ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 19/29 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Полякова Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» |
на рішення та постанову | господарського суду Рівненської області від 17.05.06 Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.06 |
у справі господарського суду | № 19/29 Рівненської області |
за позовом | Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» |
до | Закритого акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» |
про | визнання рішення загальних зборів недійсним в частині позбавлення дивідендів та стягнення дивідендів в сумі 50000 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | Попович В.М. Зейкан Я.П. (дов. від 22.11.2006) |
від відповідача | Бакун А.Ю. (дов. №09 від 05.01.2006) |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.02.06 (суддя Тимошенко О.М.) порушено провадження у справі №19/29 за позовом колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря»до закритого акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря»про визнання рішення загальних зборів недійсним в частині позбавлення дивідендів та стягнення дивідендів в сумі 50000 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.06 (суддя Тимошенко О.М.) (а.с. 67-68) в позові КСП «Зоря»відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КСП «Зоря»подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.06.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.06 (головуючий Новосад Д., судді Михалюк О., Краєвська М.) (а.с. 92-96) апеляційну скаргу КСП «Зоря»залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.06 –без змін.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, КСП «Зоря»звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.06 та рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.06 змінити, стягнути на користь КСП «Зоря»50 000 грн., стягнути з відповідача судові витрати та скасувати рішення загальних зборів від 07.12.05, мотивуючи це порушенням норм матеріального права, а, зокрема, ст. 37 Закону України «Про господарські товариства», ст. 116 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов’язує.
За приписами частин 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За приписами статті 37 Закону України “Про господарські товариства” Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Згідно частини 3 статті 158 Цивільного кодексу України акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди: до повної сплати всього статутного капіталу; при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 159 Цивільного кодексу України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що право акціонерів на отримання частини прибутку товариства (дивідендів) кореспондується з обов’язком акціонерного товариства виплачувати його акціонерам відповідно до строків та порядку, визначених статутом юридичної особи, і такі виплати, в будь-якому випадку, повинні відбуватися один раз на рік за підсумками календарного року та відповідно до рішення загальних зборів акціонерів про розподіл прибутку. Оскільки законодавцем передбачено обмеження права на отримання дивідендів в окремо визначених випадках за приписами частини 3 статті 158 Цивільного кодексу України, то будь-які інші обмеження прав на отримання дивідендів виходять за межі правового регулювання . Не визначення зборами акціонерів та статутом акціонерного товариства частини прибутку, яка повинна виплачуватися акціонерам як дивіденди, може бути оцінено судом як порушення норм матеріального права акціонерами, які володіють більшістю голосів в акціонерному товаристві та впливають на прийняття рішень зборами акціонерів, яке може тлумачитися як дії, що є зловживанням правом і в розумінні статті 13 Цивільного кодексу України та виходить за межі цивільних прав.
Позивач у справі звернувся з позовною вимогою про “визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 07.12.2005 в частині спрямування чистого прибутку отриманого в 2004 для здійснення економічного розвитку, стягнення 50000грн., як частини належних йому дивідендів, та судових витрат у справі” (а.с. 48-49).
Матеріалами справи підтверджується прийняття рішення Загальних зборів засновників ( Протокол №7 від 07.12.2005) по пункту 3 порядку денного “Про розподіл прибутків за 2004 рік та покриття збитків” наступного змісту: “Не розподіляти прибуток Товариства, отриманий у 2004році, між акціонерами, виплату дивідендів не проводити” (а.с.38). Крім того, відповідно до зазначеного протоколу позивачу відмовлено у включенні до порядку денного зборів акціонерів питання про розподіл прибутку за 1998-2003р.р. та виплату дивідендів за цей період (а.с.36). Зазначеним протоколом підтверджується отримання відповідачем чистого прибутку 14 336,3 тисяч гривень в 2004році.
Рішення прийнято за участі двох засновників, які володіють 100% голосів Товариства: позивача та акціонерного товариства “Сент гобен Оберланд АГ”.
Розглядаючи спір про визнання недійсним рішення зборів акціонерів, яке визначає порядок розподілу прибутку та є за своєю природою доповненням статуту відповідача в частині визначення порядку виплати дивідендів за 2004, суди прийняли рішення, що стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі - другого засновника відповідача, акціонерного товариства “Сент гобен Оберланд АГ” (Німеччина, Оберландштрассе, 88410 Бад Вурцах).
Матеріалами справи підтверджується внесення змін до статуту ЗАТ “Консюмерс-Скло-Зоря” 30.05.2002, однак судами досліджувався статут відповідача в редакції 17.12.2001, та відсутні зміни і доповнення чинні на момент прийняття спірного рішення (а.с.28-34).
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України в будь-якому випадку рішення місцевого чи апеляційного суду належить до скасування, якщо воно стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Про необхідність притягнення відповідачем у справі співзасновника при вирішенні питань недійсності рішень зборів засновників зазначається у Постанові Верховного Суду № 06/335 від 10.10.2006.
Відмовляючи в позові суди не дали оцінки доводам позивача про те, що мажоритарний акціонер - акціонерне товариство “Сент гобен Оберланд АГ” незаконно відмовляє йому у внесенні змін до статуту ЗАТ “Консюмерс-Скло-Зоря” про визначення строків та порядку виплати дивідендів, про незаконність відмови зборів акціонерів у внесенні до порядку денного питання розподілу прибутків та виплати дивідендів за 1998-2003роки, про систематичну відмову у виплаті дивідендів прибутковим підприємством з моменту його заснування, про крайню необхідність отримання позивачем грошових коштів (дивідендів) у зв’язку з його перебуванням у стані неспроможності (банкрутства).
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” №11 від 29.12.1976 судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суди повинні неухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішення в цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
За таких обставин, судові акти у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, встановити коло осіб, чиї інтереси зачіпаються оспорюваним актом , їх роль у спірному правовідношенні, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, дати оцінку доказам у справі, встановивши їх належність та допустимість, вирішити спір відповідно до вимог чинного матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.06
та рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.06 скасувати, справу № 19/29 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко