03.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797\352\13р. Головуючий у першій

інстанції Щербаков С. О.

Категорія 41 Доповідач апеляційної

інстанції Зотов В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Зотова В.С.,

суддів - Водяхіної Л.М., Андрейченко А.А.,

за участю

секретаря - Лащкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 липня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про встановлення житлового сервітуту шляхом визначення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, вимоги якого уточнила та остаточно просила суд встановити їй безстроковий житловий сервітут на квартиру АДРЕСА_1 та визначити порядок користування цією квартирою, виділивши у користування кімнату площею 18,0 кв. м.

Вимоги позову мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належала у рівних частках їй, відповідачу (її сину) та її померлому чоловіку. На підставі договору дарування № 4313 від 25.10.2006 року частка спірної квартири, яка належала позивачу та частка, яка належала її чоловіку, були подаровані відповідачу. У 2010 році ОСОБА_6 повідомив позивача про свій намір продати вищезазначену квартиру та просив її звільнити. Позивач пояснює, що у спірній квартирі проживає та зареєстрована з 1975 року, будь-яке інше житло у неї відсутнє, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 липня 2011 року позовні вимоги задоволенні частково, а саме позивачу ОСОБА_4 встановлений безстроковий житловий сервітут на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. В решті вимог відмовлено.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2012 року заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати як таке, що ухвалено з порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що висновки зроблені судом не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач є власником частки будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки у СТ «Лабораторна балка».

Представники сторін повідомлені про час та місце розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 76 ЦПК України, а тому їх неявка в судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 305 цього ж Кодексу не перешкоджає апеляційному розгляду справи. у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання його фіксація технічними засобами не здійснювалася.

Розпорядженням керівництва суду від 02.04.2013 року склад судової колегії був змінений, у зв'язку з лікарняним головуючого судді у справі - ОСОБА_7

Склад колегії призначено відповідно до пункту 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду: головуючий суддя - Зотов В.С., судді: Андрейченко А.А. та Водяхіна Л.М.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача в підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про встановлення позивачу житлового сервітуту у спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою похилого віку, у неї відсутнє будь-яке інше житло, а також кошти на його придбання чи винаймання. Вона на законних підставах зареєстрована у спірній квартирі.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів апеляційного суду.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.04.1997 року та договору дарування від 25.10.2006 року відповідач ОСОБА_3 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1(а. с. 54).

Відповідно до довідки КП СМР «РЕП №2» №1360 від 07.09.2010 року у вказаній квартирі проживають та зареєстровані відповідач ОСОБА_3, позивач ОСОБА_4 - його мати, ОСОБА_8 - його донька.

Колегія суддів вважає, що сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з ч. 1 ст. 402 ЦК України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК України право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім'ї. Згідно з положеннями ЖК України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64, ч. З ст. 156 ЖК України). Об'єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла.

Відповідно до вимог ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, в тому числі і в власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановлення правова користування чужим майном - сервітуту.

Статтею ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Статтею 404 ЦК України встановлено, що право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Тобто, необхідність встановлення сервітуту позивачу ОСОБА_4 можливе у випадку, якщо вона не має іншого житла.

Встановивши ОСОБА_4 безстроковий житловий сервітут на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що іншого житла вона у власності не має. Однак такий висновок належними доказами у справі не підтверджено.

В свою чергу, відповідачем ОСОБА_3, при подачі заяви про перегляд заочного рішення та при зверненні до апеляційного суду, надані відомості про знаходження у власності позивача частки в житловому будинку по АДРЕСА_2, що не було врахованого судом першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим та воно підлягає скасуванню.

Згідно повідомлення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі від 14.03.2013 року № 03-28/322 громадянка ОСОБА_4 в даний час є померлою, що підтверджується актовим записом про смерть № 2 від 02.01.2013 року.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_4 стосувалися надання їй права користування жилим приміщенням відповідача ОСОБА_3, стосувалися тільки її, і ці вимоги не допускають правонаступництва, і на теперішній час позивачка є померлою, то колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині таких позовних вимог підлягає закриттю на підставі п. 6 ст. 205, п. 1 ст. 310 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 205, 303, 304, 310 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 липня 2011 року в частині встановлення ОСОБА_4 житлового сервітуту та розподілу судових витрат - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення житлового сервітуту - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Зотов

судді: А.А. Андрейченко

Л.М. Водяхіна