ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2013 року справа № 919/308/13
За позовом публічного акціонерного товариства «Кримелектромашторг»
(Миколаївське шосе, 3 км, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047)
до військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у
м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 1088426,67 грн.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників учасників судового процесу:
від позивача - Шашкіна В.А., довіреність від 14.02.2013;
від відповідача - Стець В.М., довіреність від 27.02.2013;
від відповідача - Поліщук О.А., довіреність від 10.04.2013;
від третьої особи - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Кримелектромашторг» (Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до військової частини А0225 (Відповідач) про стягнення 1088426,67 грн, з яких: сума основного боргу - 1068749,96 грн; пеня - 14054,79 грн; 3% річних - 5621,92 грн.
Позовні вимоги, із посиланням на статтю 526, 530 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 4.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 06.11.2012 №70 щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 14.03.2013 позовна заява публічного акціонерного товариства «Кримелектромашторг» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
У відзиві на позов від 01.04.2013 №154/12/1-977 Відповідач визнав позовні вимоги частково - в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1068749,96 грн. Щодо вимог Позивача про стягнення пені та 3% річних Відповідач зазначив, що прострочення оплати поставленого товару виникло з незалежних від Відповідача причин, оскільки необхідні документи для оплати були своєчасно направлені ним до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, але невиконанні останнім з причин забезпечення наприкінці бюджетного 2012 року виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, до яких оплата послуг за договорами 2012 року не відносилась.
Ухвалою суду від 02.04.2013 розгляд справи було відкладено на 11.04.2013. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі.
Заявою від 11.04.2013 Позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з Відповідача 1081047,90 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 1068749,96 грн та пеня у розмірі 12297,94 грн.
Враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд приймає до розгляду зазначену заяву про зменшення позовних вимог.
Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до початку судового засідання надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного, оскільки явка третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, які склалися між сторонами, суд відмовляє в задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Представник Відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
06.11.2012 між військовою частиною А0225 (Покупець) та публічним акціонерним товариством «Кримелектромашторг» (Продавець) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №70 (далі - Договір).
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцю товари, зазначені в п. 1.2 цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару: аварійні надувні бонові загородження «РУБІЖ-1000Н» в комплекті, відповідно до специфікації, що додається. Кількість товару - 205 секцій.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору становить 1068749,96 грн, у тому числі ПДВ - 178124,99 грн.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем товарів протягом 30 банківських днів після підписання Сторонами Актів приймання та здавання товару та пред'явлення Продавцем рахунка на оплату товару. До рахунку додається видаткова накладна.
За умовами підпункту 6.1.1 Договору Покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків до повного виконання (пункт 10.1 Договору).
На виконання своїх зобов'язань за Договором, 30.11.2012 Позивач здійснив поставку товару вартістю 1068749,96 грн в комплекті відповідно до специфікації, що підтверджується складеним між сторонами актом приймання та здавання товару від 01.12.2012, та пред'явив Відповідачу відповідні рахунок на оплату товару від 30.11.2012 №15743 і видаткову накладну від 30.11.2012 №15743 /арк.с. 16-18/.
Натомість, Відповідач, у свою чергу, у встановлені Договором строки не оплатив отриманий товар, що і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами пункту 4.1 Договору Відповідач зобов'язався сплатити отриманий від Позивача товар протягом 30 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання та здавання товару та пред'явлення рахунка на оплату товару.
Таким чином, з урахуванням раніш встановленої судом дати складення сторонами Акту приймання та здавання товару (01.12.2012) та фактичного пред'явлення Позивачем необхідного рахунку (30.11.2012), Відповідач повинен був сплатити отриманий на підставі Договору товар не пізніше 15.01.2013.
За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача за Договором складає 1068749,96 грн. Наявність цієї заборгованості також підтверджена актом звірки взаєморозрахунків, складеним і підписаним сторонами станом на 25.03.2013, та представником Відповідача у судовому засіданні.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1068749,96 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 12297,94 грн за період прострочення оплати поставленого товару з 16.01.2013 по 12.03.2013 (пояснення щодо цього періоду прострочення надані представником Позивача у судовому засіданні).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.3 Договору, у випадку затримки платежів більш ніж на 30 банківських днів після підпису Акту приймання та здавання товару, та отримання Покупцем рахунку Продавця, Покупець сплачує на користь Продавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір однієї облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.
Відповідно до частини шостої 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши заявлену Позивачем до стягнення суму пені, суд дійшов висновку про її вірність та відповідність чинним вимогам законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо посилань Відповідача на відсутність його вини у простроченні оплати поставленого товару, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як вбачається з листів Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі від 25.03.2013 №09-24/2535 та від 21.01.2013 №09-21/630 платіжне доручення військової частини А0225 від 14.12.2012 №440 про перерахування на користь публічного акціонерного товариства «Кримелектромашторг» 1068749,05 грн отримано органом державного казначейства 14.12.2012, але з причин забезпечення виконання наприкінці бюджетного 2012 року насамперед захищених статей бюджету, - залишилось не сплаченим.
Проте, на думку суду, невиконання платіжного доручення органом, який здійснює розрахункове-касове обслуговування учасника господарських відносин (окрім з підстав дії непереборної сили), не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за допущене господарське правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).
Таким чином, позов публічного акціонерного товариства «Кримелектромашторг» підлягає задоволенню у повному обсязі: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлений товар у розмірі 1068749,96 грн та пеня у розмірі 12297,94 грн, всього - 1081047,90 грн.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог.
Як раніше встановлено судом, заявою від 11.04.2013 Позивач зменшив розмір позовних вимог на 7378,77 грн.
Таким чином, у зв'язку із зменшенням Позивачем розміру позовних вимог, сума судового збору у розмірі 147,57 грн (2% від суми, на яку зменшено позовні вимоги), перерахована згідно з платіжним дорученням від 12.03.2013 №35573530 на суму
21768,53 грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.
Решта витрат Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов публічного акціонерного товариства «Кримелектромашторг» до військової частини А0225 про стягнення 1081047,90 грн, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007; ідентифікаційний код 14302650) на користь публічного акціонерного товариства «Кримелектромашторг» (Миколаївське шосе, 3 км, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047; ідентифікаційний код 05512035) суму боргу за поставлений товар у розмірі 1068749,96 грн (один мільйон шістдесят вісім тисяч сімсот сорок дев'ять грн 96 коп.), пеню у розмірі 12297,94 грн (дванадцять тисяч двісті дев'яносто сім грн 94 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 21620,96 грн (двадцять одна тисяча шістсот двадцять грн 96 коп.).
3. Повернути публічному акціонерному товариству «Кримелектромашторг» (Миколаївське шосе, 3 км, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047; ідентифікаційний код 05512035) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 147,57 грн (сто сорок сім грн 57 коп.), сплаченого на підставі платіжного доручення від 12.03.2013 №35573530 на суму 21768,53 грн.
Повне рішення складено 16.04.2013.
Суддя О.М.Архипенко