Справа № 232/1576/12
Провадження № 2/127/1058/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Бойко В. М.,
при секретарі Мельник А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Вінницької міської ради, Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області про визнання угоди, свідоцтва про право на спадщину державних актів на земельну ділянку недійсними та позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, ОСОБА_2, третя особа Вінницька міська рада, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, суд, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Вінницької міської ради, Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області про визнання угоди, свідоцтва про право на спадщину державних актів на земельну ділянку недійсними та позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, ОСОБА_2, третя особа Вінницька міська рада, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1, є власником квартири за № 3 по вул. Некрасова, 75. м. Вінниці. Вказана квартира набута позивачем відповідно до договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 01.07.04 реєстром № 2343. Крім того позивачу належить підвальне приміщення, площею 12,0 кв.м. під вказаною квартирою, (як приналежність головної речі). Дана обставина встановлена викладена в мотивувальній частині рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 08.06. 2010р. справа № 2-638/10, яке набуло законної сили 01. 07. 2010р. Випадково позивачу стало відомо, що земельна ділянка під приміщеннями позивача була приватизована попередньою власницею майна - ОСОБА_4, а після її смерті 22.09.09р. успадкована ОСОБА_2
Позивач вказує, що незважаючи на те, що квартира за № 3 по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці попередньою власницею ОСОБА_4 була вже відчужена, вона приховавши цей факт від інших учасників правочину та нотаріуса, уклала договір про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі від 19 жовтня 2004 року, (ВВМ № 743202, р. № 4313). В подальшому ОСОБА_4 отримала державний акт на вказану земельну ділянку від 14 листопада 2004 року на підставі цього договору (в тому числі на земельну ділянку, площею 0,0053 га, розташовану в м. Вінниці по вул. Некрасова, 75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, позивач вказує, що спадкодавиця ОСОБА_4 не мала жодних прав на земельну ділянку площею 0, 0053 га, розташовану по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці, успадкування цього об'єкта
нерухомого майна ОСОБА_2 також не відповідає вимогам закону.
Позивач вказує, що у п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від
16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначено наступне: « Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97 вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3) . Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність і фізичними особами (стаття 74 Закону) . Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп ( у001р710-97 ) у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.» Враховуючи вищевикладене, державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 листопада 2004 року, неправомірно виданий ОСОБА_4 та державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 грудня 2010 року, неправомірно виданий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого остання є власником земельної ділянки площею 0,0053 га розташованої в м. Вінниці, вул. Некрасова, 75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд підлягають скасуванню судом.
Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).
Позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, ОСОБА_2, третя особа Вінницька міська рада, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку мотивований тим, що як зазначає позивач ОСОБА_2, яка успадкувала земельну ділянку після смерті ОСОБА_4, також отримала державний акт незаконно, оскільки не повідомила органи місцевого самоврядування про зміну власника будівлі, про рішення Староміського райсуду м. Вінниці від 08.06.2010 року, яким усунуто перешкоди в користуванні підвальним приміщенням ОСОБА_5 (чоловіком ОСОБА_2В.), про відкрите виконавче провадження по даному рішенню. Просила суд скасувати державний акт серії ЯЛ № 257640 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0053 га, що по вул. Некрасова, 75 в м. Вінниці.
Позивач в заяві від 21.02.2013р. зменшила позовні вимоги (в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 257640, виданого 10 грудня 2010 року управлінням Держкомзему в м. Вінниці на ім’я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0053 га, розташовану в м. Вінниці по вул. Некрасова, 75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027) в заяві від 11.04. 2013р. позивач збільшила позовні вимоги та
просила суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №
168171, виданий 25 серпня 2004 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на ім’я ОСОБА_4 та зареєстрований в книзі записів державних актів за № 3/2456-
а на земельну ділянку загально площею 0,0837 га, розташовану по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0018.
Від Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області до суду надійшла заява про те, що Управління Держкомзему у м. Вінниці припинило своє існування з 01.03.13 і правонаступником його є Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області. До заяви було додано копії документів, які підтверджують припинення існування Управління ДЗК у м. Вінниці та підстави правонаступництва.
Тому Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області просило суд здійснити заміну учасника процесу - Управління Держкомзему у м. Вінниці - на його правонаступника - Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області.
Представники сторін проти такої заміни учасника процесу не заперечували і при вирішенні цього питання поклались на розсуд суду.
Судом було замінено учасника процесу - Управління Держкомзему у м. Вінниці - на його правонаступника - Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти визнання позову заперечував.
Представники Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області та Вінницької міської ради надали заяви про розгляд справи без їх участі при вирішенні спору покладаються на розсуд суду.
Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Рішенням Вінницької міської ради від 21.06.2004 року № 748 ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 837 кв.м. по вул. Некрасова, 75 в м. Вінниці (а.с. 184 т. 1).
На підставі даного рішення 25.08.2004р. серія ВН № 188171 ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ділянку загальною площею 0, 0837 га, розташовану по вул. Некрасова 75 в м. Вінниці, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 195 т. 2).
Згідно договору міни від 01.07.2004 р. ОСОБА_1 обміняла належну їй квартиру АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2, що належала на праві власності ОСОБА_4 З п. 5 зазначеного вище договору міни вбачається, що довідки-характеристики, необхідні для нотаріального посвідчення договору, були отримані обома сторонами договору (ОСОБА_1 та ОСОБА_4М.) у КП ВООБТІ 08 квітня 2004 року. Таким чином, наміри щодо укладення договору міни були наявні у його сторін задовго до фактичного укладення договору. Сторона по договору міни ОСОБА_4 не повідомила позивача про існування рішення Вінницької міської ради 22 сесії 24 скликання № 748 від 21 червня 2004 року і позивачу стало відомо про його існування значно пізніше. (а.с. 43 т. 1).
Згідно Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 08.06.2010 року, що набуло законної сили, встановлено, що разом з квартирою в користування ОСОБА_1 перейшло підвальне приміщення під квартирою, площею 12 кв. м. ( а.с. 44 т. 1), яким фактично користується ОСОБА_5 Як вбачається з резолютивної частини рішення - усунено перешкоди в користуванні підвальним приміщенням ОСОБА_1, що в будинку по вул. Некрасова 75 м. Вінниці під індексом І (5-1), площею 12, 00 кв. м. шляхом зобов’язання ОСОБА_5 звільнити зазначене підвальне приміщення. ( а. с. 44 т.1)
На підставі договору про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі від 19.10.2004 року, ОСОБА_4 стала власницею земельної ділянки, площею 0,0067 га по вул. Некрасова, 75 в м. Вінниці, ( а. с. 220-221, т. 2) про що 11.11.2004 року був виданий державний акт ВН № 101451. ( а. с. 125, т. 1) Частину земельної ділянки, площею 0,0053 га успадкувала ОСОБА_2 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2010 року (а.с. 123 т. 1) і 10.12.2010 року отримала державний акт серії ЯЛ № 257640 на право власності на дану земельну ділянку по вул. Некрасова, 75 в м. Вінниці.( а. с. 42, т. 1)
Як вбачається із доповідної записки начальника управління комунального майна заступнику міського голови м. Вінниці розглянувши заяву, від 08.07.2010р., гр. ОСОБА_2 щодо
узаконення за нею підвального приміщення, площею 52,7 кв. м, по вул. Некрасова, 75. В ході
розгляду питання щодо належності даного підвального приміщення ОСОБА_4 ( покійній матері заявниці), УКМ прийшло до висновку, що користування ним останньою до 2004 р. не дає право власності на нього, а Державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. Некрасова, 75, на який посилається гр. ОСОБА_2В підлягає скасуванню, з наступних підстав. Покійна ОСОБА_4 здійснила обмін належної їй квартири АДРЕСА_3, загальною площею 20,1 кв. м., на належну гр. ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4, у відповідності до договору міни від 01.07. 2004 року, а Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ВН №101451, виданий ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею - 0, 0067 га, від 11.11.2004 р.. Тобто державний акт датований після того коли ОСОБА_4М жодного відношення до квартири, допоміжних приміщень, а тим паче до земельної ділянки по вул. Некрасова 75 не мала.( а. с. 65 т. 1)
Суд встановив, що в порушення вимог ст. 42 ЗК України, ст. 377 ЦК України ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку, так, не будучи власницею квартири № 3 в багатоквартирному будинку по вул. Некрасова, 75 в м. Вінниці, продовжила оформлення у власність земельної ділянки, що розташована під даною квартирою і підвалом та отримала державний акт від 25.08.2004 року.
Відповідно до ст. 131 ЗК України, ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору міни) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, (частина перша статті 229 цього Кодексу «Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.»), такий правочин визнається судом недійсним.
Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості грунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону. Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних і пов'язаних із ними майнових правовідносинах належить судам.
ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, згідно ст. 627 ЦК України.
ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що – зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 42 ЗК України, у разі приватизації громадянами багатоквартирного
жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику
застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010 ) передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою
статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
ст. 58 ЦПК України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
ст. 60 ЦПК України встановлено, що – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, тому видача державного акту на право приватної власності на земельну ділянку попередньому власнику житлового будинку після його відчуження, не відповідає вимогам закону.
Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що вона виявилась позбавленою можливості набути права на земельну ділянку на якій розташоване її нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, площею 0,0053 га, розташовану в м. Вінниці по вул. Некрасова, 75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027. До позивача, як нового власника квартири за № 3 по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці, перейшли всі права на земельну ділянку, на якій розташовано цей об’єкт нерухомого майна. Відповідно, у відчужувача квартири ОСОБА_4 припинились права на набуття у власність земельної ділянки, на якій розташовано вказане майно.
Враховуючи положення ст. 230 ЦК України, якою встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, (частина перша статті 229 цього Кодексу «Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.»), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Суд вважає, що зважаючи на те, що спадкодавиця ОСОБА_4 не мала жодних прав на земельну ділянку площею 0, 0053 га, розташовану по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці, успадкування цього об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 також не відповідає вимогам закону. Адже згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).
Про ту обставину, що саме цей правочин (договір про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі від 19 жовтня 2004 року) порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, позивач дізналась з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 р., справа 6-2956св12, в якій прямо про це зазначається. Наявними у справі доказами та поясненнями учасників процесу таке твердження позивача не спростовано. Тому суд приходить до висновку про непропущення
позивачем строку позовної давності.
Суд враховуючи вищезазначене встановив, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить
право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або
спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Отже правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, тому видача державного акту на право приватної власності на земельну
ділянку попередньому власнику житлового будинку після його відчуження, не відповідає вимогам закону.
Суд при ухваленні рішення враховує Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.04. 2012р. а саме положення, щодо оспорюваного договору міни. Таким чином судом встановлено, що державний акт від 14 листопада 2004 року, видавався ОСОБА_4М, на підставі договору про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі від 19 жовтня 2004 року. Тому суд вважає, що вказаний договір укладено не на законних підставах оскільки ОСОБА_4 на час укладення такого договору вже не була власником земельної ділянки по вул. Некрасова 75 у м. Вінниці. Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 листопада 2004 року був неправомірно виданий ОСОБА_4 та державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 грудня 2010 року, неправомірно виданий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого остання є власником земельної ділянки площею 0,0053 га розташованої в м. Вінниці, вул. Некрасова,75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що досліджені докази по справі у їх сукупності підтверджують доцільність, обґрунтованість та правомірність вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницької міської ради, Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, про визнання угоди, свідоцтва про право на спадщину, державних актів на земельну ділянку недійсними, та позову ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницька міська рада, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.
Згідно ч. 1. ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 107, 30 грн, які підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 6, 15, 16, 203, 215, 217, 229, 230, ЦК України, ст.ст. 42, 120, 131, ЗК України ст. 2, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 58-61, 88, 212-215, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позови задовольнити.
Визнати недійсним договір про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі, посвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, 19 жовтня 2004 року за реєстром №4313, предметом якого була земельна ділянка, розташована по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці, в частині ОСОБА_4.
Визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 101451, виданий 14 листопада 2004 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_4 та зареєстрований в книзі записів державних актів за № 3/2456-2 на дві земельні ділянки загально площею 0,0067 га, розташовані по вул. Некрасова, 75, в м. Вінниці, а саме в частині земельної ділянки, площею 0,0053 га, розташовану в м. Вінниці по вул. Некрасова, 75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею
0,0053 га. розташовану в м. Вінниці по вул. Некрасова. 75, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027, видане після смерті ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 06 липня 2010 року Першою вінницькою державною
нотаріальною конторою за реєстром № 5-1173.
Скасувати державний акт серії ЯЛ № 257640 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0, 0053 га, що по вул. Некрасова 75 в м. Вінниці
виданий управлінням Держкомзему у м. Вінниця Вінницької області 10.12. 2010р.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №168171, виданий 25.08. 2004р. Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на імя ОСОБА_4 та зареєстрований в книзі записів державних №3/2456-а на земельну ділянку загальною площею 0, 0837 га, розташовану по вул. Некрасова 75 в м. Вінниці, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0018
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 проживаючої за адресою вул Козицького 17/3 м. Вінниця та Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, що знаходиться за адресою м. Вінниця вул. Келецька 63 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107, 30 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: