Справа №784/1285/13 02.04.2013 02.04.2013 02.04.2013

Провадження номер 22ц/784/1330/13 Суддя суду 1-ї інстанції - Тішко Д.А.

Категорія 46 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника третьої особи - Глух Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И Л А:

02 липня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Позивач зазначав, що з 5 лютого 2010 року він перебував у шлюбі з відповідачкою. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З квітня 2012 р. сторони припинили шлюбні відносини, оскільки відповідачка вирішила створити нову сім'ю.

Посилаючись на безвідповідальне відношення відповідачки до виконання своїх материнських обов'язків, неможливість її утримувати дитину, наявність висновку органу опіки та піклування про доцільність проживання сина з ним, позивач просив визначити місцем проживання ОСОБА_6 місце проживання батька.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, та увалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що він є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно з ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої 20 листопада 1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач та відповідачка знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 2010 р. до 03 серпня 2012 р. (а.с.6, 102).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Дитина залишилася проживати з батьком та його батьками, що підтверджується висновком виконкому Миколаївської міської ради та поясненнями сторін (а.с.31).

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради №607 від 22.06.2012 р. була визначена участь матері у вихованні сина шляхом надання їй побачень з ним з 9 до 13 години з понеділка по четвер кожного тижня місяця, та з 18 годин кожної п'ятниці до 18 годин кожної суботи без присутності батька з правом зміни порядку спілкування за взаємною згодою батьків (а.с.42).

Як позивач, так і відповідач за місцем свого проживання створили належні умови для проживання сина, працюють, за місцем роботи та проживання характеризуються позитивно (а.с.22, 23, 28, 29, 36, 38, 39, 86, 87).

Відповідно до висновку виконкому Миколаївської міської ради від 01.08.2012 р., доцільним є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_3, оскільки за місцем проживання його матері склався складний психологічний клімат, що призводить до частих непорозумінь та сварок, що може негативно вплинути на розвиток малолітнього (а.с.31).

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку не має виключних обставин для розлучення дитини з матір'ю. Відповідачка позитивно характеризується, працює, створила належні умови для проживання дитини. А тому суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування.

Зазначений висновок в частині наявності складного психологічного клімату в сім'ї відповідачки не узгоджується з актом перевірки її сім'ї, де зазначено про доброзичливі стосунки у родині відповідачки. А отже висновок у даній частині є таким, що не відповідає обставинам, встановленим органом опіки та піклування під час вирішення даної ситуації.

Доводи апелянта про те, що саме він може створити належні умови для виховання сина, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду, чи доводили б порушення судом норм сімейного законодавства, основних засад та пріоритетів, встановлених національним та міжнародним законодавством щодо захисту інтересів дітей, а тому не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді