ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа № 809/1087/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 832,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013 року Державна податкова інспекція у Снятинському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 832,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг по єдиному податку, що виник внаслідок застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0003881700 від 24.01.2013 року та № 0018631700 від 14.12.2012 року, та внаслідок самостійно задекларованих сум податку за 2012 рік. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 832,90 грн. в тому числі основного платежу - 344,10 грн., штрафних санкцій - 483,28 грн. та пені - 5,52 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомила (а.с. 24).

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомила (а.с. 25). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач 22.01.2003 року зареєстрований Снятинською районною державною адміністрацією Івано-франківської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця В03 № 149748 (а.с. 7). Окрім цього, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманих з веб-сайту Єдиного державного реєстру http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, відповідач не перебуває в процесі припинення (а.с. 19-20).

На підставі поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідач з січня 2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування зі сплати єдиного податку зі ставкою єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати, група 3 (а.с 15). Згідно поданого відповідачем позивачу розрахунку доходу за попередній календарний період, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, відповідачем зазначено загальну суму отриманого в 2011 році доходу в розмірі 200000 грн. (а.с. 16).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, надалі - Кодекс).

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 291.4 статті 291 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.

Згідно пункту 293.1 статті 293 Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Підпунктом 2 пункту 293.2 даної статті передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб -підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Згідно поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідачем відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку була обрана друга група платника єдиного податку за ставкою 20% розміру мінімальної заробітної плати, що становить 114,70 грн.

Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

За змістом підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Приписами пункту 38.1 статті 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В судовому засіданні встановлено, що 14.12.2012 року та 23.01.2013 року позивачем за наслідками проведених перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку складено акт № 1713/17/НОМЕР_3 та перевірки податкової декларації платника єдиного податку складено акт №246/17/НОМЕР_3, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49, пункту 295.1 статті Податкового кодексу України, за наслідками яких прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0018631700 від 14.12.2012 року та № 0003881700 від 24.01.2013 року, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 400 грн. та 340 грн. відповідно (а.с. 10-13). На копіях корінців вказаних податкових повідомлень-рішень наявні відмітки про їх отримання відповідачем.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України вказане вище податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось ні в адміністративному, ні в судовому порядку, доказів протилежного суду не подано, то суд приходить до переконання, що визначені позивачем грошові зобов'язання у вигляді штрафних санкції є узгодженими, і є податковим боргом відповідача. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що станом на 26.03.2013 року за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по єдиному податку в розмірі 5,52 грн. (а.с. 17).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надсилалась податкова вимога форми «Ф» від 26.12.2012 року № 260, яка отримана відповідачем, про що свідчить розписка на корінці податкової вимоги (а.с. 14).

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України є не відкликаною.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Податковий борг відповідача в сумі 832,90 грн., підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями № 0018631700 від 14.12.2012 року та № 0003881700 від 24.01.2013 року та довідкою позивача про суми податкового боргу платника податків станом на 26.03.2013 року (а.с. 10, 12, 17).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не подала.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 832,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 832,90 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету податковий борг в сумі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 90 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 17.04.2013 року.