Справа №2-4598/07

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2007 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Шликова С.П.,

при секретарі Клюєвій А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Донецьку Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення з влаштуванням окремого входу та прибудови,-

В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської районної в м. Донецьку Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення з влаштуванням окремого входу та прибудови, мотивуючи свої вимоги наступним:

Відповідно до договору купівлі - продажу від 02.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №5-1491 державного нотаріуса ОСОБА_2, позивачу на праві приватної власності належить двохкімнатна квартира №35, загальною площею 45,8 кв.м. в житловому будинку №60 по пр. Київському в м. Донецьку.

Користуючись правами власника, ОСОБА_1 переобладнала вказану квартиру під офіс -магазин з влаштуванням окремого входу та прибудови і має намір в подальшому використовувати приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно технічного висновку ДП «Донецький Промбуд НДІ проект» є можливим переведення квартири в нежилий фонд під офіс - магазин з влаштуванням окремого входу і прибудовою.

Позивачка зазначає, що на день звернення до суду нею виконано 100% будівельних робіт, приміщення відповідає вимогам норм та правил і використання його не суперечить інтересам суб'єктів права.

Позивач просила суд визнати за нею право власності на нежитлові приміщення першого поверху магазин - офіс з влаштуванням окремого входу та прибудови, загальною площею 76,5 кв.м. (колишня квартира №35) в житлову будинку №60 по пр. Київському в м. Донецьку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи на підставі наявних у справі доказів у порядку ст. 224 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно договору купівлі - продажу від 02.08.2007 року, зареєстрованого держаним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 за реєстровим № 5-1491, ОСОБА_1 придбала на праві приватної власності двохкімнатну квартиру №35 в житловому будинку № 60 по проспекту Київському у м. Донецьку, загальною площею 45,8 кв.м., про що свідчить надана копія договору купівлі - продажу (а.с.а.с. 3-4).

Судом встановлено, що позивачем самовільно, без дотримання належної процедури, переплановано двохкімнатну квартиру №35 за вищезазначеною адресою, шляхом влаштування окремого входу та прибудови та утворення вбудовано - прибудованого нежитлового приміщення, загальною площею 76,5 кв.м.

Як вбачається з наданого технічного висновку ДП «Донецький Промбуд НДІ проект» (а.с.а.с. 11-18), технічний стан квартири №35 з прибудовою житлового будинку № 60 по проспекту

2

Київському у м. Донецьку, оцінюється як задовільний та може використовуватися як нежитлове приміщення у сфері обслуговування населення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У відповідності до ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочиненне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостроене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Київської районної в м. Донецьку Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення з влаштуванням окремого входу та прибудови є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладенного ст.ст. 331,376 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської районної в м. Донецьку Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення з влаштуванням окремого входу та прибудови - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху магазин - офіс з влаштуванням окремого входу та прибудови, загальною площею 76,5 кв.м. (колишня квартира №35) в житловому будинку №60 по проспекту Київському у м. Донецьку.

Зобов'язати Бюро техничної інвентаризації м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху магазин - офіс з влаштуванням окремого входу та прибудови, загальною площею 76,5 кв.м. (колишня квартира №35) в житловому будинку №60 по проспекту Київському у м. Донецьку, яка складається з літ. А-4 -житловий будинок в тому числі нежитлове приміщення, площею 43,9 кв.м., літ. А'-і - прибудова.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.