АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «18» квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Станковська Г. А.

суддів Петлюка В.І.

Колотило О.О.

при секретарі Гладій О.В.

за участю прокурора Хоміцької Т.Б.

та адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Чернівецької області Хоміцької Т.Б. та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Гермаківка Борщівського району Тернопільської області, мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні 2 неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, -

засуджений:

- за ст. 358 ч.4 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень в дохід держави;

- за ст. 358 ч.3 КК України - виправданий;

- за ст. 27 ч.4, 369 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень в дохід держави;

- за ст. 190 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі;

- за ст. 190 ч.4 КК України до покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі.

Справа №11/794/118/13 Головуючий у І інстанції: Літвінова О.Г. Категорія ст.ст. 358 ч.4, 27 ч.4,

369 ч.1, 190 ч.3, 190 ч.4 КК України Доповідач: Станковська Г.А.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим та остаточно призначено покарання у видгляді 5-ти років позбавлення волі та штрафу в розмірі 3400 гривень.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обовязки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, один раз на місяць протягом строку випробування з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Покарання у вигляді позбавлення волі та штрафу визначено виконувати самостійно.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено обрану - заставу.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він приблизно в 2000-2006 роках, бажаючи одержати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак не маючи для цього законних підстав у зв'язку з відсутністю диплому про вищу юридичну освіту, надав невстановленій слідством особі відомості про себе для підроблення диплому про вищу юридичну освіту.

Невстановлена слідством особа підробила диплом НОМЕР_1 від ЗО червня 1992 року з реєстраційним номером 1663 про здобуття ОСОБА_6 вищої юридичної освіти в Київському Державному університеті імені Т.Шевченка та передала його ОСОБА_6

ОСОБА_6 маючи завідомо підроблений диплом НОМЕР_1 від 30 червня 1992 року з реєстраційним номером 1663 про здобуття ним вищої юридичної освіти в Київському Державному університеті імені Т.Шевченка, достовірно знаючи, що він немає законних підстав для одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і бажаючи його одержати, діючи умисно, в 2006 році подав в Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в Івано-Франківській області свої документи, в тому числі й завідомо підроблений диплом НОМЕР_1 про вищу юридичну освіту.

22.12.2006 року рішенням №226 Івано-Франківської обласної КДКА, члени якої не були обізнані про фіктивність диплому ОСОБА_6 про вищу юридичну освіту, на підставі цього диплому видала ОСОБА_6 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В 2007 році ОСОБА_6, будучи, завдяки незаконно здобутому свідоцтву про право на заняття адвокатською діяльністю, залученим в якості адвоката та допущеним до участі як захисник у кримінальній справі №0-079155 порушеній відносно ОСОБА_8, достовірно знаючи і приховуючи той факт, що він немає належної юридичної освіти, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він одержав незаконно, діючи умисно та з корисливим мотивом, ввів в оману батька ОСОБА_8 - ОСОБА_9 щодо наявності у нього законних підстав для здійснення адвокатської діяльності та можливості забезпечити належну реалізацію конституційного права його сина на захист, підбурив ОСОБА_9 до дачі хабара службовим особам прокуратури та суду і шляхом обману протягом грудня 2007 - січня 2008 років заволодів його коштами в сумі 30000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 151500 грн.), одержуючи їх частинами від ОСОБА_9 під виглядом одержання грошей для дачі хабарів та як гонорар за надання послуг адвоката його сину ОСОБА_8, який був притягнутий до кримінальної відповідальності. Також протягом 2008-2010 років заволодів коштами ОСОБА_9 в сумі 500 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало приблизно 3500 грн.) під виглядом гонорару за надання послуг адвоката його сину.

Внаслідок таких незаконних умисних дій ОСОБА_6 незаконно, шляхом обману, заволодів коштами громадянина ОСОБА_9 на загальну суму 155 тисяч гривень, що становило особливо великий розмір.

Крім цього, ОСОБА_6, достовірно знаючи і приховуючи той факт, що він немає належної юридичної освіти, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він одержав незаконно, діючи умисно та з корисливим мотивом, ввів в оману дружину ОСОБА_10 - ОСОБА_11 щодо наявності у нього законних підстав для здійснення адвокатської діяльності та можливості забезпечити належну реалізацію конституційного права її чоловіка на захист, шляхом обману, протягом 2009-2011 років заволодів коштами ОСОБА_11, а саме одержуючи їх частинами від ОСОБА_11 та ОСОБА_10 під приводом відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_12 - в червні 2009 року в сумі 10 000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 76148 грн.), в січні 2011 року 7500 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 59250 грн.) та 4 тисячами гривень і 300 доларами США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 2283 грн.) під виглядом надання послуг адвоката її чоловіку ОСОБА_10, який був притягнутий до кримінальної відповідальності.

На вказаний вирок подано апеляції старшим прокурором прокуратури Чернівецької області Хоміцькою Т.Б. та адвокатом ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6

Прокурор в своїй апеляції вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 грудня 2012 року не ґрунтується на законі і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Не заперечуючи кваліфікації дій засудженого, доведеності його вини у скоєнні злочинів, вказує, що судом безпідставно звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України, а тому обрана йому міра покарання є м'якою та не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого.

В зв'язку з чим, просить скасувати вирок суду І інстанції та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі, вважає висновки суду однобічними, необ'єктивними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що не підтверджуються доказами розглянутими в судовому засіданні.

Вказує, що суд взяв до уваги лише одні докази і відхилив інші, які могли істотно вплинути на його висновки. В зв'язку з чим, вирок суду І інстанції з зазначених підстав не відповідає фактичним обставинам справи, що вплинуло на невірну кваліфікацію злочину.

Просить звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ст. 358 ч.4 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Виправдати ОСОБА_6 по обвинуваченню за ст. 190 ч.3, ч.4; ст. 27 ч.4, ст. 369 ч.1 КК України у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину і недоведеності його вини.

Заслухавши головуючого, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг учасників судового засідання, думку прокурора, яка підтримала свої апеляційні вимоги та просила постановити новий вирок, адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 та самого засудженого, які наполягали на задоволенні своїх апеляційних вимог і просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 слід відмовити.

Вина засудженого ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.4; 27 ч.4, ст. 369 ч.1; 190 ч.3; 190 ч.4 КК України при обставинах наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних по справі доказів, які належним чином досліджені судом і яким дана правильна юридична оцінка.

Апеляційним судом установлено, що на протязі 2000-2006 років, ОСОБА_6 бажаючи одержати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак не маючи для цього законних підстав у зв'язку з відсутністю диплому про вищу юридичну освіту, надав невстановленій слідством особі відомості про себе для підроблення диплому про вищу юридичну освіту.

Невстановлена слідством особа підробила диплом НОМЕР_1 від ЗО червня 1992 року з реєстраційним номером 1663 про здобуття ОСОБА_6 вищої юридичної освіти в Київському Державному університеті імені Т.Шевченка та передала його ОСОБА_6

ОСОБА_6, маючи завідомо підроблений диплом НОМЕР_1 від 30 червня 1992 року з реєстраційним номером 1663 про здобуття ним вищої юридичної освіти в Київському Державному університеті імені Т.Шевченка, достовірно знаючи, що він немає законних підстав для одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і бажаючи його одержати, діючи умисно, в 2006 році подав в Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в Івано-Франківській області свої документи, в тому числі й завідомо підроблений диплом НОМЕР_1 про вищу юридичну освіту.

22.12.2006 року рішенням №226 Івано-Франківської обласної КДКА, члени якої не були обізнані про фіктивність диплому ОСОБА_6 про вищу юридичну освіту, на підставі цього диплому, видала ОСОБА_6 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В 2007 році ОСОБА_6, будучи завдяки незаконно здобутому свідоцтву про право на заняття адвокатською діяльністю залученим в якості адвоката та допущеним до участі як захисник у кримінальній справі №0-079155 порушеній відносно ОСОБА_8, достовірно знаючи і приховуючи той факт, що він немає належної юридичної освіти, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він одержав незаконно, діючи умисно та з корисливим мотивом, ввів в оману батька ОСОБА_8 - ОСОБА_9 щодо наявності у нього законних підстав для здійснення адвокатської діяльності та можливості забезпечити належну реалізацію конституційного права його сина на захист, підбурив ОСОБА_9 до дачі хабара службовим особам прокуратури та суду і шляхом обману, протягом грудня 2007 - січня 2008 років заволодів його коштами в сумі 30000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 151500 грн.), одержуючи їх частинами від ОСОБА_9 під виглядом одержання грошей для дачі хабарів та як гонорар за надання послуг адвоката його сину ОСОБА_8, який був притягнутий до кримінальної відповідальності. Також протягом 2008-2010 років заволодів коштами ОСОБА_9 в сумі 500 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало приблизно 3500 грн.) під виглядом гонорару за надання послуг адвоката його сину.

Внаслідок таких незаконних умисних дій ОСОБА_6 шляхом обману, заволодів коштами громадянина ОСОБА_9 на загальну суму 155 тисяч гривень, що становило особливо великий розмір.

Крім цього, ОСОБА_6, достовірно знаючи і приховуючи той факт, що він немає належної юридичної освіти, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він одержав незаконно, діючи умисно та з корисливим мотивом, ввів в оману дружину ОСОБА_10 - ОСОБА_11 щодо наявності у нього законних підстав для здійснення адвокатської діяльності та можливості забезпечити належну реалізацію конституційного права її чоловіка на захист, шляхом обману, протягом 2009-2011 років заволодів коштами ОСОБА_11, а саме одержуючи їх частинами від ОСОБА_11 та ОСОБА_10 під приводом відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_12 - в червні 2009 року в сумі 10 000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 76148 грн.), в січні 2011 року 7500 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 59250 грн.) та 4 тисячами гривень і 300 доларами США (що відповідно до офіційного курсу НБУ складало 2283 грн.) під виглядом надання послуг адвоката її чоловіку ОСОБА_10, який був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Будучи допитаним в апеляційній інстанції при частковому судовому слідстві ОСОБА_6 себе винним визнав частково. Пояснював, що визнає себе винним в тому, що використовував підроблений диплом для отримання свідоцтва про адвокатську діяльність. Разом з тим, рахує, що кваліфікаційні іспити для отримання адвокатського свідоцтва він здав успішно і тому на законних підставах отримав адвокатське посвідчення. В подальшому він добросовісно надавав правову допомогу громадянам, оскільки досконало вивчив як кримінальне право, так і кримінальний процес. Громадянина ОСОБА_9 він не підбурював до дачі хабарів посадовим особам прокуратури та суду, і таких грошей від нього не отримував. Отримав тільки свій гонорар у сумі 4 тис. грн. за той обсяг роботи який добросовісно виконав. ОСОБА_13 його оговорює і це підтверджується тим, що тільки у 2012 році той написав заяву до правоохоронних органів, щоб збагатитися за його рахунок, бо вважав його заможною людиною. Перед цим ОСОБА_13 приходив до нього до дому і вимагав 1 тис. доларів США, щоб відкликати свою заяву з міліції. З потерпілою ОСОБА_11 мав цивільно-правові стосунки і це підтверджується його розпискою, згідно якої він позичив у неї 5 тис. доларів США на ремонт свого будинку, який згорів. Коли захищав її чоловіка у 2009 році, то між ними була укладена угода про надання правової допомоги і він діяв в рамках цієї угоди. ОСОБА_11 він не обманював і ніяких грошей, для погашення цивільного позову потерплих по справі її чоловіка, він не брав. Його гонорар склав десь 4500 гривень. На сьогодні він їй позичені гроші ще не повернув, але в них існує про це додаткова домовленість. ОСОБА_11 до нього ніяких претензій не має і про це написала заяву.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним, винуватість ОСОБА_6 встановлена як судом І інстанції, так і під час проведення часткового судового слідства в апеляційній інстанції.

Доводи адвоката ОСОБА_2, викладені ним у апеляційній скарзі, та підсудного ОСОБА_6 при дачі показів, спростовуються дослідженими доказами, зокрема показами потерпілого ОСОБА_9., який як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства, а саме, що він у 2007 році звернувся за допомогою до ОСОБА_6, який представився адвокатом. Одразу ОСОБА_6 сказав, що для вирішення питання з його сином, який вже був взятий під варту і обвинувачувався у вбивстві, слід принести та передати йому 30 тис. доларів США. Гроші він передав ОСОБА_6 в два прийоми. Перший раз у грудні 2007 року, а наступний раз був у січні 2008 року, бо ОСОБА_6 його підганяв. З розмов і поведінки ОСОБА_6 він зрозумів, що ці гроші підуть на підкуп прокурорів та суддів. Окрім цих грошей він також сплатив ОСОБА_6 гонорар 500 доларів із розрахунку по 50 доларів за кожне судове засідання. Загалом ним було передано підсудному 30500 доларів США. На даний час ОСОБА_6 жодної копійки йому не повернув, хоча спочатку він дійсно пропонував підсудному зробити це добровільно без втручання правоохоронних органів. Саме цим пояснюється той факт, що про ці події він написав у своїй заяві і звернувся до правоохоронців лише у 2012 році.

По вказаному епізоду винність ОСОБА_6 доведена показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, змістом інших письмових доказів на які послався суд у своєму вироку та досліджував під час проведення судового слідства (том. 3 а.с.63-76).

Тому оцінюючи у сукупності ці докази та послідовні покази потерпілого ОСОБА_9., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції пришов до правильного висновку, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального злочину передбаченого частиною 4 ст. 190 КК України та ст.ст. 27 ч.4. 369 ч.1 КК України.

Епізод заволодіння шахрайським способом грошима потерпілої ОСОБА_11 також знайшов своє підтвердження. Окрім показів ОСОБА_11, які вона дала на досудовому слідстві та її заяви про скоєний злочин, вказаний факт підтверджений свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які суд також навів у своєму вироку.

На спростування доводів ОСОБА_6, що він надавав юридичні послуги як адвокат, заслуговує і той факт, що в матеріалах справи на а.с 73 т. 2 є ксерокопія договору про надання правових послуг адвоката під час попереднього слідства, яка укладена 17.05.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Однак колегія судів оцінює її критично, оскільки ця угода датована 2008 роком, в той час, як злочин ОСОБА_10 вчинив у 2009 році. Разом з тим, на а.с.21, 45 тома 1 є ще одна ксерокопія договору про надання правових послуг адвоката в інтересах підсудного за ч.1 ст. 115 КК України, який був укладений 15 квітня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Пояснити ці розбіжності підсудний не зміг, так як і не надав суду оригінали вказаних договорів.

Доводи захисту та підсудного ОСОБА_6. що з потерпілою ОСОБА_11 існують цивільно-правові стосунки і в даний час вона не має до підсудного матеріальних претензій, а тому і написала відповідну заяву, колегією суддів також не можуть бути взяті до уваги, оскільки потерпіла 17.05.2011 року звернулася з заявою щодо шахрайських дій ОСОБА_6 (том 1 а.с.18, 41). Під час проведення досудового слідства вона давала незмінні і послідовні покази щодо заволодіння її грошима ОСОБА_6 Лише 23.03.2012 року, тобто майже через рік, коли на досудовому слідстві вона була визнана потерпілою по справі (том 2 а.с.41) та отримавши від ОСОБА_6 відповідну розписку про добровільне повернення грошей в сумі 5 тис. доларів США в строк до 1 вересня 2012 року (том 2 а.с.43) ОСОБА_11 написала таку заяву (том 2 а.с.44). Однак, враховуючи обставини справи, пояснення ОСОБА_6, що він і на сьогодні вказані гроші не повернув, а також те, що допитати потерпілу не представляється можливим у зв'язку з її виїздом за межи України на заробітки, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 по цьому епізоду, взявши до уваги, зокрема останню заяву ОСОБА_11 від 19.09.2012 року (т.3 а.с.24), і правильно перекваліфікував його дії з частини 4 на частину 3 ст. 190 КК України.

Правильно кваліфіковані дії ОСОБА_6 і за ст. 358 ч. 4 КК України, як використання завідомо підробленого документу та виправдано його за ст. 358 ч.3 КК України на підставі здобутих і досліджених в судовому слідстві доказів. Так, на а.с. 229 тома 2 є постанова слідчого від 23.05.2012 року про виділення матеріалів кримінальної справи щодо виготовлення та придбання ОСОБА_6 фіктивного диплому НОМЕР_1 від 30 червня 1992 року з реєстраційним номером 1663 про здобуття ОСОБА_6 вищої юридичної освіти в Київському Держаному університеті ім. Т.Г.Шевченка (т.2 а.с. 230).

Колегія суддів не може погодитися з думкою захисту, що ОСОБА_6, який визнав себе повністю винним за обвинуваченням по використанню завідомо підробленого документу, має бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки вчинений ним злочин по даному обвинуваченню був триваючим і закінчився тільки після порушення кримінальної справи 05.03.2012 року та вилучення адвокатського посвідчення 06.03.2012 року та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, виданого 22.12.2006 року під час проведення обшуку 07.03.2012 року (а.с.149, 176, 222-227 т.2).

Правильного висновку дійшов суд першої інстанції і про те, що не визнання ОСОБА_6 своєї вини в суді є способом його захисту з метою уникнути відповідальності за скоєні злочини.

Отже, сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених в суді першої та апеляційної інстанції винність ОСОБА_6 у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.4, 27 ч.4 ст. 369 ч.1, 190 ч.3,4 КК України повністю доведена і колегія суддів кваліфікує його дії за цим законом, оскільки він використовував завідомо підроблений документ, підбурював до давання хабара та заволодів чужим майном шляхом обману чи зловживанням довірою за кваліфікуючими ознаками: повторно, вчинене у великих та особливо великих розмірах.

Разом з тим, встановивши обставини справи, суд допустився помилки в частині призначення покарання ОСОБА_6, оскільки воно не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням судом кримінального закону та безпідставним звільненням ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

У відповідності до ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до осіб з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, які дають можливість суду зробити висновок, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.

Відповідно до вимог п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009 року № 11 від 06.11.2009 « Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»:

- «Призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі

співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). »

Ці вимоги закону судом першої інстанції при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України були порушені. Тому колегія суддів не може погодитися з висновком суду І інстанції про обґрунтованість застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання засудженому і вважає його неправильним, як і явно несправедливим внаслідок м'якості, як на цьому також наголошує в апеляційній скарзі прокурор.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на наведене, погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів підсудним, особу винного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок районного суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку в частині призначення покарання ОСОБА_6

Отже, обираючи ОСОБА_6 міру покарання, колегія суддів враховує його вік, сімейне положення, що на його утриманні двоє малолітніх дітей, раніше ОСОБА_6 ні в яких протиправних діях поміченим не був, під час судового слідства каявся у скоєному та запевняв суд, що більше такого не повториться, сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий.

Ці обставини колегія суддів визнає такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і з урахуванням його особи, вважає за можливе застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ст. 190 ч. 3 та ч.4 КК України.

Разом з тим, враховуючи, що завдані збитки потерпілим не відшкодовані, тяжкість вчинених злочинів та обставини справи за яких були скоєні вказані злочини, що підсудний ОСОБА_6 вчинив умисні, корисливі, закінчені, тяжкий та особливо тяжкий злочини, заволодів коштами потерпілих на загальну суму 296681 гривень, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства.

Таке покарання сприятиме виправленню і перевихованню засудженого, попередженню нових злочинів, з урахуванням наявних обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 332-335, 365, 366, 367, 372, 378 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

З А С У Д И Л А:

Апеляцію старшого прокурора прокуратури Чернівецької області Хоміцької Т.Б. - задовільнити.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2012 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_6

- за ст.358 ч 4 КК України покарання у вигляді 6 місяців арешту;

- за ст.ст. 27 ч.4, 369 ч. 1 КК України покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ст. 190 ч.3 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

- за ст. 190 ч.4 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, за виключенням житла.

В силу ст.70 ч.1 КК України за сукупністю скоєних злочинів остаточне покарання слід визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і до відбуття визначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, за винятком житла.

Міру запобіжного заходу змінити з застави на утримання під вартою, взявши ОСОБА_6 під варту в залі суду. Зарахувати в строк відбуття покарання час утримання ОСОБА_6 під вартою з 06.03.2012 року по 20.03.2012 року включно.

Гроші внесені як застава по квітанцїї № к12/К/32 від 20.03.2012 року на рахунок ТУ ДСАУ в Чернівецькій області (а.с.199 т2) повернути заставодавцю ОСОБА_19.

Паспорт громадянина України та закордоннй паспорт на ім»я ОСОБА_6 приєднати до особової справи засудженого.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Чернівецької області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк і порядок з моменту вручення копії вироку.

Головуючий: Г.А.Станковська

Судді В.І.Петлюк О.О. Колотило