Справа №22а/3960 Головуючий у 1 інстанції Драч Ю.І.
Категорія 40 Доповідач Жизневська А.В.
ПОСТАНОВА Іменем України
15 листопада 2006 року апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді Жизневської А.В.
суддів Малахової Н.М.
Матюшенка І.В.
при секретарі Кульчицькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про перерахунок пенсії та стягнення недовиплачених коштів, за апеляційною скаргою УМВС України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від ЗО серпня 2006 року , -
встановив:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати УМВС України в Житомирській області виплачувати йому пенсію із врахуванням пенсійної надбавки в розмірі 50% суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована відповідно до Указу Президента України 926/96 від 04.10.1996 року та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії з вини УМВС в Житомирській області. Мотивував свої вимоги тим, що підчас проходження служби отримував 50% пенсійної надбавки, а після виходу на пенсію в листопаді 1998 року йому виплачували 25%.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від ЗО серпня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано УМВС виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням пенсійної надбавки в розмірі 50% суми пенсії, яка могла б бути йому нарахована відповідно до Указу Президента України №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ». Зобов'язано Управління МВС України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої пенсії з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 50% суми пенсії відповідно до вказаного наказу з 01.01.2005 року.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що рішення прийнято судом на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права. На його думку, поза увагою суду залишилося те, що доплата, на яку претендує позивач має персональний характер, не застосовується до всіх працівників МВС, не є обов'язковою виплатою, встановлюється за рішенням керівника органу у розмірі від 25 до 50% в межах асигнувань, що виділяються на утримання органу. Зазначає, також, що, у відповідності до постанови КМУ від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей» обчислення і розміри пенсій встановлюються, виходячи з виплат, які отримувалися на день звільнення. Підчас проходження служби така надбавка ОСОБА_1 на останній посаді нараховувалася у розмірі 25% і виплачувалася йому.
Перевіривши законність та обгрунтованність постанови суду, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України у Житомирській області і 21.11.1998 року був звільнений згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 18.11.1998 р. №139 о/с (а.сп.19) у відставку за пунктом "б" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ №114 від 29.07.1991 року.
Указом Президента України від 04.10.1996 р. №926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати працівників органів внутрішніх справ» керівникам органів внутрішніх справ надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, встановлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством, і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату у розмірі від 25 до 50% суми пенсії, яка могла б бути їм нарахована.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував доплату у розмірі 50% (а.сп.42) до квітня 1998 року, а далі виплачувалося 25%, оскільки таку доплату встановлено всім особам рядового і начальницького складу наказом начальника УМВС України в Житомирській області №82 від 08.05.1998 року (а.сп.29). Позивач не заперечує, що отримував доплату в розмірі 25% і не оспорював своє право на 50% доплати, оскільки вона не включалася до розрахунку пенсії до 01.01.2005 року.
Доводи позивача та посилання суду на довідки про виплату ОСОБА_1 50% доплати (а.сп.6,33) спростовуються вищезазначеними доказами, представленими суду відповідачем.
Виходячи з викладеного, суд 1 інстанції дійшов помилкового висновку про наявність порушеного конституційного права позивача на соціальний захист. Висновки суду не відповідають обставинам справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задовольнити.
Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від ЗО серпня 2006 року скасувати, прийнявши нову про відмову у задоволені позову ОСОБА_1.
Постанова вступає в законну силу з моменту їх проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня складення її у повному обсязі.