Справа № 1313/3861/12 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.
Провадження № 11/783/366/13 Доповідач: Вовк А. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Вовка А.С.,
суддів - Кобзара В.М., Макойди З.М.
при секретарі - Михалейко О.Р., Когут Н.Я.
з участю прокурора - Добровольського О.П., Горин У.І.
потерпілого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, а також прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - Сурового О.А., на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 16 січня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Демня Миколаївського району Львівської області, громадянин України, українець, пенсіонер, одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним і засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 1 /один/ рік позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 підписку про невиїзд змінено в залі суду на взяття під варту.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.
Вирішено питання з речовими доказами.
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 08.09.2012р. близько 18 години у с. Демня Миколаївського районного суду Львівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на власному подвір'ї по АДРЕСА_1 на грунті довготривалих неприязних стосунків, що склались у їх родині, розпочав конфлікт із власним сином ОСОБА_1, котрий звернув увагу на те, що його батько ОСОБА_3 переставляв колеса з його велосипеда на свій.
Під час конфлікту, ОСОБА_3 завдав потерпілому два удари лопатою, внаслідок чого у ОСОБА_1 згідно акту судово-медичної експертизи № 167/12 від 09.11.2012р., утворились різано-рвана рана на задній поверхні лівого плеча з пошкодженням фасцій і м'язів, садна на лівій боковій поверхні шиї і лівій завушній ділянці. Різано-рвана рана лівого плеча з пошкодженням фасцій і м'язів, які утворились від дії гострого предмету, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, застосувавши до засудженого ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України та звільнити його від покарання з випробуванням. Не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, зважаючи на наступне: покази свідка ОСОБА_5 - дружини засудженого, яка не веде із ОСОБА_3 спільного господарства, а їхній шлюб являється лише формальністю, є упередженими, спрямованими на захист інтересів потерпілого - свого сина; так само покази свідка ОСОБА_6, на думку захисту, слід оцінити критично, оскільки не перебуваючи при виконанні своїх службових обов'язків та приїхавши по виклику потерпілого до їх будинку почав проводити дослідчу перевірку, не повідомивши при цьому працівників чергової частини; не з'ясовано чи вживав засуджений в цей день алкоголь і чи в лікарні бралась кров на предмет виявлення такого, як і не встановлено причини сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Крім того, не оспорюючи вірність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України, наголошує в апеляції на нанесенні ОСОБА_3 лише одного удару черенком лопати по лівій руці потерпілого.
Обґрунтовуючи доводи апеляції, зазначено в апеляції і те, що покликання суду при призначенні покарання на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння не підтверджується матеріалами справи, водночас залишено поза увагою суду ряд обставин, які пом'якшують покарання, зокрема: пенсійний вік засудженого, часткове визнання ним вини у вчиненому злочині, вчинення злочину в результаті провокації потерпілого - його сина, те, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, натомість потерпілий вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 19.10.2011 р. засуджений за ст. 128 КК України, спричинивши ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Акцентує також і на порушенні права на захист ОСОБА_3 як обвинуваченого при виконанні вимог ст.ст. 218-220 КПК України 1960 року.
Аналогічні доводи на підтримання заявленої в апеляції захисника позиції про застосування ст. 75 КК України, вказав у своїй апеляції засуджений ОСОБА_3
Прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованому йому злочині, ставить питання про скасування вироку суду. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців позбавлення волі. В доводах покликається на те, що призначаючи покарання ОСОБА_3 суд належним чином не врахував вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, як і не взяв до уваги те, що засуджений свою вину визнав лише частково, у вчиненому злочині не розкаявся, із потерпілими не примирився, заперечив нанесення другого удару, що суперечить висновку судово-медичної експертизи № 167/12 від 09.11.2012р. /а.с. 41-43/.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечив апеляції засудженого і його захисника, потерпілого, який підтримав апеляцію прокурора, захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2, а також засудженого ОСОБА_3, які просять змінити вирок суду першої інстанції, застосувавши положення ст. 75 КК України, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції слід залишити без задоволення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, за описаних у вироку обставин є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку.
Так, потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні ствердив, що у с. Демня Миколаївського району Львівської області він проживає з мамою та батьком ОСОБА_3, з яким у нього постійно складаються неприязні відносини на побутовому грунті. 08.09.2012р. близько 18 години, повернувшись з футболу додому, на подвір'ї побачив, що батько перекидає колесо з його велосипеда на свій, тому зробив зауваження і пішов в будинок. Розвернувшись до будинку - спиною до батька, відчув удар по лівому плечу в область шиї та побачив металеву частину лопати. Почувши крик матері, різко розвернувся і побачивши, що батько ОСОБА_3 вдруге тримаючись за держак лопати, розмахуючи ним згори вниз, наносить другий удар. Щоб уникнути удару, він підняв ліву руку і удар лопатою пройшовся по лівому плечі, після чого побачив кров. При цьому потерпілий зазначив, що батькові ніяких ударів не наносив, за шию не душив, не ображав його. З приводу нанесеного тілесного ушкодження проходив курс лікування у хірургічному відділенні Миколаївської ЦРЛ.
Дані потерпілим показання підтверджуються й іншими об'єктивними доказами у справі, в тому числі:
показаннями свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні про те, що в селі Демня Миколаївського району Львівської області проживає із сином ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_3, які між собою постійно конфліктують. 08.09.2012р. вона перебувала вдома, близько 18 години вийшла на подвір'я і побачила, як син повернувся з футболу, зайшов на подвір'я. Батько ОСОБА_3 міняв колеса і ОСОБА_1 зробив зауваження, що то його колеса і направився у будинок. В цей час, батько ОСОБА_3 схопив господарську лопату, яка стояла в коморі, наздогнав сина і вдарив його лопатою по плечу, від чого вона закричала, а ОСОБА_3 продовжував свої дії і завдав синові наступний удар, замахуючись лопатою згори вниз. Син ОСОБА_3 в цей час повернувся до батька обличчям і встиг піднести руку вгору так, що удар металевим лезом лопати попав на ліву руку, в результаті чого пішла кров. Також свідок показала, що після удару син ОСОБА_1 лікувався у хірургічному відділенні Миколаївської ЦРЛ;
показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що він як начальник дільничних, оскільки дільничний відповідальний за дану територію після добового чергування був удома, після повідомлення ОСОБА_1 про нанесення йому ОСОБА_3 тілесного ушкодження лопатою по лівому плечу, виїхав на місце проживання родини ОСОБА_3 та з розповіді ОСОБА_3 взнав, що той ремонтував велосипед, коли прийшов його син та сказавши в образливій для нього формі про те, що він знімає колеса з його велосипеда, почав душити його, а коли дружина закричала, що буде знак, син відпустив його та побіг за ножем, котрий був захований у рибальську сумку, яку ОСОБА_3 відкрив та показав йому, що там на дні є рибальський ніж і його син хотів цим ножем його вбити, а тому для самозахисту він наніс йому один удар лопатою по лівій руці, звідки пішла кров. Також ОСОБА_3 пояснив, що в той день він випив пів пляшки пива;
показаннями експерта ОСОБА_7, котрий пояснив, що він проводив дослідження і в результаті тривалого розладу здоров'я потерпілого надав висновок про те, що у нього середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також пояснив, що рвана рана, яка є у потерпілого могла виникнути виключно при нанесені удару засудженим згори до низу та при піднятій руці вгору, а покази засудженого не відповідають дійсності, оскільки при нанесенні удару по горизонталі збоку, така рана не могла утворитись, бо вона міститься на внутрішній частині плеча;
висновком судово-медичної експертизи № 167/12 від 09.11.2012р., згідно якого у гр-на ОСОБА_1 наявні: різано-рвана рана на задній поверхні лівого плеча з пошкодженням фасцій і м'язів, садна на лівій боковій поверхні шиї і лівій завушній ділянці. Вказані пошкодження по давності спричинення можуть відповідати 08 вересня 2012 року. Садна утворились від дії тупого предмету і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Різано-рвана рана лівого плеча з пошкодженням фасцій і м'язів утворилась від дії гострого предмету і відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я;
висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, у якому зазначено, що гр-н ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння /а.с.7/;
протоколом очної ставки /а.с. 64-65/ та протоколом огляду речових доказів /а.с. 44/.
Твердження захисту про те, що показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не знайшли належної оцінки у вироку, є безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 67 КПК України 1960 року, суд належним чином проаналізував наявні у матеріалах справи докази, в тому числі ті, на які покликається захисник. Не відповідають матеріалам справи і доводи апеляції про позбавлення ОСОБА_3 права на захист в частині виконання вимог ст.ст. 218-220 КПК України 1960 року, оскільки від захисника останній відмовився /а.с. 87-88/.
При розгляді справи суд першої інстанції ретельно перевірив показання підсудного про нанесення ним тільки одного удару черенком лопати по лівій руці сина, і в сукупності з іншими доказами правильно визнав їх такими, що не відповідають об'єктивним доказам у справі і є неправдивими.
Апеляційні доводи захисту про те, що причини сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, встановлені не були, є безпідставними, оскільки, як на досудовому слідстві, так і судом першої інстанції встановлено мотиви вчинення ОСОБА_3 злочину та обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_1 два удари лопатою у відповідь на зроблене потерпілим зауваження.
Що стосується покарання, з яким як сторона захисту, засуджений, так і сторона обвинувачення не погоджується, то у відповідності до ч.ч.1 і 2 ст.65 КК України, як норми котра встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Покарання засудженому ОСОБА_3 призначене судом з дотриманням вимог ст. ст. 65,66,67 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно ч. 3 ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 1 ст. 122 КК України є злочином середньої тяжкості), обране з врахуванням усіх даних про особу засудженого (його пенсійного віку, характеристики, яка є посередньою, відсутності судимостей), обставин, що впливають на призначення покарання (в тому числі часткового визнання ним своєї вини, як обставини, яка пом'якшує покарання та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, як обставина, що обтяжує покарання).
Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та обставини справи, колегія суддів вважає неможливим виправлення засудженого ОСОБА_3 без відбування покарання й підстав для звільнення його від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України та пом'якшення покарання не вбачає. Призначене засудженому покарання у виді 1/одного/ року позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляції засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2 необґрунтованими, а наведені в них обставини не можуть бути підставами для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Не бере до уваги колегія суддів і доводи, наведені в апеляції прокурора про те, що суд належним чином не врахував вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння, як і не взяв до уваги те, що засуджений свою вину визнав лише частково та не мотивував необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, оскільки, як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_3 покарання судом повністю дотримані вимоги ст.ст. 65, 66, 67 КК України й враховані усі обставини справи, в тому числі й ті, які зазначені в апеляції.
Керуючись ст. ст. 362; 366; 367; 372; 373; 377; 379 КПК України 1960 року, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 16 січня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України - залишити без змін, а апеляції захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, а також прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - Сурового О.А - без задоволення.
Головуючий:
Судді: