Справа № 1304/7355/12 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 10/1390/602/12 Доповідач: Белена А. В.
Категорія:: ст. 236-8 КПК України, ст.212 ч.3 КК України
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - Белени А.В.,
суддів - Грищука В.О., Партики І.В.,
з участю прокурора - Андрусишин С.Я.,
захисника-адвоката - ОСОБА_1,
заявника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляцією прокурора у справі Андрусишин С.Я. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2012 року, -
встановила:
Цією постановою задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Андрусишин С.Я. про порушення кримінальної справи від 26 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Андрусишин С.Я. про порушення кримінальної справи від 26 червня 2012 року відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України.
У підтвердження своїх вимог в скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена прокурором без законних підстав на її порушення, оскільки на момент її винесення відсутні достатні приводи та підстави що вказують на наявність ознак злочину, та на час прийняття оскаржуваної постанови жодних приводів та підстав для порушення кримінальної справи у слідчого не було.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану скаргу, дійшов до висновку, що для винесення вказаної постанови про порушення кримінальної справи не було підстав для її порушення, а саме були відсутні достатні дані, які вказують на наявність ознак вищевказаного злочину.
На дану постанову суду прокурор в справі подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2012 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України - скасувати, а справу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд..
Вказує, що судом безпідставно не визнано приводів та підстав, зазначених у постанові про порушення кримінальної справи.
Вважає, що приводом до порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ "ЗУЕК", за ч.3 ст. 212 КК України стало відповідно до п.5 ч. 1 ст. 94 КПК України безпосереднє виявлення ознак складу вказаного злочину прокурором, підтверджене достатніми даними, які містяться в матеріалах дослідчої перевірки. Підставами до порушення кримінальної справи стали достатні дані, які містяться в матеріалах дослідчої перевірки: акті планової виїзної перевірки ТОВ "Західно-Українська енергетична компанія" №2539/23-236461945 від 06.10.10 р., податкових повідомленнях-рішеннях, акті планової виїздної перевірки ТОВ "ВГЦ "Піраміда" від 22.07.10 р.№ 405/23-4/13821804, акті №678/23-2/36461945 від 23.03.11 р. за період з 01.09.09 р. по 01.12.10р., довідці документальної перевірки ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" (ЗУЕК) від 16.08.10 р. №266/03481371 та інших документах.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку апеляції, думку захисника-адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2 про заперечення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
26 червня 2012 року старшим прокурором відділу управління нагляду прокуратури Львівської області молодшим радником юстиції Андрусишин С.Я. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
З цієї постанови вбачається, що в наслідок порушення вимог п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 п. 11.2.1 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" директор TOB „Західно-Українська енергетична компанія" ОСОБА_2 умисно ухилився від сплати податку на прибуток у сумі 2913791 грн., в наслідок використання незаконної схеми мінімізації податкових зобов'язань, шляхом здійснення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, з ВАТ „Закарпатнафтопродукт" та TOB „Бав-Л", що є порушенням вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.
Об'єктивна сторона злочину за ст. 212 КК України полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених в установленому порядку, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів у значних розмірах.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом. При цьому він має бути прямим, заздалегідь обдуманим.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 15 від 08.10.2004 р. "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" злочин, передбачений ст.212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань).
Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами… утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою (пункт 55.1 статті 55 цього Кодексу і вважається досудовим порядком вирішення спору (пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу). Рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті ( підпункт 56.19 статті 56 цього Кодексу).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу).
Отже, відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем набрання судовим рішенням законної сили (датою узгодження грошового зобов'язання).
Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органам утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення 10 календарних днів, що настають за днем набрання судовим рішенням законної сили, протягом яких мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Листом ДПС України від 05.01.2012 року № 156/7/19-5017 врегульовано питання узгодження податкового зобов'язання у разі звернення платника податків до суду щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення, а також безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину, а підставами - достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до статті 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановляючи постанову виконав вимоги закону та, не вдаючись в оцінку доказів, правильно прийшов до переконання, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора не було достатніх підстав до порушення такої.
Суд першої інстанції вірно зазначив у своїй постанові, що постанова старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Андрусишин С.Я. про порушення кримінальної справи від 26 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, винесена передчасно, оскільки прийнята без врахування того, що TзOB „Західно-Українська енергетична компанія" оскаржено винесенні податкові повідомлення-рішення від 29.10.2010 року. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року позов задоволено та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 29.10.2010 року № 0001742302/0/29492 та від 29.10.2010 року №0001752302/0/29490. Вищевказана постанова вступила в законну силу, залишена без зміни Львівським апеляційним адміністративним судом від 02.03.2012 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на момент винесення постанови про порушення кримінальної справи в старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Андрусишин С.Я. не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а доводи прокурора в апеляції не ґрунтуються на матеріалах справи і є безпідставні.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2012 року якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи від 26 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у справі Андрусишин С.Я.- без задоволення.
Головуючий суддя:
Судді: