РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 17/114

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Бровченко Лілії Антонівни на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.02.2013 р. у справі № 17/114 за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції

за позовом Бровченко Лілії Антонівни

до Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація"

за участі прокурора Рівненської області

про зобов'язання провести оцінку та здійснити викуп 9050 простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація"

за участю представників :

позивача (апелянта) - Бровченко Л.А., представник- Кітовський В.Л. (довіреність 24.01.13р.)

від органу ДВС - Матвійчук І.О. (довіреність 18.03.13р.)

від прокуратури - Данілей В.Д. (посвідчення 005633)

відповідача - Бондар Р.В. (довіреність від 20.03.2013р)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.02.2013р. (суддя Качур А.М. ) у задоволенні скарги Бровченко Лілії Антонівни на дії державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Бровченко Л.А. (позивач, скаржник) звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.02.2013р. у справі №17/114 скасувати; постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 23 листопада 2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження визнати недійсною; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області №17/114 від 26 травня 2011 року.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зокрема зазначає, що постанова державного виконавця про відмову у відкриті виконавчого провадження від 29.03.2011р. не міститьжодних посилань на чинне законодавство, які б унеможливлювали виконання рішення господарського суду від 13.10.2013р. Державним виконавцем вказано лише про те, що наказом передбачено проведення оцінки протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, оскільки рішення набрало законної сили 27.12.2010р., десятиденний строк вже минув.

Наводяться інші доводи в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Орган ДВС у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що наказ № 17/114 від 26.05.2011 року господарського суду Рівненської області не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у виконавчому документі має бути зазначено повне найменування стягувача, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), тоді як в наказі № 17/114 від 26.05.2011 року господарського суду Рівненської області відсутні дані про стягувача по даній справі.

Крім того, наказом господарського суду Рівненської області від 13.10.2010 року передбачено, що необхідно провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" на протязі 10 (десяти) днів, з дня набрання даним рішенням законної сили, рішення господарського суду від 13.10.2010 року набрало чинності 27.12.2010 року, а отже десятиденний строк вже минув.

Відповідачем (ВАТ "Рівнефармація") подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначається, що з резолютивної частини рішення господарського суду від 13.10.2013р. не вбачається жодного зобов'язання ВАТ "Рівнефармація" щодо вчинення певних дій, натомість у резолютивній частині Рішення міститься звернення до ВАТ "Рівнефармація" щодо проведення незалежної оцінки ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація".

На думку відповідача, відсутність зобов'язання (примусу) до виконання рішення суду виключає здійснення виконавчого провадження.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського Рівненської області від 13 жовтня 2010 року у справі № 17/114 частково задоволено позов Бровченко Лілії Антонівни до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" та зобов`язано Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація" (33028 м. Рівне, майдан Незалежності, 3, код 22572748) провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" на протязі 10 (десяти) днів, з дня набрання даним рішенням законної сили.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2010 року рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.2010 р. у справі № 17/114 залишено без змін. (Рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.2010р. в касаційному порядку не переглядалось і на даний час є чинним).

26.05.2011 року Господарським судом Рівненської області видано наказ про примусове виконання рішення суду від 13.10.2010 року. (Наказ дійсний для пред"явлення у державну виконавчу службу до 28.12.2011р.)

29.07.2011р. позивач звернулась до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу № 17/114 від 26.05.2011 року.

Постановою державного виконавця від 04.08.2011 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із невідповідністю наказу п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: в судовому наказі не вказано інформації про стягувача.

На таке, позивач Бровченко Л.А. 22.12.2011р. звернулась до господарського суду із заявою про виправлення помилки в судовому наказі.

За результатом розгляду вказаної заяви, господарський суд в ухвалі від 24.01.2012р. зазначив про відсутність помилки в судовому наказі та про відповідність вказаного наказу резолютивній частині рішення.

22.02.2012р. Бровченко Л.А. звернулась до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред"явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.03.2012року відновлено пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання у зв"язку з тим, що наказ вчасно пред"являвся позивачем до виконання, однак, у відкритті виконавчого провадження відмовлено з причин не пов"язаних з діями позивача.

21.11.2012 року Бровченко Л.А. (скаржник) вдруге звернулася до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції з заявою про примусове виконання рішення господарського суду. До заяви було додано оригінал наказу від 26.05.2011 року № 17/114.

23.11.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (т.3, а.с.28) з посиланням на пункт 6 та пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", яка мотивована тим, що у виконавчому документі відсутній примус до виконання рішення суду, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Також у постанові зазначено, що в пред'явленому до виконання наказі № 17/114 від 26.05.2011 року відсутні дані про стягувача по вказаній справі. Отже, наказ №17/114 від 26.05.2011 року не відповідає вимогам статті 18 Закону, так як у виконавчому документі має бути зазначено повне найменування стягувача, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Крім того, в постанові зазначається, що наказом господарського суду №17/114 від 26.05.2011 року зобов`язано провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" на протязі 10 (десяти) днів з дня набрання даним рішенням законної сили, а оскільки рішення господарського суду від 13.10.2010р. набрало чинності 27.12.2010р., то десятиденний строк вже минув.

Бровченко Лілія Антонівна звернулась до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, в якій просила суд постанову головного державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2012 року визнати недійсною та зобов`язати відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 26.05.2011 року № 17/114.

Обгрунтовуючи скаргу Бровченко Л.А. зазначала про невиконання відповідачем у добровільному порядку рішення господарського суду від 13 жовтня 2010 року у справі № 17/114. Скаржник покликалася на ст. 115 ГПК України та зазначала, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2012 року не містить жодних посилань на чинне законодавство, в підтвердження неможливості виконання рішення суду. Дії державного виконавця, що полягають у відмові у відкритті виконавчого провадження, скаржник вважає незаконними.

Ухвалою від 12.02.2013р. суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги на дії державного виконавця зазначив, що постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2012 року відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а вимога скаржника про зобов`язання відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 17/114 від 26.05.2011 року не підлягає задоволенню, оскільки суд не уповноважений зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України "Про виконавче провадження" можуть і повинні вчинятися лише державним виконавцем. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у наказі інформації про стягувача унеможливлює проведення виконавчих дій.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується та зазначає наступне.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (п. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів (п.4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Матеріали справи свідчать, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції вже відмовлялось в прийнятті до провадження наказу господарського суду № 17/114 від 26.05.2011 року (постанова від 04.08.2011 року) у зв'язку із невідповідністю наказу п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". В даній постанові зазначено, що в судовому наказі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню.

У зв"язку з винесенням вказаної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження 22.12.2011р. Бровченко Л.А. звернулась до господарського суду з заявою про виправлення наказу. За результатом розгляду вказаної заяви господарським судом винесено ухвалу від 24.01.2012р. ( а.с. 89 т. 2), в якій зокрема зазначено, що "судом встановлено, що спірний наказ повністю відповідає резолютивній частині рішення суду від 13.10.2010 року. Відмова органу ДВС у прийнятті до провадження спірного наказу з посиланням на відсутність зазначення у ньому стягувача не може свідчити про наявність помилки у наказі. Рішення суду винесено по немайновому спору, а відтак, стягувач відсутній".

В ухвалі від 24.01.2012р. суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність наказу господарського суду від 26.05.2011 року №17/114 резолютивній частині рішення від 13.10.2010 року у справі №17/114 та зазначив, що наказ підлягає виконанню в порядку, який передбачений для виконання рішень немайнового характеру згідно Інструкції про проведення виконавчих дій та Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, в ухвалі господарського суду від 24.01.2012р. встановлено факт відповідності наказу №17/114 від 26.05.2011 року, який виданий на виконання рішення господарського суду у немайновому спорі, вимогам ст. 117 ГПК України, що відповідно до ст. 35 ГПК України не повинно доводитись вдруге.

Ухвала господарського суду від 24.01.2012р. у справі №17/114 не оскаржувалась та є чинною на час прийняття господарським судом оскаржуваної ухвали від 12.02.2013р. у цій же справі.

Отже, висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваній ухвалі від 12.02.2013р. про невідповідність наказу господарського суду від 26.05.2011р. №17/114 вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", суперечить висновку цього ж суду, викладеному в ухвалі від 24.01.2012р. у вказаній справі.

Судова колегія також вказує на те, що державний виконавець, як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження, необгрунтовано покликається на закінчення десятиденного строку, встановленого відповідачу у рішенні господарського суду від 13.10.2010р. для проведення незалежної оцінки ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація".

Вказаний строк встановлено судом відповідачу для добровільного здійснення дій, які зазначені у резолютивній частині рішення господарського суду від 13.10.2010р. Невиконання відповідачем у встановлений строк вказаних дій стало підставою звернення скаржника для виконання рішення суду у примусовому порядку до органу Державної виконавчої служби, яка згідно ст. 2 Законом України "Про виконавче провадження" наділена відповідними повноваженнями.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).

Відповідно до п. 5 та п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені права та обов'язки державного виконавця, якими передбачено, що державний виконавець має право накладати арешт на майно, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Однак, обсяг прав та повноважень державного виконавця, визначений законом, надано останньому для забезпечення виконання фактичного рішення суду, для виконання якого державний виконавець зобов'язаний вчинити усі дії в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, визначені законом повноваження та права державного виконавця повинні використовуватися останнім у повному обсязі з метою фактичного виконання прийнятого судового рішення.

Порядок виконання рішень у немайнових спорах регулюється розділом 8 Інструкції про проведення виконавчих дій.

В наказі господарського суду від 26.05.2011р. №17/114, що виданий на виконання рішення господарського суду від 13.10.2010р., вказано повне найменування відповідача (боржника), його місцезнаходження, ідентифікаційний код та зазначено, які дії зобов"язаний вчинити відповідач на виконання рішення господарського суду у даній справі. Отже, наказ господарського суду від 26.05.2011р. відповідає резолютивній частині рішення від 13.10.2010р. та містить всі необхідні дані, що ідентифікують боржника, який згідно рішення Господарського Рівненської області від 13 жовтня 2010 року у справі № 17/114 зобов"язаний провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" на протязі 10 (десяти) днів, з дня набрання даним рішенням законної сили. Тобто, у державного виконавця відсутні перешкоди для здійснення виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду від 13 жовтня 2010 року у справі № 17/114 у примусовому порядку.

Враховуючи викладене, правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно вказаного наказу відсутні.

Стаття 89 ГПК України передбачає можливість звернення державного виконавця до господарського суду за роз"ясненням прийнятого ним рішення. Таким правом державний виконавець не скористався.

Посилання державного виконавця на ту обставину, що у наказі № 17/114 від 26.05.2011 року відсутні дані про стягувача, що унеможливлює виконання рішення суду від 13.10.2010р. у справі № 17/114 не заслуговує на увагу, оскільки рішення у даній справі прийнято зі спору, що носить немайновий характер.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України, рішення господарського суду, що набули законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду від 26.05.2011 року №17/114 є порушенням ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України щодо обов"язковості виконання судових рішень.

Колегія суддів вважає, що дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 23.11.2012р. є незаконними

Щодо висновків суду першої інстанції, про неможливість зобов`язання відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 17/114 від 26.05.2011 року, оскільки суд не уповноважений зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України "Про виконавче провадження" можуть і повинні вчинятися лише державним виконавцем слід зазначити таке.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13).

Оскільки органом ДВС вже відмовлялось у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду від 26.05.2011 року №17/114 (постанова ДВС від 04.08.2011р.) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на невідповідність наказу п.3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що може свідчити про ухилення органу ДВС від вчинення дій пов"язаних з відкриттям виконавчого провадження без достатніх підстав.

А тому, колегія суддів вважає за необхідне зобов"язати орган державної виконавчої служби вчинити дії з відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 26.05.2011 року №17/114.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1 Апеляційну скаргу Бровченко Лілії Антонівни на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.02.2013 р. у справі № 17/114 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.02.2013 р. у справі № 17/114 за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

1. Скаргу Бровченко Лілії Антонівни на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Рівненської області від 26.05.2011 року №17/114.

3. Зобов"язати відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції здійснити дії по відкриттю виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 26.05.2011р. №17/114.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.