ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2013 року справа № 919/277/13
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вул. Луначарського, 5, м .Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99014)
про стягнення 53208,40 грн.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників сторін:
від позивача - Бекетова Н.С., довіреність від 29.12.2012;
від відповідача - не з'явився.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 53208,40 грн, з яких: 6588,46 грн - заборгованість з орендної плати; 396,75 грн - пеня; 827,19 грн - 30% річних; 45396,00 грн - штраф.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтю 230 Господарського кодексу, статті 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 28.01.2011 №23-11 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати.
Ухвалою суду від 06.03.2013 позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/277/13.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.03.2013 проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості.
26.03.2013 в судовому засіданні була оголошена перерва до 11.04.2013.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Відповідач після закінчення перерви у судове засідання не з'явився, явку представника не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
28.01.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №23-11 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 11,4 кв.м., в будівлі (літ. 1, літ. 2), розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, - яке перебуває на балансі РЕП-6 (далі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно із незалежною оцінкою станом на 30.06.2010 - 31060,00 грн (Додаток 1).
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата складає 1261,00 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на відповідні рахунки місцевого бюджету. Орендна плата сплачується щомісячно.
Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
За умовами підпункту 4.4.3 пункту 4.4 Договору Орендар зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
Цей Договір діє з моменту його підписання до 26.01.2016 (пункт 7.1 Договору).
28.01.2011 за актом приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до Договору) Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 11,4 кв.м., в будівлі (літ. 1, літ. 2), розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2012 по справі №5020-904/2012, зокрема, розірвано договір оренди нерухомого майна від 28.01.2011 № 23-11, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, - з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.
Вказане рішення суду набрало законної сили 05.10.2012, а відтак з цього дня Договір припинив свою дію.
Але, як стверджує позивач, протягом дії Договору та протягом строку, встановленого для повернення орендованого майна (30 днів після припинення дії Договору - пункт 4.4.14 Договору), відповідач не вносив відповідно орендну плату та плату за фактичне користування майном, внаслідок чого у нього перед позивачем за період з 01.06.2012 по 31.10.2012 утворилась заборгованість в сумі 6588,46 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі договору оренди.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України та умовами вказаного Договору (пункт 3.2) на орендаря покладено обов'язок щомісячно не пізніш 20 числа поточного місяця сплачувати орендну плату.
Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати та фактичного користування майном у розмірі 6588,46 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного вище, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором у розмірі 6588,46 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 396,75 грн, 30% річних у розмірі 827,19 грн та штраф у розмірі 45396,00 грн (розрахунки пені та 30% річних здійснені позивачем за відповідні періоди прострочення внесення орендної плати по 20.01.2013).
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом пункту 8.5 Договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних
від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Перевіривши здійснені Позивачем у позовній заяві розрахунки пені на суму 354,75 грн та 30% річних на суму 827,19 грн, суд дійшов висновку про їх вірність та відповідність фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.
Для визначення розміру штрафу Позивачем за основу взято річний розмір орендної плати, встановлений пунктом 3.2 Договору (1261,00 грн * 12 місяців); загальний розмір штрафу за розрахунком Позивача становить 45396,00 грн. (15132,00 грн * 3 роки).
Водночас, статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Із даною нормою узгоджується пункт 3 статті 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин, так само як і не надають суду право повністю звільнити винну сторону від сплати неустойки.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 статті 83 ГПК України суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 45396,00 грн суд зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження факту спричинення йому збитків в результаті несплати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.
Виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, - до розміру місячної орендної плати (1261,00 грн).
На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, тим більше, що з відповідача за прострочку виконання грошового зобов'язання щодо внесення орендної плати вже стягнуто більше 1000,00 грн інших санкцій (396,75 грн - пеня та 827,19 грн - 30% річних).
Також, при визначенні розміру штрафу судом врахована і невідповідність розміру штрафу, який підлягає сплаті (45396,00 грн), наслідкам допущеного порушення (6588,46 грн).
Підсумовуючи викладене, позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 6588,46 грн, пеня в сумі 396,75 грн, 30% річних у розмірі 827,19 грн, штраф у розмірі 1261,00 грн, всього - 9073,40 грн.
За правилами статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 6588,46 грн, пені у розмірі 396,75 грн, 30% річних у розмірі 827,19 грн та штрафу у розмірі 45396,00 грн, - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99014; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) заборгованість з орендної плати у розмірі 6588,46 грн (шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн 46 коп.), пеню у розмірі 396,75 грн (триста дев'яносто шість грн 75 коп.), 30% річних у розмірі 827,19 грн (вісімсот двадцять сім грн 19 коп.), штраф у розмірі 1261,00 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна грн 00 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99014; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).
Повне рішення складено 16.04.2013.
Суддя О.М.Архипенко