ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 122538/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року по справі № 2а - 9979/11/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В C Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія", звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень №0004582301 та №0004572341 прийнятих 24 червня 2011 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

На підтвердження позовних вимог покликається на безпідставність виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень - рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

У зв'язку з прийняттям відповідачем за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення №0007172301 від 19.09.2011р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить скасувати податкове повідомлення -рішення №0004582301 від 24.06.2011р. та №0007172301 від 19.09.2011р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0004582301 від 24.06.2011р. та № 0007172301 від 19.09.2011р.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

У поданій апеляційній скарзі покликаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що відповідачем у період з 30 березня 2011 року по 25 травня 2011 року проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", код за ЄДРПОУ 35879807 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010р., про що 10.06.2011 року складено акт №438/2301/35879807.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 24 червня 2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0004582301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 376001,25 грн. в тому числі 300801,00 грн. основного платежу і 75200,00 грн. штрафних санкцій та прийнято за результатами адміністративного оскарження 19 вересня 2011 року податкове повідомлення - рішення № 0007172301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі - 4771683,75 грн., в тому числі 3817347,00 грн. основного платежу і 954336,75 грн. штрафних санкцій.

Підставою прийняття оскаржуваних рішень про збільшення позивачу грошових зобов'язань у вищевказаних сумах стали висновки акта перевірки про безтоварність операцій позивача з ТзОВ "Трейд - Груп - Мар", ТзОВ "Луганськекспоенерго", ТзОВ "Вугілля Трейд" та ТзОВ "Новіком".

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним та таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо господарських відносин ВАТ "Львівська вугільна компанія" з ТзОВ "Луганськекспоенерго".

01 березня 2010 року між ТзОВ "Луганськекспоенерго" в особі директора Морозова М.К. та ВАТ "Львівська вугільна компанія", в особі голови правління генерального директора Потапенко В.І., укладено договір № 01/03-01 поставки гірничо - збагачувального обладнання, що визначено в специфікаціях, які є додатками до цього договору.

Як вбачається з розхідних накладних, виданих на виконання договору № 01/03-01, у вказаних накладних не зазначено осіб, які відвантажили та отримали товар. Такі ж відомості відсутні і в актах приймання - передавання, цього товару.

Згідно з п. 5.8 вказаного договору, з метою належного виконання прийнятих на себе зобов'язань з поставки продукції продавець надає покупцю наступні документи: сертифікат якості заводу - виготовника з відмітками продавця (по 1 екз. оригіналу); сертифікат про виникнення продукції (по 1 екз. оригіналу); дозвіл Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого надзору (1 екз. оригіналу); сертифікат відповідності, виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО (1 екз. оригіналу); товаротранспортні накладні, що містять відповідно, назви продавця та покупця продукції - згідно з відповідною специфікацією до даного Договору.

Вказані документи в матеріалах справи відсутні, що свідчить про невиконання сторонами умов договору, а відтак про відсутність поставки гірничо - збагачувального обладнання.

Як вбачається із додатку 1 до даного договору, специфікації на березень 2010 року від 01 березня 2010 року, на квітень 2010 року від 1 квітня 2010 року підписана головою правління - генеральним директором ОСОБА_4

Тобто, як випливає із аналізу матеріалів справи, договору та додатків № 1 до нього, 1 березня 2010 року головою правління - генеральним директором ВАТ "Львівська вугільна компанія" був Потапенко В.І., а ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків генерального директора тільки з 20 квітня 2010 року, що ставить під сумнів достовірність специфікацій, що є додатками до цього договору.

Щодо господарських відносин ВАТ "Львівська вугільна компанія" з ТзОВ "Трейд - Груп - Мар".

23 лютого 2010 року між ВАТ "Львівська вугільна компанія" та ТзОВ "Трейд - Груп - Мар" укладено договір № 23/02-01 поставки гірничо - збагачувального обладнання, що визначено в специфікаціях, які є додатками до цього договору.

Як вбачається з розхідних накладних, виданих на виконання договору 23/02-01, у вказаних накладних не зазначено осіб, які відвантажили та отримали товар. Такі ж відомості відсутні і в актах приймання - передавання, цього товару.

Згідно з п. 5.8 вказаного договору, з метою належного виконання прийнятих на себе зобов'язань з поставки продукції продавець надає покупцю наступні документи: сертифікат якості заводу - виготовника з відмітками продавця (по 1 екз. оригіналу); сертифікат про виникнення продукції (по 1 екз. оригіналу); дозвіл Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого надзору (1 екз. оригіналу); сертифікат відповідності, виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО (1 екз. оригіналу); товаротранспортні накладні, що містять відповідно, назви продавця та покупця продукції - згідно з відповідною специфікацією до даного Договору.

Вказані документи в матеріалах справи відсутні, що свідчить про невиконання сторонами умов договору, а відтак про відсутність поставки гірничо - збагачувального обладнання.

Щодо витрат понесених ВАТ "Львівська вугільна компанія" на транспортні та транспортно - експедиційні послуги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити те, що поставка гірничо - збагачувального обладнання ВАТ "Львівська вугільна компанія", згідно з договорами, що укладені з ТзОВ "Луганськекспоенерго" та ТзОВ "Трейд - Груп - Мар" повинна була здійснюватись на умовах DDP (Інкотермс в редакції 2010 року), якими передбачено, що продавець зобов'язаний укласти за свій рахунок договір перевезення товару до названого місця призначення, надати товар у розпорядження покупця чи іншої особи, зазначеної покупцем, у невідвантаженому виді на будь - яком прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, у погоджену дату чи в межах погодженого для постачання терміну, при цьому покупець зобов'язаний прийняти постачання товару.

Таким чином підстав для формування ВАТ "Львівська вугільна компанія" витрат на транспортні та транспортно - експедиційні послуги у позивача не було.

Щодо господарських відносин ВАТ "Львівська вугільна компанія" з ТзОВ "Вугілля Трейд".

01 серпня 2010 року ВАТ "Львівська вугільна компанія" уклало з ТзОВ "Вугілля Трейд" договір купівлі продажу вугілля, предметом якого є купівля позивачем вугілля марки ССр та ГОМСШ в кількості 10000 тонн та 5000 тонн, відповідно.

Придбання вугілля оформлено сторонами актами прийняття - передачі, видатковими накладними.

Також сторонами укладено 15.08.2010р. договір зберігання, відповідно до умов якого ТзОВ "Вугілля Трейд" зобов'язалося прийняти на зберігання вугілля марки ССр у кількості 3490,80 тонн. Передача на зберігання вугілля оформлена сторонами актами приймання - передачі.

Згідно з п. 2.1, 2.3 договору купівлі - продажу вугілля послуги залізниці оплачує продавець. Відвантаження вугілля проводиться залізничним транспортом у відповідності з мінімальними нормами (1 вагон) згідно з письмовою заявкою покупця.

Апеляційним судом встановлено, що документи, про перевезення залізничним транспортом придбаного у ТзОВ "Вугілля Трейд" вугілля, як це передбачено умовами договору, відсутні, що свідчить про те, що вугілля, за яке позивачем було проведено оплату ТзОВ "Вугілля Трейд" не транспортувалось.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно -матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреності на одержання будь - яких цінностей, отриманих від ТзОВ "Трейд - Груп - Мар", ТзОВ "Луганськекспоенерго", у ТзОВ "Вугілля Трейд" відсутні.

Щодо господарських операцій ВАТ "Львівська вугільна компанія" з ТзОВ "Новіком", з яким 02 лютого 2009 року було укладено договір підряду на проведення робіт по підсипці дамб хвостосховища № 1 і № 2 та ремонт обладнання апеляційним судом встановлено, що для забезпечення виконання умов цього договору ТзОВ "Новіком" було укладено договори субпідряду з ТзОВ "Пульсар".

Згідно з даними ЄДРПОУ основними видами діяльності ТзОВ "Пульсар" є наступні види діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення, 38.11 Збирання безпечних відходів, 43.11 Знесення, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У зв'язку з тим, що згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа може проводити лише ті види діяльності, які зазначені у Єдиному державному реєстрі, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ТзОВ "Пульсар" не проводив робіт за договорами субпідряду, що були укладені з ТзОВ "Новіком", оскільки такі не передбачені статутом ТзОВ "Пульсар" як вид діяльності Товариства.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги пояснення відповідача про те, що у контрагентів позивача ТзОВ "Трейд - Груп - Мар", ТзОВ "Луганськекспоенерго", ТзОВ "Вугілля Трейд" та ТзОВ "Новіком" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що робить не можливим виконання взятих на себе зобов'язань з приводу поставки обладнання, чи зберігання 15000 тонн вугілля, ремонту гірничо - збагачуваного обладнання тощо.

Апеляційний суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що реальність господарських операції із вищевказаними контрагентами встановлена рішеннями господарського суду м. Києва та актами зустрічних перевірок, оскільки вказані документи не мають преюдиційного значення, в розумінні ст. 72 КАС України, при розгляді даної справи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність укладених договорів з вищевказаними контрагентами та здійснення оплати за їх виконання не може слугували підставою для виникнення права на податковий кредит позивача за господарськими операціями з цими суб'єктами господарювання, оскільки, як встановлено судом, вказані суб'єкти господарювання не мали технічної можливості здійснювати господарську діяльність пов'язану з виконанням договорів, що укладались з позивачем.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи у розхідних накладних, виданих на виконання договорів, актах приймання - передавання, товарно - транспортних накладних, не зазначено осіб, які отримали товар. Отже, складені невідомими особами первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок відповідача про те, що позивачем відображені основні фонди, які придбані у невстановлених осіб, так як в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти їх придбання в ході здійснення господарської діяльності з ТзОВ "Трейд - Груп - Мар", ТзОВ "Луганськекспоенерго", ТзОВ "Вугілля Трейд" та ТзОВ "Новіком".

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що так як господарські операції, що відображені в договорах між ВАТ "Львівська вугільна компанія" та ТзОВ "Трейд - Груп - Мар", ТзОВ "Луганськекспоенерго", ТзОВ "Вугілля Трейд" та ТзОВ "Новіком" не здійснювались, і викладені в бухгалтерському та податковому обліках дані з приводу взаємовідносин з цими контрагентами не підтверджені первинними документами, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області №0004582301 від 24 червня 2011 року та №0007172301 від 19 вересня 2011 року прийняті відповідно до чинного законодавства, у спосіб встановлений законодавством, та в межах своєї компетенції відповідача, а тому підстав для скасування вищевказаних податкових повідомлень рішень немає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1,2,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Сокальському районі Львівської області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року по справі № 2а - 9979/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді В.П. Сапіга

Я.С. Попко