УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 420/2902/12 22-ц/774/855/К/13
Справа № 420/2902/12 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/774/855/К/13 інстанції - Бондарчук Г.Д.
Категорія 24 (3) Доповідач - Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника відповідача Забєлова Анатолія Борисовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про захист прав споживача, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ «Криворіжгаз») про захист прав споживача. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та споживачем послуг з газопостачання. Відповідно до довідки - розрахунку нарахувань за спожитий природний газ, наданої на його заяву від 22 серпня 2012 року, за період із 01 грудня 1999 року по 01 січня 2009 року його заборгованість за спожитий природний газ становить 7364,41 грн., а за період з 01 грудня 1999 року по серпень 2012 року відповідач зазначає заборгованість у розмірі 7361,65 грн. на покази лічильника газу 6000 м?. Вважає, що відповідач незаконно зазначає заборгованість за спожитий природний газ, оскільки на час укладення між ними договору про надання населенню послуг з газопостачання - 29 листопада 2007 року - у п. 25 зазначено про відсутність у нього такої заборгованості. Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565- ХІІ він, як ветеран міліції та члени його сім'ї, які проживають у сільській місцевості користується пільгою щодо безоплатного забезпечення житлом з опаленням, тобто він та члени його сім'ї звільнені від оплати за споживання природного газу. Статтею 62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2000 рік» і ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2001 рік» дія цих пільг була зупинена, однак Рішенням Конституційного суду України від 20.03.2002 року положення нормативних актів про зупинення пільг були визнанні неконституційними. Відповідно до рахунку відповідача за липень 2012 року його заборгованість за 2008-2010 роки становить 175 грн., яка ним сплачена. Він неодноразово звертався до відповідача з приводу незаконності наявного боргу та на свої звернення отримував відповіді про існування заборгованості через призупинення пільг, при цьому сума заборгованості зазначена в листах відповідача постійно різнилась, а у листі від 05 вересня 2012 року взагалі міститься попередження про те, що у разі несплати ним заборгованості. Крім того, вважає, що відповідач без поважних причин пропустив строк позовної давності щодо стягнення з нього заборгованості, яка утворилась до 2009 року, тому, уточнивши востаннє 07.12.2012 року позовні вимоги, просив суд визнати незаконним нарахування ПАТ "Криворіжгаз" йому заборгованості за спожитий природний газ за період з 01 грудня 1999 року по 01 січня 2009 року в розмірі 7364,46 грн., визнати наявність строку позовної давності щодо його заборгованості за спожитий природний газ за період з 01 грудня 1999 року по 01 січня 2009 року у розмірі 7364,46 грн., а також стягнути з відповідача на його користь компенсацію за моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку відносно того, що він погоджується із наявністю у нього заборгованості за спожитий природний газ, не звернув увагу на те, що відповідачем не надано доказів наявності факту самого боргу (оригіналів актів звірки), якого взагалі не повинно бути, оскільки він як ветеран міліції відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» користується відповідними пільгами, неправомірно не застосував строк позовної давності до вимог відповідача про сплату заборгованості, а також безпідставно відмовив у стягненні компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1.
29 листопада 2007 року між ВАТ "Криворіжгаз", правонаступником якого є ПАТ "Криворіжгаз та ОСОБА_2 укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання № 8090121, згідно якого відповідач зобов'язаний постачати, як газозбутова організація, природний газ населенню, а позивач сплачувати його вартість, при цьому на момент укладення договору заборгованість позивачем не визнавалась.
Відповідно вищезазначеного договору на споживача, крім інших покладений обов'язок своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання, що не заперечується сторонами по справі.
ОСОБА_2, як майор міліції звільнений зі служби за віком з 01.07.1997 року, особисто та члени його сім'ї мають право на 100 % знижку по оплаті жилої площі, електроенергії, а також палива згідно Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року, пільгами позивач користується з 01.07.1997 року.
Як ветеран органів внутрішніх справ позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення з 15.04.2004 року (посвідчення № НОМЕР_1 від 19.03.2003 року), як сільський міліціонер на пенсії з 01.07.2004 року.
Відповідачем на адресу позивача було направлене письмове попередження про наявність заборгованості за спожитий природний газ, яка утворилась станом на 01.09.2012 року в сумі 7361 гривень 65 коп., на покази лічильника газу 6000 м3, а також про припинення газопостачання в разі її несплати (а.с. 4, 11).
На звернення позивача з заявою від 22.08.2012 року до адміністрації ПАТ «Криворіжгаз» надано довідку - розрахунок заборгованості за спожитий газ за період із грудня 1999 року по серпень 2012 року, в якій відповідач підтвердив про наявність заборгованості в сумі 7361 грн. 65 коп.
Про наявність заборгованості, на думку суду, свідчить також довідка - розрахунок на період з 01 листопада 1999 року по 31 грудня 2012 року, сума заборгованості станом на 01.01.2013 року зросла і фактично склала 7349 грн. 04 коп.
Про наявність заборгованості та необхідність її сплати відповідач був попереджений неодноразово, про що свідчать попередження від 20.05.2008 року, 20.01.2011 року та 11.05.2011 року, де було зазначено, що в разі несплати заборгованість буде стягнута в судовому порядку.
Відмовляючи позивачу в позові, суд першої інстанції виходив із того, що з 01.11.1999 року до 2009 року у позивача виникла заборгованість за спожитий газ, а тому відсутні підстави для визнання дій відповідача щодо нарахування заборгованості незаконними, оскільки на час подачі позовної заяви і розгляду справи в суді позивачем борг за спожитий природний газ не погасив, хоча визнав наявність заборгованості, яка у нього утворилась з 01.11.1999 року до 2009 року. Моральна шкода в сумі 3000 грн. відшкодуванню не підлягає, оскільки незручності та інші порушення його звичайних умов життя виникли не з вини відповідача.
Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо зазначених ним підстав для відмови у позові, враховуючи наступне.
Із зазначених ОСОБА_2 предмета та підстав позову вбачається, що предметом позову стала фактично правомірність (законність) нарахування в 2012 році ПАТ «Криворіжгаз» позивачу заборгованості за спожитий природний газ в сумі 7364,46 грн. за період з 01.12.1999 року по 01.01.2009 року без урахування строку позовної давності щодо цієї заборгованості.
Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у рази їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує цивільні правовідносини.
Довідка-розрахунок складений майстром відповідача та повідомлення про розмір боргу за підписом голови правління з питань газопостачання ПАТ «Криворіжгаз» не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії.
Таким чином оскарження як дій щодо нарахування цієї заборгованості так і самого розрахунку не передбачено чинним законодавством.
Зазначений розрахунок-довідка може бути визнаний в якості доказу під час вирішення іншого спору, в якому б оспорювались дії, рішення, які є обов'язковими для виконання, зокрема: при визнанні неправомірними дій відповідача щодо відключення від газопостачання та відшкодування шкоди або при заявленому позові про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, вирішуючи які суд зобов'язаний буде дати оцінку вказаному розрахунку та наявності (відсутності) підстав для застосування строків позовної давності.
Підставою для відмови у позові в частині відшкодування моральної шкоди є насамперед відсутність підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції яка діяла до 19 травня 2011 року, відшкодування моральної шкоди було передбачено лише у разі заподіяння її небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках передбачених законодавством.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду необхідно змінити в частині підстав (мотивів) відмови ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до ПАТ "Криворіжгаз" про захист прав споживача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2013 року змінити в частині підстав (мотивів) відмови ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про захист прав споживача.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: