Перша факторингова компанія", яка отримала спірні векселі за укладеним з ТзОВ "Фондова компанія" Договором № Б7/1809-1/09 міни цінних паперів від 18.09.2009 року), що також відповідає положенням ст. ст. 16, 77 Уніфікованого закону. Така особа (в цьому випадку - ТзОВ "Перша факторингова компанія") має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" № 5 від 08.06.2007 року).
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що, згідно Акту № 174/23-0/30556685 Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області "Про результати виїзної планової документальної перевірки ТзОВ "Синдикат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, вбачається проведення ТзОВ "Синдикат" у період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року розрахунків за отримані товари та послуги у вексельній формі.
Поряд з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами було зазначено, що процедура банкрутства ТзОВ "Синдикат" здійснюється в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку із чим дослідити підставність розрахунків у інші періоди векселями є неможливим (за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги) у зв'язку із відсутністю первинних документів підприємства-банкрута.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ТзОВ "Розділспецбуд" в касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.
З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розділспецбуд" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2013 року та пункти 3 та 4 ухвали Господарського суду Львівської області від 25 грудня 2012 року у справі № 5015/5565/11 залишити без змін.
Головуючий суддяО.С. Удовиченко
судді:П.К. Міщенко
В.Ю. Поліщук