Справа № 183/722/13-а
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 квітня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Березюк В.В.,
розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м.Новомосковську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачці щомісячного довічного грошового утримання з грудня 2012 року; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виплачувати позивачці звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді починаючи з грудня 2012 року. В обґрунтування заявленого позову позивачка посилалась на те, що з 01.09.1988 року по 30.06.1993 року вона була студенткою Харківського юридичного інституту та Української юридичної академії, м.Харків. 19.07.1993 року вона була прийнята на посаду консультанта Новомосковського районного суду; 01.10.1993 року була переведена на посаду консультанта Новомосковського міського суду.
З 07.04.1994 по 29.03.2004 року позивач працювала суддею Новомосковського міського суду та Новомосковського районного суду Дніпропетровської області, а з 29.03.2004 року по 19.06.2012 року працювала суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.05.2012 року № 4863 -VI «Про звільнення суддів» та наказу голови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області №49-0 від 18.06.2012 року, вона була відрахована зі штату зазначеного суду у зв’язку з виходом у відставку.
В липні 2012 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання, надавши необхідні документи.
На підставі поданих позивачкою документів їй було призначене щомісячне довічне грошове утримання, яке виплачено за липень-вересень 2012 року. З грудня 2012 року відповідач припинив виплачувати позивачці довічне грошове утримання, про що повідомив листом в січні 2013 року з вимого повернути отриманні незаконно кошти на рахунок ПФУ. Мотивами відмови зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» визначені посади та органи, час роботи в яких зараховуються до стажу роботи, що дає право на відставку судді та одержання довічного грошового утримання, зокрема зараховується час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. В листі відповідач посилається на лист Пенсійного фонду України від 17.09.2009 року № 16810/02-20 і вказує, що оскільки стаж роботи позивачки на посаді судді складає 18 років 02 місяці 12 днів, права на призначення довічного грошового утримання вона не має. Такі дії відповідача позивачка вважає протиправними, а тому вимушена звернутись з даним позовом до суду.
Через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на вказану позовну заяву, в яких зазначено, що ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» визначені посади та органи, час роботи в яких зараховується до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При цьому згідно Листа пенсійного фонду України
від 17.09.2009 року № 16810/02-20, строкова військова служба та половина строку навчання за денною форою навчання у вищих навчальних закладах при призначенні щомісячного довічного грошового утримання не зараховується, уз в’язку з чим вважали позов не обґрунтованим та таким. Що не підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що позивачка навчалася з 01.09.1988 року по 30.06.1993 року в Харківському юридичному інституті, який 20.03.1991 року був реорганізовано в Українську юридичну академію. 19.07.1993 року позивачка була прийнята на посаду консультанта Новомосковського районного суду. 01.10.1993 року була переведена на посаду консультанта Новомосковського міського суду. 07.04.1994 року позивачка була обрана суддею Новомосковського міського суду. 22.04.1999 року позивачка була обрана безстроково суддею Новомосковського міського суду. 09.09.2003 року позивачка була відрахована із штату Новомосковського міського суду з переведенням на роботу на посаду судді Новомосковського районного суду. 29.03.2004 року позивачка була переведена на посаду судді новоутвореного Новомосковського міськрайонного суду. 19.06.2012 року позивачка була відрахована зі штату суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відповідно до наказу голови суду та Постанови Верховної Ради України від 24.05.2012 року №4863-УІ «Про звільнення суддів» у зв’язку з виходом у відставку, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-12).
В липні 2012 року позивачка звернулася до управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання з необхідними документами, які були прийняті. Позивачці була призначено, а вересні 2012 року виплачено щомісячне довічне грошове утримання за липень-вересень 2012 року. До грудня 2012 року відповідач виплачував позивачці щомісячне довічне грошове утримання. З грудня 2012 року відповідач припинив виплачувати позивачці довічне грошове утримання, про що повідомив позивачку в січні 2013 року письмово. В листі відповідач зазначив, що стаж позивачки на посаді судді складає 18 років 02 місяці 12 днів, і до стажу роботи позивачки не зараховується навчання у вищих юридичних навчальних закладах,а тому права на призначення довічного грошового утримання позивачка не має відповідно до листа Пенсійного фонду України від 17.09.2009 року № 16810/02-20 (а.с.14-16).
7 липня 2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно до Розділу XII. ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ втратив чинність: Закон України "Про статус суддів" 2862-12 1993 року 1 січня 2011 року.
Стаття 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України.
Відповідно до пункту 11 Розділу XIII. ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ: судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Постанова КМ України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» №865 від 03.09.2005 року передбачає, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Як встановлено судом, станом на 7 листопада 2011 року стаж роботи позивачки становив –
20 років, їй було зараховано до трудового стажу на посаді судді, половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті та Українській Юридичній академії. З листопада 2011 року позивачці було нараховане та виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання, що підтверджується довідкою ТУДСА України в Дніпропетровській області від 24.01.2013 року №Б-с-100 (а.с.13).
Відповідно до статті 109 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року позивачка звернулася з заявою про відставку. Вищою радою юстиції, протягом одного місяця було внесено подання до Верховної Ради України про звільнення судді Соколянської О.М. з займаної посади - судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Таким чином, Вища рада юстиції підтвердила обґрунтованість визначення позивачці двадцятирічного стажу роботи суддею, і на підставі зазначеного подання Верховною Радою України було прийнято рішення про звільнення позивачки у відставку 24.05.2012 року Постановою ВРУ №4863-УІ відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України (а.с.12).
Відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивачці, як судді, яка вийшла у відставку, виплачена неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Частина 3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачає, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Відповідач порушив положення статей 3, 19, 22, 46, 48, 64 Конституції України де закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом, і кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Посилання відповідача на будь-які листи Пенсійного фонду України та інші роз’яснення, що не є нормативними актами, не можуть бути підставами для толкування закону у бік звуження змісту та обсягу гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Щомісячне довічне грошове утримання – це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
За таких обставин і в силу вимог, які містяться в ст.71 КАС України, позивачка довела ті обставини, що відповідачем були порушені права у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує позивачці належне матеріальне утримання.
Враховуючі вищевикладене та керуючись статтями 2, 11, 69, 71, 94, 104, 158-159, 162-163, 183-2, ч.1.п.1 ст.256 КАС України; статтями 3, 19, 22, 46 48, 55, 64, п.9 ст.126 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суд –
п о с т а н о в и в:
Позивні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з грудня 2012 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виплачувати ОСОБА_1 звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати
працюючого на відповідній посаді судді починаючи з грудня 2012 року.
Відповідно до ст.. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду прийняті в порядку скороченого провадження.
Постанова набирає законної сили через десять днів після отримання її копії сторонами, а в разі оскарження постанови в апеляційному порядку після розгляду апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області з одночасним направлення копії апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області, але постанова підлягає негайному виконанню у межах стягнення суми за один місяць.
Суддя В.В.Березюк