ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5023/4295/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,

суддів:Міщенко П.К.,

Поліщука В.Ю. (доповідач),

розглянувшикасаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор",

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2013 року,

та рішенняГосподарського суду Харківської області від 20 листопада 2012 року,

у справі№ 5023/4295/12,

за позовомКазенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (м. Харків),

доПриватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (м. Харків),

про стягнення грошових коштів за Договором № 1328-ХКБМ від 28 листопада 2011 року, -

за участю представників:

від КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова": Шевцов А.М. - представник (довіреність від 28.01.2013 року);

від ПП "Влатор": не з'явились;

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (далі - КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (далі - ПП "ВПФ "Влатор") про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 1328-ХКБМ від 28 листопада 2011 року: основного боргу у розмірі 221 388 грн. 93 коп., пені - 8 411 грн. 88 коп., 3% річних - 3 678 грн. 44 коп. В обґрунтування заявлених вимог КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" посилається на порушення ПП "ВПФ "Влатор" умов Договору № 1328-ХКБМ в частині оплати за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2012 року у справі № 5023/4295/12 (суддя - Денисюк Т.С.) присуджено до стягнення з ПП "ВПФ "Влатор" на користь КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" суму основного боргу у розмірі 221 388 грн. 93 коп., пеню у розмірі 8411 грн. 88 коп., 3 678 грн. 44 коп. - річних та 4 669 грн. 58 коп. - судового збору. Зазначене рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 1328-ХКБМ, 3% річних та пені, обґрунтовані належним чином та підтвердженні доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року у справі № 5023/4295/12 (головуючий - Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ПП "ВПФ "Влатор" задоволено частково, спірне рішення місцевого господарського суду змінено; в частині стягнення з ПП "ВПФ "Влатор" на користь КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" пені у розмірі 8 411 грн. 88 коп. відмовлено; викладено абзац 2 резолютивної частини спірного рішення в такій редакції: "Стягнути з ПП "ВПФ "Влатор" на користь КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" суму основного боргу у розмірі 221 388 грн. 93 коп., 3 678 грн. 44 коп. річних та 4 501 грн. 34 коп. судового збору."; стягнуто з КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" на користь ПП "ВПФ "Влатор" 84 грн. 12 коп. в якості відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги. Переглядаючи спірне судове рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8 411 грн. 88 коп. господарський суд першої інстанції помилково визначив наявність підстав для її стягнення, виходячи з положень ч. 6 ст. 231 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції рішенням та постановою, ПП "ВПФ "Влатор" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року у справі № 5023/4295/12 змінити; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2013 року у справі № 5023/4295/12 в частині відмови стягнення з ПП "ВПФ "Влатор" пені у розмірі 8 411 грн. 88 коп. на користь КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" залишити без змін; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року у справі № 5023/4295/12 в частині стягнення з ПП "ВПФ "Влатор" на користь КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" суми основного боргу у розмірі 221 388 грн. 93 коп., 3 678 грн. 44 коп. - річних та 4 5001 грн. 34 коп. - судового збору скасувати; прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" до ПП "ВПФ "Влатор" по стягненню суми основного боргу у розмірі 221 388 грн. 93 коп., 3 678 грн. 44 коп. - 3% річних та 4 501 грн. 34 коп. - судового збору відмовити; стягнути з КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" на користь ПП "ВПФ "Влатор" судові витрати у сумі 5 519 грн. 54 коп. (2 250 грн. 68 коп. - частина суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 3 268 грн. 86 коп. - сума сплаченого судового збору за подання касаційної скарги). В обґрунтування поданої касаційної скарги ПП "ВПФ "Влатор" стверджує, що, приймаючи рішення у справі № 5023/4295/12, місцевий господарський суд не врахував всі фактичні обставини справи, а, при перевірці законності спірного рішення, апеляційний господарський суд не звернув на цей факт уваги та безпідставно прийняв оскаржувану постанову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу "ПП "ВПФ "Влатор" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача проти касаційної скарги заперечив, вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляджу справи не було допущено порушень процесуального права, просив подану ПП "Влатор" касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

ПП "Влатор" уповноваженого представника в судове засідання касаційної інстанції не направило, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги було повідомлене належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

28.11.2011 року ПП "ВПФ "Влатор" та КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" уклали Договір № 1328-ХКБМ (далі за текстом - Договір), за умов якого КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (за Договором - постачальник) зобов'язалось постачати ПП "ВПФ "Влатор" (за Договором - споживач) з листопада 2011 року по квітень 2012 року теплову енергію для опалення споруди (яка належить ПП "ВПФ "Влатор"), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, а ПП "ВПФ "Влатор" зобов'язалось приймати та сплачувати отриману теплову енергію на умовах чинного Договору.

Умовами п. 4.3. Договору сторони передбачили здійснення споживачем авансового платежу у розмірі 100% від вартості теплової енергії, яка підлягає споживанню ПП "ВПФ "Влатор" на наступний місяць.

Відповідно до умов п. 4.5. Договору, кінцевий розрахунок за поставлену споживачеві теплову енергію, з урахуванням раніше сплаченого авансового платежу, здійснюється ПП "ВПФ "Влатор" на підставі Акту передачі-приймання, протягом 3-х банківських днів від дати підписання споживачем відповідного Акту.

Сторонами Договору, на виконання його умов, було складено та підписано Акти передачі-приймання теплової енергії наступного змісту:

- згідно Акту № 1 передачі - приймання теплової енергії від 06.12.2011 року, в листопаді 2011 року постачальник поставив споживачеві 10,5 Гкал. - на суму 8 742 грн. 64 коп.;

- згідно Акту № 2 передачі - приймання теплової енергії від 11.01.2012 року, в грудні 2011 року постачальник поставив споживачеві 96, 8 Гкал. на суму 80 405 грн. 95 коп.;

- згідно Акту № 3 передачі - приймання теплової енергії від 07.02.2012 року, в січні 2012 року постачальник поставив споживачеві 147,2 Гкал., з урахуванням вартості 1 Гкал - 843 грн. 12 коп. (з ПДВ). Крім цього, в Акті № 3 вказано, що, у відповідності до Акту № 2 приймання-передачі теплової енергії, у грудні 2011 року сума 25 443 грн. 41 коп. (з ПДВ) зарахована як аванс за теплову енергію у січні 2012 року, а тому, до сплати споживачем за теплову енергію у січні підлягає 98 663 грн. 85 коп.

- згідно Акту № 4 передачі - приймання теплової енергії від 12.03.2012 року, в лютому 2012 року постачальник поставив споживачеві 145,6 Гкал. на суму 122 725 грн. 08 грн. за отриману у лютому 2012 року теплову енергію (з урахуванням вартості 1 Гкал. - 843 грн. 12 коп. (з ПДВ)).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач поставлену йому за Договором теплову енергію оплатив частково, на суму 114 592 грн. 00 коп., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 221 388 грн. 93 коп.

З урахуванням умов п. 4.5. Договору, починаючи з 10.02.2012 року за Актом № 3 та з 15.03.2012 року за Актом № 4, у позивача виникло право вимоги належного виконання відповідачем умов Договору, а саме - оплати 98 663 грн. 85 коп. та 122 725 грн. 08 коп. відповідно.

13.04.2012 року КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" звернулось до ПП "ВПФ "Влатор" з Претензією від 13.04.2012 року (за вих. 1478/2), у якій просило останнього сплатити заборгованість, яка, станом на дату звернення з цією Претензією, склала 221 388 грн. 93 коп.

Зазначена претензія залишена ПП "ВПФ "Влатор" без виконання.

Доказів сплати заборгованості відповідачем господарським судам попередніх інстанцій не надано.

Встановивши наведені вище обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 221 388 грн. 93 коп. (335 980 грн. 93 коп. - 114 592 грн. 00 коп. = 221 388 грн. 93 коп.) та нарахованих на таку заборгованістю 3% річних у розмірі 3 678 грн. 44 коп.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України)

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, а також

межі оскарження за поданою ПП "ВПФ "Влатор" касаційною скаргою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення суми основної заборгованості у розмірі 341 999 грн. 18 коп., 3 678 грн. 44 коп. - 3% річних та задоволення позову в цій частині.

Що стосується заявлених КП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" вимог про стягнення пені у розмірі 8 411 грн. 88 коп., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки сторонами у Договорі не передбачено сплати неустойки (в цьому випадку - пені), в той час як ст. 551 ЦК України встановлено вимогу про встановлення її розміру договором або актом цивільного законодавства.

Щодо посилань касаційної скарги на порушення господарським судом апеляційної інстанцій приписів ст. 79 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що ПП "ВПФ "Влатор" з відповідним клопотанням (про зупинення провадження у цій справі) до апеляційного господарського суду не зверталось.

Посилання касаційної скарги на порушення ст. 83 ГПК України, зокрема, щодо вказівки в оскаржуваних судових рішеннях про дійсність спірного Договору, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" № 01-8/2351 від 20.10.2006 року). Відтак, дослідження господарськими судами попередніх інстанцій питання дійсності спірного Договору станом на час розгляду спору свідчить про дотримання цими господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що відповідач у касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом (яким змінено рішення місцевого господарського суду та відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, з викладенням абз. 2 резолютивної частини цього рішення в іншій редакції) її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2013 року у справі № 5023/4295/12 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко

судді:П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук