У Х В А Л А

Справа № 183/2528/13-ц

12 квітня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк В.В.,

секретаря: Тен І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

           ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Новомосковське міськрайонне управління юстиції, ОСОБА_3, про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення розміру долі в майні одного із подружжя.

           Також, позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить в якості забезпечення позову зупинити продаж арештованого майна, мотивуючи її тим, що у ВДВС знаходиться виконавче провадження по зверненню стягнення на домоволодіння, на яке між сторонами виник спір, і не вжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

          Сторони, у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, в судове засідання не викликалися, у зв’язку з чим, на підставі ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

          Суд, розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

          Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову є зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п.5 ч.1 ст.152 ЦПК України).

          Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є домоволодіння, яке розташоване по вул. Комарова, 28 в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Однак, позивач не додав до позовної заяви жодних доказів, які б свідчили про існування виконавчого провадження, відкритого на підставі виконання рішення суду від 27.07.2011 року № 2-1834/11, на яке посилається заявник. Крім того, в матеріалах позовної заяви відсутні будь-яких докази, які б свідчили про накладення арешту на дане домоволодіння, проведення його опису чи здійснення процедури продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована, а тому не підлягає задоволенню, так як з матеріалів заяви не вбачається факту продажу спірного будинку.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суддя –

у х в а л и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Березюк