Справа  №22a/20l3                     Головуючий  у  1  інстанції  Єзерська  І.В.

Категорія  41                                  Доповідач                 Жизневська  А.В.

УХВАЛА Іменем України

22  листопада  2006  року                        апеляційний  суд  Житомирської  області

в  складі:головуючого                      Жизневської  А.В

суддів             Малахової  Н.М.,   Матюшенка  І.В.

при секретарі Кульчицькій І.В.,                                                   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2038 про визнання права на отримання надбавки за безперервну службу, стягнення надбавок та компенсації втрати частини доходів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного  суду  від  12  вересня  2006  року,   -

встановив:

Рішенням Житомирського районного суду від 12 вересня 2006 року в  задоволені  позову  відмовлено  за  безпідставністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове про задоволення його вимог. Зазначає, що, на його думку, судом неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для вирішення справи. Вважає, що суд не перевірив підтвердження та законність винесеного рішення Міністром Оборони України щодо розмірів виплати цієї надбавки. Підставами для виплат надбавок за безперервну службу в меншому розмірі стали телеграми, якими доводилося рішення Міністра Оборони України. Але суд не прийняв до уваги, що рішення МОУ не є нормативно-правовими актами, не мають силу закону. На його думку рішення постановлено в порушення  Конституції  України.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

Встановлено, що апелянт ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 2038 (а.сп.6). Безперервна вислуга років дає йому право на отримання надбавки за період травень 2003 року  -  червень  2004  року  -     30%,   з  липня  2004  року  -  50%.

Указом Президента України від 5 травня 2003 року №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям надбавки за безперервну військову службу в ЗСУ при наявності стажу служби понад 10 років -до 30% грошового забезпечення, понад 15 років - до 50%. Виплата вказаної надбавки повинна здійснюватися з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання  Збройних  Сил  України.

На виконання вказаного Указу Міністром оборони України 26.05.2003 року видано наказ №14 9 "Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", яким передбачено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюється, виходячи з наявного фонду грошового  забезпечення,   за  рішенням  Міністра  Оборони  України.

У порядку виконання зазначених нормативних актів Міністром Оборони України були видані розпорядження, згідно яких розміри таких надбавок для військовослужбовців за безперервну службу понад 10 і 15 років встановлювалися відповідно: з 1.05. по 31.10.2003 року - 5%, 10% грошового забезпечення; з 1.11. по 31.12.2003 року - 30%, 50%; з 1.01. по 31.08.2004 року - 5%, 10%, з 01.09.2004 року -40%, з 01.01.2005 року - 10%, з 01.03.2005 року - 50% (а.сп.41-47) .

Саме у таких розмірах апелянт отримував надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, що підтверджено довідкою військової частини А 2038 від 29.03.2006 року №621 (а.сп.6)   і  не  заперечується  самим  апелянтом.

За таких обставин суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав вірну оцінку представленим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог  ОСОБА_1.

Доводи апелянта не впливають на правильність рішення суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 205 КАС України, апеляційний  суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення.

Рішення Житомирського районного суду від 12 вересня 2006 року залишити  без  зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання  нею  законної  сили.