Справа № 360/42/13-ц Головуючий у І інстанції Додатко В.Д.
Провадження № 22-ц/780/2063/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 19.04.2013
У Х В А Л А
іменем України
18 квітня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами відділу Державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2013 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії відділу державної виконавчої служби,-
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із скаргою на дії відділу ДВС Бородянського РУЮ Київської області, яку мотивував тим, що 20 жовтня 2011 року державним виконавцем було відкрите виконавче провадження № 29345412 щодо виконання виконавчого листа № 2-1831 від 11 жовтня 2011 року, виданого Бородянським районним судом, про стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь банку коштів в розмірі 1951489,02 грн. Посилався, що під час проведення виконавчих дій старший державний виконавець Кудрановський Ю.В. допустив низку порушень Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема не з'ясував чи є у боржників грошові кошти, в тому числі на рахунках та вкладах у банках чи інших фінансових установах. Крім того, не встановив чи є у боржника інші цінності, в тому числі атомобілі, обладнання, а відразу почав звертати стягнення на предмети іпотеки (будівлю цеху з магазином і кафе, магазин та житловий будинок), чим порушив правила черговості звернення стягнення. У зв'язку із наведеним просив визнати протиправною бездіяльність відділу ДВС Бородянського РУЮ щодо невжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання виконавчого листа № 2-1831 від 11 жовтня 2011 року по виявленню та стягненню грошових коштів, інших цінностей і рухомого майна боржника ОСОБА_2, зобов'язати відділ ДВС провести передбачені законом дії щодо виявлення активів у визначеній законом послідовності, зупинити процес стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 29345412.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2013 року скарга задоволена в повному обсязі.
Відділ ДВС Бородянського РУЮ Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
ОСОБА_3 як особа, яка не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права і обов'язки, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а скаргу залишити без розгляду, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Задовольняючи скаргу, суд обгрунтовував свої висновки тим, що, незважаючи на встановлену законодавством обов'язкову черговість стягнення на майно боржника, державним виконавцем фактично проводилися лише дії щодо звернення стягнення на предмети іпотеки, що суттєво обмежує права та інтереси сторін виконавчого провадження.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи і зроблені в результаті порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи скаргу, суд залишив поза увагою вимоги ст.385 ЦПК України, яка встановлює десятиденний строк оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Відповідно до вимог ст.ст.25,27 Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті провадження державний виконавець у постанові вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
За змістом даних норм державний виконавець має розпочате примусове виконання судового рішення та вжити заходів для виявлення майна боржника через сім днів з моменту винесення постанови.
Суд не з'ясував коли вчинено бездіяльність і коли про це дізнався заявник, хоча з'ясування наведених обставин є важливим з огляду на те, що провадження відкрите 20 жовтня 2011 року, а скарга на бездіяльність подана лише у грудні 2012 року. Наведене свідчить про неповноту судового розгляду.
- 3 -
Крім того, суд взагалі не досліджував виконавче провадження та не з'ясовував тих обставин чи вживав державний виконавець заходи для виявлення рахунків і коштів боржників. Справа розгляднута у відсутність представника ДВС, який не був повідомлений про час розгляду справи, що потягло її неправильне вирішення.
Задовольняючи скаргу і зобов'язуючи державного виконавця вчинити дії щодо виявлення активів у визначеній Законом України «Про виконавче провадження» послідовності, суд не звернув уваги на приписи ст.52 вказаного Закону, відповідно до якої черговість стягнення на кошти та майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Також, зупиняючи процес стягнення нерухомого майна боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 29345412, суд не врахував, що відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження належить до виключної компетенції державного виконавця. Відповідно до вимог ч.2 ст.387 ЦПК України, суд за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, має право лише зобов'язати державного виконавця (чи іншу особу ДВС) усунути порушення, а не перебирає на себе повноваження виконавчої служби.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення скарги.
Згідно п.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції грунтується на неповно з'ясованих матеріалах справи, постановлена з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає, що скарга кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність ВДВС не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно приписів частин 2 і 5 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Отже за змістом вказаної норми саме державний виконавець визначає черговість стягнення на кошти і інше майно боржника.
Аналогічні положення містяться в п.5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом МЮ України № 74/5 від 15.12.1999 року, який визначає, що остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
За таких обставин посилання заявника на порушення державним виконавцем вимог закону щодо черговості безпідставні.
Крім того, відповідно до вимог частин 1,8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Отже державний виконавець обгрунтовано звернув стягнення на передане в іпотеку майно, що свідчить про законність його дій.
- 4 -
Щодо скарги заявника в частині зупинення процесу стягнення, то дані вимоги не грунтуються на законі. Як вище вказувалося питання зупинення виконавчого провадження належить до виключної компетенції державного виконавця, а не суду, як помилково вважає заявник.
Посилання представника заявника в засіданні апеляційного суду на те, що зупинення процесу стягнення судом передбачено ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» необгрунтовані, поскільки дана норма регулює питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності джержавного виконавця.
За таких обставин підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги відділу Державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволити частково.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 18 січня 2013 року скасувати та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії відділу державної виконавчої служби.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________